Веліляєв Леонід Абібулаєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веліляєв Леонід Абібулаєвич
Народження 15 травня 1916(1916-05-15)
деревня Акмонай, Феодосійський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія[1]
Смерть 27 грудня 1997(1997-12-27) (81 рік)
Приналежність Російська імперіяРРФСРСРСРУкраїна
Рід військ піхота
Роки служби 1944—1948
Партія КПРС
Звання  Старший сержант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Слави I ступеняОрден Слави II ступеняОрден Слави III ступеня
Медаль «За відвагу» — СРСР
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Леонід (Насибулла) Абібулайович Велиляєв (крим. Nasibulla Abibulla oğlu Velilâyev, Насибулла Абибулла огълу Велиляев; 15 травня 1916 — 27 грудня 1997) — повний кавалер ордена Слави.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1916 року в селі Акмонай (нині Кам'янське) Ленінського району. Кримський татарин. Закінчив сільську школу. Після школи працював на Керченському металургійному заводі . Був призваний до армії під час Фінської війни. Після війни був демобілізований, але повернутися додому не встиг, почалася війна з Німеччиною. Безпосередньо з Київського вокзалу Веліляєв вирушив у військовий комісаріат. Був призначений командиром розвідувальної групи у званні старшого сержанта. Неодноразово було поранено. Брав участь у визволенні Одеси, Ковеля, Польщі. До кінця війни Веліляєв за мужність був нагороджений орденами Слави II (25.09.1944) та III ступеня (15.05.1944), а також численними бойовими медалями. За взяття в полон німецького генерала було нагороджено орденом Слави І ступеня, який йому в Кремлі вручив М. І. Калінін (15.05.1946).

1970 року, у зв'язку з 25-річчям Великої перемоги, у Кремлі Веліляєв отримав у подарунок від міністра оборони СРСР Маршала Радянського Союзу Гречка іменний годинник.

Після війни жив у місті Антрацит Ворошиловградської області .

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Веліляєв Леонід Абібулаєвич. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Кримські татари у Другій світовій війні