Східноєвропейська рівнина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Локалізація Східноєвропейської рівнини на карті Європи

Східно-Європейська рівнина (Руська рівнина), — одна з найбільших рівнин земної кулі, розташована в більшій, східній частині Європи. На півночі омивається водами Білого і Баренцового, а на півдні — Чорного, Азовського і Каспійського морів. На північному заході обмежена Скандинавськими горами, на заході і південному зході — горами Центральної Європи (Судети тощо) і Карпатами, на південному сході — Кавказом, на сході — Уралом і Мугоджарами. У межах Кримського півострова межа рівнини проходить по північному підніжжю Кримських гір.


У геоструктурному відношенні Східно-Європейська рівнина в основному відповідає Східно-Європейській платформі. У її основі залягають сильно дислоковані кристалічні породи докембрію, виступаючі на поверхню в межах Балтійського і Українського щитів. У решті значно більшої частини платформи кристалічні породи приховані під товщею пологозалягаючих осадкових порід, що складають Східноєвропейську плиту. Південна частина рівнини (від Азовського до Каспійського моря) відповідає Скіфський плиті, де під чохлом платформних осадкових утворень залягають породи сильно дислокованого герцинського фундаменту.

Східно-Європейська рівнина поділяється на дві нерівні частини: цокольно-денудаційну рівнину на Балтійському кристалічному щиті і Руську рівнину з пластом ерозійно-денудаційним і акумулятивним рельєфом на Руській і Скіфській плитах. Цокольно-денудаційні низовини і височини на Балтійському щиті з висотою до 300—600 м (Манселька, Суоменселька, Західно-Карельська тощо) включають ділянки масивних горбкуватостів і плоскогірь з висотами більш 1 000 м (масив Хібіни до 1 190 м). Рельєф щита виник в результаті тривалої континентальної денудації і препарування структурних форм, складених відносно міцними породами. Пряму дію на рельєф надали тектонічні рухи новітнього часу, особливо розломи, що обмежують масиви і западини, долини річок і улоговини численних озер. У антропогеновий час територія Балтійського щита служила центром заледеніння, тому тут сильно поширені свіжі форми льодовикового рельєфу.

В межах Східноєвропейської рівнини могутній чохол платформних відкладень залягає майже горизонтально, складаючи акумулятивні і пластово-денудаційні низовини і височини, такі, що в основному відповідають пониженням і підвищенням складчастої підвалини. Місцями складчастий фундамент виступає на поверхню, формуючи цокольно-денудаційні височини і кряжі (Придніпровська і Приазовська височини, Тіманський і Донецький кряжі).

Середня висота Східноєвропейської рівнини близько 170 м. Найменші висоти розташовані на узбережжі Каспійського моря, рівень якого на 27,6 м нижчий рівня Світового океану. Височини піднімаються до 300—350 м над рівнем морів (Подільська височина, до 471 м). Відносні перевищення вододілів над долинами в середньому становлять 20—60 м.

Східноєвропейська рівнина поділяється на три морфологічні зони. У північній частині поширені пластово-денудаційні низовини і височини доантропогенового віку з накладеними на них формами рельєфу льодовикового і водно-льодовикового походження. Льодовиково-акумулятивні форми найбільш виражені на північному заході, в області останнього (валдайського) заледеніння, де протягуються горбисті пасма і височини: Балтійська, Валдайська, Вепсовська, Белозерська, Коношсько-Няндомська. Це область Поозер'я з характерною для неї великою кількістю озер (Чудське, Псковське, Ільмень, Верхнєволжські озера, Біле, Кубенське, Воже тощо)

Джерела[ред.ред. код]