Веприк Олександр Мойсейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веприк Олександр Мойсейович
Основна інформація
Дата народження 23 червня 1899(1899-06-23)[1][2]
Місце народження Балта, Подільська губернія, Російська імперія
Дата смерті 13 жовтня 1958(1958-10-13)[3][1][2] (59 років)
Місце смерті Москва, СРСР[3]
Громадянство СРСР і Російська імперія
Професії композитор, музичний педагог, викладач університету
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Жанри опера
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського

Олександр Мойсейович Веприк (23 червня 1899, Балта — 13 жовтня 1958, Москва) — радянський композитор і педагог українського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Ріс у Варшаві. Вивчав фортеп'яно у Карла Вендлінґа в Лейпцигу. З початком Першої світової війни сім'я повернулася в Росію. Тут Веприк вивчав композицію в Олександра Житомирського в Петербурзькій консерваторії (1918—1921) і у Мясковського в Московській консерваторії (1921—1923).

Брав активну участь в музичному житті 1920 — 1930-х років. Викладав в Московській консерваторії (1923—1941), професор з 1930 року, декан з 1938 року.

1927 року був у відрядженні в Австрії, Німеччині та Франції, зустрічався з Шенбергом, Гіндемітом, Равелем, Онеґґером. У цей період музика Веприка була популярна в Європі та США: його твори виконували по Берлінському радіо (1928—1929), сюїтою Танці й пісні гето диригував в Карнеґі-холі Артуро Тосканіні (1933). Веприк не долучився до колективного осуду опери Шостаковича «Леді Макбет Мценського повіту» (1938).

Був заарештований як «єврейський націоналіст», 8 років ув'язнення, В 1950—1954 рр. відбував ув'язнення в таборі на Уралі. Реабілітований.

Творчість[ред. | ред. код]

Веприк вважається одним з найбільших композиторів «єврейської школи» в радянській музиці. З-поміж його творів фортеп'янні сонати, скрипкова сюїта, альтова рапсодія, Кадиш для голосу і фортеп'яно (1925), Єврейські пісні, Дві п'єси для віолончелі та фортеп'яно (1934) та ін. Написав музику до фільму Юлія Райзмана «Остання ніч» (1936).

Виконання[ред. | ред. код]

В останні роки твори Веприка виконуються світовими піаністами: Яков Нємцов, Табеа Ціммерман, Дмитро Ситковецький, Давид Герінгас. Альбом вперше записаних композицій для оркестру у виконанні Національного оркестру Вельсу Бі-Бі-Сі[en] під керуванням Криштофа-Матіаса Мюллера[de] вийшов 2019 року на лейблі Deutsche Grammophon.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122169425 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Література[ред. | ред. код]

  • Богданов-Березовский В. М. Александр Моисеевич Веприк. — Л. : Музыка, 1964. — 131 с.
  • Sitsky L. Aleksandr M. Veprik: The Ukrainian Bartók and Bloch / Idem. Music of the Repressed Russian Avant-Garde, 1900—1929. Westport: Greenwood Press, 1994, p. 236-241
  • Nemtsov J. «Ich bin schon längst tot». Komponisten im Gulag: Vsevolod Zaderackij und Aleksandr Veprik // Osteuropa, 2007, № 6
  • Калузький М. Репресована музика. М .: Видавничий дім «Класика-XXI», 2007

Посилання[ред. | ред. код]