Веселе (Чмирівська сільська громада)
| село Веселе | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Старобільський район |
| Громада | Чмирівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44140130060053358 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1960 |
| Населення | 1528 |
| Площа | 1,349 км² |
| Густота населення | 1132,69 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92733 |
| Телефонний код | +380 6461 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′58″ пн. ш. 39°10′36″ сх. д. / 49.29944° пн. ш. 39.17667° сх. д.Координати: 49°17′58″ пн. ш. 39°10′36″ сх. д. / 49.29944° пн. ш. 39.17667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
134 м |
| Водойми | Балка Проїзджа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92733, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Веселе, вул. Миру, 62а |
| Карта | |
  Веселе | |
 Веселе | |
| Мапа | |
| |
Весе́ле — село в Україні, у Чмирівській сільській громаді Старобільського району Луганської області. Населення становить 1528 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
У селі бере початок Балка Проїзджа.
Історія[ред. | ред. код]
Перед російсько-українською війною до села було переведено священика УПЦ МП Володимира Маглену, який незадовго перед тим був висвячений у священицький сан. На той момент у селі не було церкви. На місці розвалин колишньої амбулаторії за участю Володимира Маглени та разом з допомогою благодійників з різних країн світу було побудовано храм. У січні 2019 року він перейшов до Православної церкви України. Разом з тим приблизно у цей час він створив церковну громаду у Старобільську.[1] Але після цього члени церковної громади відмовились переходити до ПЦУ та проголосували за залишення у підпорядкуванні УПЦ МП, а також обрали новим священиком Миколу Поляка[2].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2277 осіб, з яких 1181 чоловік та 1096 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1291 особа.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 91,16 % |
| російська | 8,70 % |
| білоруська | 0,07 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Неллі Ковальська (20 січня 2019). На Луганщині священик УПЦ МП перейшов до ПЦУ та створив власну парафію. ТСН.ua. Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Жители села на Донбассе отказались переходить в ПЦУ вслед за священником. Он создает новую парафию. Новости Донбасса. 4 лютого 2019. Процитовано 5 травня 2019. (рос.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Луганська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||