Старобільськ
| Старобільськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Луганська область | ||||
| Район/міськрада | Старобільська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 4425110100 | ||||
| Засноване | 1686 | ||||
| Статус міста | з 1 травня 1797 року | ||||
| Населення | ▼18796 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 13,32 км² | ||||
| Густота населення | 1 652 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 92700 | ||||
| Телефонний код | +380-6461 | ||||
| Координати | 49°16′39″ пн. ш. 38°55′27″ сх. д. / 49.27750° пн. ш. 38.92417° сх. д.Координати: 49°16′39″ пн. ш. 38°55′27″ сх. д. / 49.27750° пн. ш. 38.92417° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 63 м | ||||
| Водойма | Айдар | ||||
| Міста-побратими | Люблін | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Старобільськ | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 85 км | ||||
| - залізницею | 113 км | ||||
| - автошляхами | 94 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 600 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 92700, вул. Комунарів, 36 | ||||
Старобі́льськ (до 1933 року — Старобільське)[2] — місто у Слобідській Україні, районний центр Луганської області. Розташований на півдні Середньоруської височини, на лівому березі річки Айдар.
Зміст |
Історія [ред.]
Слобода Більська заснована 1686 року українськими селянами-втікачами на території Острогозького Слобідського полку. Згодом її перейменували в повітове місто Старобільске[3]. Існує версія, що Старобільське було засноване князем Більським. Із 1730-х селище називається Стара Біла. 1797 року перейменоване на Старобільське, повітовий центр Слобідсько-Української, з 1834 — Харківської губернії. Статус міста має з 1938 року.
У 1797 році слобода Стара Біла набула статусу повітового міста Старобільського Слобідсько-Української губернії, на частині якої згодом створена Харківська губернія. У 1802 році Старобільськ відійшов до Воронезької губернії, а від 1824 року знову до Харківської. Населення міста Старобільська, за даними загального перепису 1897 року становило 13 123 осіб. До Старобільська примикають слободи Піщане, Заєрчанівська (Заєрок).
У 1918 році Старобільськ став ареною боїв між військами Директорії УНР та Донських козаків атамана Краснова:
…на границе с Украиной молодые казаки, только что обученные в Персиановке, под Новочеркасском, призванные под знамена, дрались с петлюровцами. Почти половина заново сколоченного 12-го Донского казачьего полка легла под Старобельском, завоевывая области лишний кус украинской территории. (М. Шолохов, «Тихий До»)
У 1939–1940 роках біля міста існував табір для польських полонених, майже 4000 поляків були замордовані у квітні і травні 1940 року радянськими енкаведистами в Харкові, поховані в П'ятихатках. 48 поляків померли в таборі й були поховані на старому міському цвинтарі.
Довкола міста існують чимало легенд. Одна з них говорить, що поблизу Старобільського сховані награбовані скарби Махна, який тривалий час перебував у місті. Саме в Старобільському 2 жовтня 1920 року ним укладено воєнно-політичну угоду з командуванням Червоної Армії про спільну боротьбу проти Врангеля. Місто згадується у творі І. Ільфа і Є. Петрова «12 стільців».
Старобільськ був столицею Радянської України протягом декількох днів під час війни. Також це перше місто в Україні, відбите Червоною армією у країн Осі.[4]
На 1975 рік в місті мешкало 22 700 осіб.
Гідрографія [ред.]
Місто розташоване переважно на лівому березі річки Айдар у яку впадає права притока Біла. Назва річки походить від тюркського «Місячна річка», але має давніші корені у іранських мовах скіфів та сарматів, що кочували цими степами. Берегом річки проходив шлях-сакма, яким ногайці та кримські татари робили набіги на Московію у XV — XVII століттях. Згідно з місцевою легендою назву річці дала імператриця Катерина II, подорожуючи цими краями до завойованого Криму. Місцеві рибалки подарували їй величезну рибу, спійману в річці. На що імператриця сплеснула руками, вигукнувши: «Ай, дар!»
Річкові пляжі [ред.]
Місцева назва річкових пляжів — «купальні». У Старобільскому 35 пляжів (за течією):
| Назва | Альтернативна назва | Світлина |
|---|---|---|
| Гусятник | Дитячий | |
| Яма | ||
| Марченко | ||
| Жабка | ||
| Бредок | Городськой | |
| Пірс | Стадіон | |
| Старий городськой | ||
| Камні | ||
| Плотина | ||
| Коряга | ||
| Підгорівський | ||
| Обрив | Обрив |  |
| Лягушатник | ||
| П'ята |  |
|
| Третя | ||
| Перша | ||
| Западка | ||
| Нулівка | Нулівка | 100px |
| Саманчик | ||
| Вонючка | ||
| Верби | Карчі | |
| Піски | Тупиця | |
| Акваріум | ||
| Тарзанка | ||
| Яма | ||
| Водокачка | ||
| Скати | ||
| Циганський | ||
| Бутовський | ||
| Золотий |
Гребля [ред.]
Гребля здана в експлуатацію в 1983 році як частина гідромеліоративних заходів в заплаві річки. Вона регулює рівень вод в річці Айдар як під час повені, так і в межінь. Гребля перебуває на балансі Луганського обласного управління меліорації та водного господарства.
Господарство [ред.]
Заводи: ремонтно-механічний, плодоконсервний, продтоварів; меблева, швейна фабрики; хлібозавод, елеватор, молокозавод, завод залізобетонних виробів. Районне об'єднання «Сільгосптехніка».
Залізниця [ред.]
Мости [ред.]
-
Кривий місток
-
Подвесной мост.jpg
Підвісний місток
-
ЖД мост.jpg
Залізничний міст
-
Автомобільний мост.jpg
Автомобільний міст
Освіта і культура [ред.]
Освітні заклади Старобільська:
- Сільськогосподарський технікум;
- Медучилище;
- 2 професійно-технічних училища;
- 5 загальноосвітніх шкіл;
- Дві музичні школи;
- Спортивна школа (ДЮСШ);
- Шахово-шашковий клуб «64*100» (на третьому поверсі Будинку культури), заснован Протасовим Валентином Івановичом;
У місті є краєзнавчий музей.
Спорт [ред.]
У Старобільську регулярно відбуваються етапи чемпіонату України з автомобільного кросу на автокросовій трасі «Південна». Чемпіонами України з автомобільного кросу свого часу ставали вихованці місцевого автоклубу:
- Олександр Крохмаль (1993),
- Ігор Матвієнко (1995),
- Сергій Ложечка і Валерій Черняк (1997),
- Арам Багієв (1998).
Видатні особистості [ред.]
- Сергій Жадан — сучасний поет, прозаїк, есеїст, перекладач.
- Іван Світличний — поет, мовознавець і літературний критик, діяч українського руху опору 1960—70-их років.
- Світлична Надія Олексіївна — учасниця руху шестидесятників, член Української гельсинської групи, лауреатка премії імені Василя Стуса та державної премії імені Тараса Шевченка.
- Симирня Михайло Ілліч (1934-2002) — педагог-організатор шкільної освіти на Донбасі.
- Леонід Іванович Чернов (*18 червня 1915—† 24 жовтня 1990, Харків) український маляр і графік. Заслужений діяч мистецтв України (1966). Також працював директором ХДХУ (1944—47) рр. Викладав у ХДХІ (1947—63) і ХХПІ (з 1963), доцент (з 1961), професор (з 1977).
- Шандибін Гліб Якович — український організатор кіновиробництва.
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Детальніше: Харківський правопис, Назва Луганська
- ↑ Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978.
- ↑ (рос.) Евгений Андрющенко Как был взят Старобельск // Літературна газета № 18 (6273).
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- (рос.) Ковтун В. В., Степаненко А. В.Города Украины. Справочник. — Київ, «Вища школа», 1990, — 279 с. ISBN 5-11-002087-6
- (рос.) Географическое описание нашего Отечества Российской империи. Малороссия. Знаменательные населенные местности под редакцией В. М. Семёнова. Том VII. Санкт Петербург. 1899.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Старобільськ |
- (рос.) Неофиційний сайт міста.
- (рос.) Мапа Старобільского.
- Світлини міста.
|
||||||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||
