Білоруське пасмо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білоруське пасмо
Беларуская града
Регіон Білорусь Білорусь
Область size Гомельська область
size Мінська область
size Вітебська область
Довжина 520 км,
(із заходу на схід)
Найвища точка Дзержинська [1]
 - координати 53°50′55″ пн. ш. 27°03′57″ сх. д. / 53.84861° пн. ш. 27.06583° сх. д. / 53.84861; 27.06583
 - висота 345 м
Вершини Дзержинська (345 м),
Лиса Гора (342 м),
Маяк (335 м)
Білоруська гряда на фізичній мапі Європи
Білоруська гряда на фізичній мапі Європи

Білоруське пасмо (біл. Беларуская града) — пасмо, що займає північний схід Гродненської області, центральну частину Мінської і південь Вітебської області і є частиною головного вододілу між сточищами Чорного і Балтійського морів.

Пасмо ділиться на Ошмянську височину, Мінську височину і Оршанську височину. Переважаючі висоти 200 — 250 м, окремі висоти перевищують 300 м (найвищі вершини, гори Дзержинська 345 м, Лиса Гора 342 м, Маяк 335 м). В основі білоруського пасма залягає Білоруський кристалічний масив, перекритий потужною товщею осадових порід. Розчленована річковими долинами. Сучасний рельєф гряди створений льодовиком і згодом значно перероблений і змінений процесами ерозії і вивітрювання.

Лісистість на окремих підвищеннях від 20 до 60 %. Переважають соснові і широколисто-ялинові ліси. У межах пасма Купалівський меморіальний заповідник «Вязинка», на Мінській височині комплекси об'єктів зимового відпочинку — «Альпійський сніг», «Бояри», «Раубичі», «Логойськ», «Силичі», «Якутські гори».

Давный видобуток кременю[ред.ред. код]

Значним осередком видобутку кременю був район Волковиського узвишшя (Білоруське пасмо) в Західній Білорусі, у долині ріки Рось (притоки Німану), центром якого можна вважати Красне Село. Конкреції кременю видобували тут у покладах крейди. Виявлені ознаки кількох тисяч копалень, які розроблялися з середини IV – до останніх сторіч II тис. до Р.Х. Переважали добувні виробки вертикального типу , які розташовувались досить купчасто і сягали глибини 5 – 7 м. Спостерігається традиційне заповнення виробок пустою породою. Населення, за оцінкою археологів, мало чітко виражену професійну спеціалізацію, у якій домінував клан гірників. Численні готові вироби, а також напівфабрикати (заготівки) транспортувалися на значну відстань від копалень, зокрема на терени Балтійського узбережжя. Дослідники не виключають зв’язок і обмін досвідом гірників Кшемьонок і Красного Села.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Аркуш карти N-35-79 Дзержинск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 рік. Видання 1986 р. (рос.) /квадрат 68х04/

Посилання[ред.ред. код]