Венера Арлезіанська
| фр. Vénus d'Arles | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Праксітель (?) |
| Час створення: | Копія кінця І ст. до н. е. |
| Висота: | 1,94 м |
| Ширина: | 102 см |
| Матеріал: | мармур |
| Жанр: | міфологічна скульптураd |
| Зберігається: | Париж |
| Музей: | Лувр |
 Венера Арлезіанська у Вікісховищі | |
Венера Арлезіа́нська, Афродіта Арлезіанська, Венера з Арля (фр. Vénus d'Arles) — статуя Венери, давньоримська копія кінця І ст. до н. е. з незбереженого давньогрецького оригіналу. Можливо, це копія статуї Афродіти Феспійської роботи Праксітеля. Матеріал — мармур з гори Гіметт[1], висота статуї — 1,94 м. Зберігається в Луврі[2].
Припускають, що вона є копією Афродіти Феспійської — статуї Праксітеля, натурницею для якої послугувала знаменита Фріна. У ІІ ст. н. е. античний географ Павсаній згадує про існування у Феспіях скульптурної групи з Ерота, Фріни та Афродіти[3]. «Почерк» Праксітеля деякі убачають у повороті голови, яка нагадує їм Афродіту Кнідську[4]. Можливо, напівоголена Афродіта Феспійська буда створена скульптором у ранній період творчої діяльності (360-ті роки до н. е.), перш ніж він перейшов до повністю оголених статуй, таких як Афродіта Кнідська[5].
Статую знайдено 6 червня 1651 року в місті Арлі — під час земляних робіт на місцевому античному театрі[1][6]. Спочатку була знайдена голова, потім — торс без рук і п'єдестал, всього видобули від 3 до 5 фрагментів[7]. Ідентифікація знахідки була неоднозначною: одні дослідники вважали, що це зображення Артеміди (Діани), інші — що це статуя Афродіти (Венери). Пізніше, у 1684 біля театру розпочали значні розкопки для пошуку бракуючих частин (за наказом нового власника статуї, Людовика XIV)[8]. Проте руки знайти не вдалося[7].
У травні 1684 року статуя була перевезена в Париж і піднесена в дар королю Людовику XIV. Відновити відсутні руки доручили Франсуа Жирардону. Він відреставрував скульптуру згідно з її ідентифікацією як Афродіти, з атрибутами цієї богині — дзеркалом в одній руці і яблуком у другій. Окрім того, скульптор прибрав м'язи і виступні кістки. Проте, така трактовка з атрибутикою поділяється не всіма дослідниками. Англійський мистецтвознавець Теодор Кук зазначав, «що яким би не був стан первісних рук, ми можемо бути певними, що вона не держала „м'яч“ в одній руці, а дзеркало в другій, як показав реставратор»[1][9].
18 квітня 1685 року «Венеру» встановили у Дзеркальній Залі Версалю. У 1798 році її перевезли в Лувр[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Theodore Andrea Cook. Old Provence. — 2001 (перше видання — 1905). — P. 95—97. — ISBN 1902669185.
- ↑ Theoi Project. Theoi.com. Архів оригіналу за 13 липня 2016. Процитовано 6 листопада 2013.
- ↑ Павсаній, Описание Эллады, IX, 27.3—4
- ↑ Olga Palagia, J. J. Pollitt. Personal Styles in Greek Sculpture. — Cambridge University Press, 1999. — P. 127. — ISBN 0521657385.
- ↑ Louvre catalogue. Cartelen.louvre.fr. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 6 листопада 2013.
- ↑ Theodore Andrea Cook Old Provence. С. 359
- ↑ а б Brunilde Sismondo Ridgway. The Aphrodite of Arles // American Journal of Archaeology. — Archaeological Institute of America, 1976. — Т. 80, № 2.
- ↑ Theodore Andrea Cook Old Provence, С. 366—367
- ↑ Lennard J. Davis. Enforcing Normalcy: Disability, Deafness, and the Body. — Verso, 1995. — С. 138. — ISBN 1859840078.
- ↑ Aphrodite dite "Vénus d'Arles" (фр.). Лувр. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 17 липня 2016.
|
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |