Забруднення пластиком

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Забруднення пластиком у Гані, 2018 рік

Забруднення пластиком — це скупчення пластикових предметів і частинок (наприклад, пластикових пляшок, пакетів та забруднення пластиковими гранулами) у довкіллі Землі, що негативно впливає на диких тварин, дику природу та на людину[1].

Пластмаси як забруднювач класифікують на мікро-, мезо- та макросміття — залежно від розміру[2]. Пластмаси є недорогим та довговічним матеріалом, в результаті чого рівень виробництва пластику людиною є досить високим[3]. Однак хімічна структура більшості пластмасів робить їх стійкими до багатьох природних процесів деградації, і в результаті вони повільно розкладаються[4]. Ці два фактори разом спричиняють широку поширеність забруднення довкілля пластиком.

Забруднення пластиком відбувається на суходолі, водних шляхах, морях та в океанах. За оцінками, щорічно від прибережних громад до океану потрапляє від 1,1 до 8,8 млн тонн пластикових відходів[5]. Живі організми, зокрема морські тварини[en], страждають від механічного впливу, як от заплутування у пластикових предметах, від потрапляння пластмасових відходів у шлунок та потрапляння в їхній організм хімікатів, що перешкоджають їхній фізіології. Вплив на людей включає порушення різних біохімічних та гормональних механізмів, зокрема через вплив таких речовин як фталати[6][7][8][9][10], Бісфенол А (BPA)[10][11][12][13][14] та Бісфенол S (BPS)[15].

Станом на 2018 рік щорічно людство виробляє близько 380 мільйонів тонн пластику. З 1950-х по 2018 рік по всьому світу було вироблено 6,3 мільярда тонн пластику, з яких 9 % переробили, а ще 12 % спалили[16]. Ця велика кількість пластикових відходів потрапляє в довкілля, і дослідження показують, що тіла 90 % морських птахів містять пластикове сміття[17][18]. У деяких регіонах, аби зменшити поширення забруднення пластиком, докладають значних зусиль: зменшують споживання пластику, прибирають сміття та сприяють переробці пластику[19][20].

Деякі дослідники припускають, що до 2050 року загальна вага пластику в океанах може бути більшою за вагу усієї океанської риби[21].

Типи пластикових відходів[ред. | ред. код]

Існують три основні форми пластику, що забруднюють середовище: мікро-, мега- та макропластик. Мега- та мікропластик накопичилися з найбільшою щільністю у Північній півкулі, їхня найбільша концентрація — навколо міських центрів та прибережних територій. Пластик можна знайти на узбережжі деяких островів через течії, що приносять сміття. Як мега-, так і макропластик містяться в упаковках, взутті та інших домашніх предметах, що були вимиті з кораблів або викинуті на сміттєзвалища. Речі, пов'язані з риболовлею, найчастіше знаходять на віддалених островах[22][23]. Ці категорії пластику також часто називають як мікро-, мезо- та макросміття.

Пластикові відходи класифікують на первинні та вторинні. Первинними є пластмаси у своєму первісному вигляді: наприклад, пляшкові корки, недопалки та мікробісер[24]. До вторинних пластмасів відносять менші пластмаси, що стали наслідком деградації первинних[25].

Мікропластик[ред. | ред. код]

Докладніше: Мікропластик та Забруднення пластиковими гранулами

Мікропластик — це пластикові шматочки розміром від 2 до 5 мм[23]. Пластикові уламки, які спочатку є мезо- або макросміттям, можуть перетворитися на мікросміття внаслідок деградації або зіткнення, що розбиває їх на ще дрібніші уламки[2]. Мікропластик можна переробити для виготовлення нових пластикових предметів, але під час виробництва він легко потрапляє у навколишнє середовище через свої невеликі розміри. Часто потрапляє до океанських вод через річки та течії[2]. Мікропластик, який лишається від очисних та косметичних засобів, називають скрабом. Оскільки мікропластик та скраби дуже малі за своїми розмірами, організми-фільтратори[en] часто їх споживають[2]. Мікропластик може бути замаскований: так, багато продуктів косметики, особливо ті, якими жінки очищають шкіру обличчя, містять в складі ексфоліанти (маленькі пластикові кульки)[26].

Мікропластик потрапляє в океан випадаючи з транспортних суден або припливаючи з наземних джерел. Організація Ocean Conservancy[en] повідомляє, що Китай, Індонезія, Філіппіни, Таїланд та В'єтнам скидають у море більше пластику, ніж усі інші країни, разом узяті[27]. За підрахунками, 10 % пластмаси в океані — це мікропластик, що робить його одним із найпоширеніших видів пластикового забруднення, поряд із пластиковими пакетами та контейнерами для продуктів[28][29]. Цей мікропластик циркулює у Світовому океані та спричиняє циркуляцію стійких біоакумулюючих токсинів, таких як бісфенол А, полістирен, ДДТ та ПХБ, які мають гідрофобний характер і можуть спричинити несприятливий вплив на здоров'я[30][31].

2004 року Річард Томпсон з Університету Плімуту, Велика Британія, провів дослідження, яке виявило велику кількість мікропластику на пляжах і водах Європи, Америки, Австралії, Африки та Антарктиди[4]. Томпсон та його колеги виявили, що пластикове сміття як із побутових, так і з промислових джерел розбивається на значно менші пластикові уламки, деякі з яких мають діаметр менший за людське волосся[4]. Допоки ці уламки не з’їдають морські тварини, вони продовжують плавати на поверхні води. Томпсон передбачає, що на 1 кв. км морської поверхні плаває близько 300 000 пластикових уламків і ще 100 000 уламків на 1 кв. км лежать на морському дні[4]. 2009 року організація International Pellet Watch зібрала зразки гранул із 30 пляжів 17 країн, які потім проаналізувала на органічні мікрозабруднювачі. Було встановлено, що гранули, знайдені на пляжах Америки, В'єтнаму та Південної Африки, містять сполуки пестицидів, що свідчить про високе використання пестицидів у районах[32].

Нанопластик[ред. | ред. код]

Наночастинки пластику зараз широко визнані значною та постійно зростаючою небезпекою у водному та ґрунтовому середовищах. Ці частинки, визначені як пластик розміром до 1000 нм у своєму найбільшому розмірі, потрапляють у навколишнє середовище як у вигляді первинних продуктів, так і через розкладання більших пластикових відходів. Вони мають потенціал бути дуже мобільними, враховуючи їхній невеликий розмір, що викликає занепокоєння щодо їх глобального поширення. Крім того, наночастинки пластику здатні адсорбувати різноманітні інші забруднювачі, включаючи важкі метали, фармацевтичні препарати та пестициди, і, таким чином, можуть збільшити рухливість цих шкідливих матеріалів.[33]

Основні країни, що забруднюють пластиком[ред. | ред. код]

Забруднювачі внаслідок неправильного поводження з пластиком[ред. | ред. код]




Топ-12 забруднювачів внаслідок неправильного управління пластиком

   Китай (27.7%)
   Індонезія (10.1%)
   Філіппіни (5.9%)
   В’єтнам (5.8%)
   Шрі-Ланка (5.0%)
   Таїланд (3.2%)
   Єгипет (3.0%)
   Малайзія (2.9%)
   Нігерія (2.7%)
   Бангладеш (2.5%)
   Південна Африка (2.0%)
   Індія (1.9%)
   Решта світу (27.3%)

Станом на 2018 рік у Світовий океан щороку потрапляє близько 513 мільйонів тонн пластмаси, з яких 83,1 % потрапляють із наступних 20 країн: Китай — найбільший забруднювач внаслідок неправильного поводження з пластиковими відходами, який викидає в море 27,7 % всіх відходів, друга Індонезія з 10,1 %, треті Філіппіни з 5,9 %, четвертий В'єтнам із 5,8 %, п'ята Шрі-Ланка з 5,0 %, шостий Таїланд із 3,2 %, сьомий Єгипет із 3,0 %, восьма Малайзія з 2,9 %, дев'ята Нігерія з 2,7 %, десятий Бангладеш із 2,5 %, одинадцята Південна Африка з 2,0 %, дванадцята Індія з 1,9 %, тринадцятий Алжир із 1,6 %, чотирнадцята Туреччина з 1,5 %, п'ятнадцятий Пакистан із 1,5 %, шістнадцята Бразилія з 1,5 %, сімнадцята М'янма з 1,4 %, вісімнадцяте Марокко з 1,0 %, дев'ятнадцята Північна Корея з 1,0 % і двадцяті США з 0,9 %. Решта країн світу разом викидають у Світовий океан 16,9 % від усіх пластикових відходів, згідно з дослідженням Jambeck et al (2015) журналу Science[34][35][36].

Усі країни — члени Європейського Союзу в сумі зайняли б 18-те місце в списку[35][37].

Дослідження 2019 року розраховувало кількість пластикових відходів внаслідок неправильного поводження в мільйонах тонн (млн т) на рік:

  • 52 млн т — Азія
  • 17 млн т — Африка
  • 7,9 млн т — Латинська Америка та Кариби
  • 3,3 млн т — Європа
  • 0,3 млн т — США та Канада
  • 0,1 млн т — Океанія (Австралія, Нова Зеландія тощо)[38]

Боротьба із забрудненням[ред. | ред. код]

У 2019—2021 роках у боротьбу з пластиковим забрудненням вступило друге та третє покоління бар'єрних перехоплювачів The Ocean Cleanup, які збирають мікропластик в океані. Проте існує загроза шкоди деяким формам морських організмів, особливо нейстону[39].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Parker, Laura (червень 2018). We Depend on Plastic. Now We're Drowning in It. NationalGeographic (англ.). Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  2. ↑ а б в г Hammer, J; Kraak, MH; Parsons, JR (2012). Plastics in the marine environment: the dark side of a modern gift. Reviews of Environmental Contamination and Toxicology (англ.). 220: 1—44. doi:10.1007/978-1-4614-3414-6_1. ISBN 978-1461434139. PMID 22610295. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
  3. ↑ Hester, Ronald E.; Harrison, R. M. (editors) (2011). Marine Pollution and Human Health [Архівовано 23 січня 2014 у Wayback Machine.]. Royal Society of Chemistry. pp. 84–85. ISBN 184973240X
  4. ↑ а б в г Le Guern, Claire (March 2018). When The Mermaids Cry: The Great Plastic Tide. Coastal Care. Архів оригіналу за 5 April 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  5. ↑ Jambeck, Jenna R.; Geyer, Roland; Wilcox, Chris та ін. (2015). Plastic waste inputs from land into the ocean (PDF). Science. 347 (6223): 768—71. Bibcode:2015Sci...347..768J. doi:10.1126/science.1260352. PMID 25678662. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.
  6. ↑ Chen, Chung-Hsing; Jiang, Shih Sheng; Chang, I-Shou; Wen, Hui-Ju; Sun, Chien-Wen; Wang, Shu-Li (1 квітня 2018). Association between fetal exposure to phthalate endocrine disruptor and genome-wide DNA methylation at birth. Environmental Research (англ.). Т. 162. с. 261—270. doi:10.1016/j.envres.2018.01.009. ISSN 0013-9351. Процитовано 6 серпня 2023.
  7. ↑ Dutta, Sudipta; Haggerty, Diana K.; Rappolee, Daniel A.; Ruden, Douglas M. (2020). Phthalate Exposure and Long-Term Epigenomic Consequences: A Review. Frontiers in Genetics. Т. 11. doi:10.3389/fgene.2020.00405. ISSN 1664-8021. PMC 7218126. PMID 32435260. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Wang, Yu; Zhu, Hongkai; Kannan, Kurunthachalam (5 квітня 2019). A Review of Biomonitoring of Phthalate Exposures. Toxics (англ.). Т. 7, № 2. с. 21. doi:10.3390/toxics7020021. ISSN 2305-6304. PMC 6630674. PMID 30959800. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ Wang, Yufei; Qian, Haifeng (2021-05). Phthalates and Their Impacts on Human Health. Healthcare (англ.). Т. 9, № 5. с. 603. doi:10.3390/healthcare9050603. ISSN 2227-9032. PMC 8157593. PMID 34069956. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. ↑ а б Liu, Ge; Cai, Wei; Liu, Huan; Jiang, Haihong; Bi, Yongyi; Wang, Hong (1 березня 2021). The Association of Bisphenol A and Phthalates with Risk of Breast Cancer: A Meta-Analysis. International Journal of Environmental Research and Public Health (англ.). Т. 18, № 5. с. 2375. doi:10.3390/ijerph18052375. ISSN 1660-4601. PMC 7967730. PMID 33804363. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  11. ↑ Hunt, Patricia A.; Lawson, Crystal; Gieske, Mary; Murdoch, Brenda; Smith, Helen; Marre, Alyssa; Hassold, Terry; VandeVoort, Catherine A. (23 жовтня 2012). Bisphenol A alters early oogenesis and follicle formation in the fetal ovary of the rhesus monkey. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 109, № 43. с. 17525—17530. doi:10.1073/pnas.1207854109. ISSN 0027-8424. PMC 3491481. PMID 23012422. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  12. ↑ Canada, Public Health Agency of (13 грудня 2017). Urinary bisphenol A and obesity in adults: results from the Canadian Health Measures Survey. www.canada.ca. doi:10.24095/hpcdp.37.12.02. PMC 5765817. PMID 29236378. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  13. ↑ Almeida, Susana; Raposo, António; Almeida-González, Maira; Carrascosa, Conrado (2018-11). Bisphenol A: Food Exposure and Impact on Human Health: Bisphenol A and human health effect…. Comprehensive Reviews in Food Science and Food Safety (англ.). Т. 17, № 6. с. 1503—1517. doi:10.1111/1541-4337.12388. Процитовано 6 серпня 2023.
  14. ↑ Hwang, Semi; Lim, Jung-eun; Choi, Yoonjeong; Jee, Sun Ha (6 листопада 2018). Bisphenol A exposure and type 2 diabetes mellitus risk: a meta-analysis. BMC Endocrine Disorders. Т. 18, № 1. с. 81. doi:10.1186/s12902-018-0310-y. ISSN 1472-6823. PMC 6219165. PMID 30400886. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ Thoene, Michael; Dzika, Ewa; Gonkowski, Slawomir; Wojtkiewicz, Joanna (2020-02). Bisphenol S in Food Causes Hormonal and Obesogenic Effects Comparable to or Worse than Bisphenol A: A Literature Review. Nutrients (англ.). Т. 12, № 2. с. 532. doi:10.3390/nu12020532. ISSN 2072-6643. PMC 7071457. PMID 32092919. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ The known unknowns of plastic pollution. The Economist. 3 березня 2018. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 17 червня 2018.
  17. ↑ Nomadic, Global (29 лютого 2016). Turning rubbish into money – environmental innovation leads the way. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 15 червня 2020.
  18. ↑ Mathieu-Denoncourt, Justine; Wallace, Sarah J.; de Solla, Shane R.; Langlois, Valerie S. (November 2014). Plasticizer endocrine disruption: Highlighting developmental and reproductive effects in mammals and non-mammalian aquatic species. General and Comparative Endocrinology. 219: 74—88. doi:10.1016/j.ygcen.2014.11.003. PMID 25448254.
  19. ↑ Walker, Tony R.; Xanthos, Dirk (2018). A call for Canada to move toward zero plastic waste by reducing and recycling single-use plastics. Resources, Conservation and Recycling. 133: 99—100. doi:10.1016/j.resconrec.2018.02.014.
  20. ↑ Picking up litter: Pointless exercise or powerful tool in the battle to beat plastic pollution?. unenvironment.org. 18 травня 2018. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.
  21. ↑ Sutter, John D. (12 грудня 2016). How to stop the sixth mass extinction. CNN. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 18 вересня 2017.
  22. ↑ Walker, T.R.; Reid, K.; Arnould, J.P.Y.; Croxall, J.P. (1997). Marine debris surveys at Bird Island, South Georgia 1990–1995. Marine Pollution Bulletin. 34: 61—65. doi:10.1016/S0025-326X(96)00053-7.
  23. ↑ а б Barnes, D. K. A.; Galgani, F.; Thompson, R. C.; Barlaz, M. (14 червня 2009). Accumulation and fragmentation of plastic debris in global environments. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 364 (1526): 1985—1998. doi:10.1098/rstb.2008.0205. PMC 2873009. PMID 19528051.
  24. ↑ Pettipas, Shauna; Bernier, Meagan; Walker, Tony R. (2016). A Canadian policy framework to mitigate plastic marine pollution. Marine Policy. 68: 117—22. doi:10.1016/j.marpol.2016.02.025.
  25. ↑ Driedger, Alexander G.J.; Dürr, Hans H.; Mitchell, Kristen; Van Cappellen, Philippe (March 2015). Plastic debris in the Laurentian Great Lakes: A review (PDF). Journal of Great Lakes Research. 41 (1): 9—19. doi:10.1016/j.jglr.2014.12.020.
  26. ↑ Як кропивничанам позбутися «залежності» від пластику? - kropyvnytskyi.name (укр.). 10 листопада 2022. Процитовано 14 листопада 2022.
  27. ↑ Hannah Leung (21 квітня 2018). Five Asian Countries Dump More Plastic into Oceans Than Anyone Else Combined: How You Can Help. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 23 червня 2019. China, Indonesia, Philippines, Thailand, and Vietnam are dumping more plastic into oceans than the rest of the world combined, according to a 2017 report by Ocean Conservancy
  28. ↑ Knight 2012, p. 11.
  29. ↑ Knight 2012, p. 13.
  30. ↑ Knight 2012, p. 12.
  31. ↑ User, Super. Small, Smaller, Microscopic! (en-gb) . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 30 листопада 2017.
  32. ↑ Otaga, Y. (2009). International Pellet Watch: Global monitoring of persistent organic pollutants (POPs) in coastal waters. 1. Initial phase data on PCBs, DDTs, and HCHs (PDF). Marine Pollution Bulletin. 58 (10): 1437—46. doi:10.1016/j.marpolbul.2009.06.014. PMID 19635625. Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 23 липня 2020.
  33. ↑ Brewer, Aaron; Dror, Ishai; Berkowitz, Brian (8 січня 2021). The Mobility of Plastic Nanoparticles in Aqueous and Soil Environments: A Critical Review. ACS ES&T Water (англ.). Т. 1, № 1. с. 48—57. doi:10.1021/acsestwater.0c00130. ISSN 2690-0637. Процитовано 7 серпня 2023.
  34. ↑ Jambeck, Jenna R.; Geyer, Roland; Wilcox, Chris та ін. (2015). Plastic waste inputs from land into the ocean (PDF). Science. 347 (6223): 768—71. Bibcode:2015Sci...347..768J. doi:10.1126/science.1260352. PMID 25678662. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.
  35. ↑ а б Top 20 Countries Ranked by Mass of Mismanaged Plastic Waste. Earth Day.org. 4 червня 2018. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 17 липня 2020.
  36. ↑ Kushboo Sheth (18 вересня 2019). Countries Putting The Most Plastic Waste Into The Oceans. worldatlas.com. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 17 липня 2020.
  37. ↑ Jambeck, Jenna R.; Geyer, Roland; Wilcox, Chris та ін. (2015). Plastic waste inputs from land into the ocean (PDF). Science. 347 (6223): 768—71. Bibcode:2015Sci...347..768J. doi:10.1126/science.1260352. PMID 25678662. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.
  38. ↑ Lebreton, Laurent; Andrady, Anthony (2019). Future scenarios of global plastic waste generation and disposal. Palgrave Communications. Nature. 5 (1). doi:10.1057/s41599-018-0212-7. ISSN 2055-1045. Lebreton2019. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 16 квітня 2020. the Asian continent was in 2015 the leading generating region of plastic waste with 82 Mt, followed by Europe (31 Mt) and Northern America (29 Mt). Latin America (including the Caribbean) and Africa each produced 19 Mt of plastic waste while Oceania generated about 0.9 Mt.
  39. ↑ Could a Solution to Marine Plastic Waste Threaten One of the Ocean's Most Mysterious Ecosystems?. EcoWatch (англ.). 15 серпня 2020. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Забруднення пластиком


Екологія Це незавершена стаття з екології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Забруднення_пластиком&oldid=41558368