Старобільськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Старобільськ
Starobilsk gerb.png Flag of Starobilsk.png
Герб Старобільська Прапор Старобільська
Старобільськ
Розташування міста Старобільськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район/міськрада Старобільська міська рада
Код КОАТУУ 4425110100
Засноване 1686
Статус міста з 1 травня 1797 року
Населення 18796 (01.01.2011)[1]
Площа 13,32 км²
Густота населення 1 652 осіб/км²
Поштові індекси 92700
Телефонний код +380-6461
Координати 49°16′39″ пн. ш. 38°55′27″ сх. д. / 49.27750° пн. ш. 38.92417° сх. д. / 49.27750; 38.92417Координати: 49°16′39″ пн. ш. 38°55′27″ сх. д. / 49.27750° пн. ш. 38.92417° сх. д. / 49.27750; 38.92417
Висота над рівнем моря 63 м
Водойма Айдар
Міста-побратими Люблін
Відстань
Найближча залізнична станція Старобільськ
До обл./респ. центру
 - фізична 85 км
 - залізницею 113 км
 - автошляхами 94 км
До Києва
 - фізична 600 км
Міська влада
Адреса 92700, вул. Комунарів, 36

Старобі́льськ (до 1933 року — Старобільське[2]) — місто у Слобідській Україні, районний центр Луганської області. Розташований на півдні Середньоруської височини, на лівому березі річки Айдар.

Історія[ред.ред. код]

Карта Старобільська 1877 року.
Старобільськ у 1907 році.

Слобода Більська заснована 1686 року українськими селянами-втікачами на території Острогозького Слобідського полку. Згодом її перейменували в повітове місто Старобільске[3]. Існує версія, що Старобільське було засноване князем Більським. Із 1730-х селище називається Стара Біла. 1797 року перейменоване на Старобільське, повітовий центр Слобідсько-Української, з 1834 — Харківської губернії. Статус міста має з 1938 року.

У 1797 році слобода Стара Біла набула статусу повітового міста Старобільського Слобідсько-Української губернії, на частині якої згодом створена Харківська губернія. У 1802 році Старобільськ відійшов до Воронезької губернії, а від 1824 року знову до Харківської. Населення міста Старобільська, за даними загального перепису 1897 року становило 13 123 осіб. До Старобільська примикають слободи Піщане, Заєрчанівська (Заєрок).

У 1918 році Старобільськ став ареною боїв між військами Директорії УНР та Донських козаків отамана Краснова:

…на границе с Украиной молодые казаки, только что обученные в Персиановке, под Новочеркасском, призванные под знамена, дрались с петлюровцами. Почти половина заново сколоченного 12-го Донского казачьего полка легла под Старобельском, завоевывая области лишний кус украинской территории. (М. Шолохов, «Тихий Дон»)

Старобільськ в 1911 році.

У 19181921 і 19291930 роках Старобільськ був центром повстанського руху на півночі Луганщини.

У 19391940 роках біля міста існував табір для польських полонених, майже 4000 поляків були замордовані у квітні і травні 1940 року радянськими енкаведистами в Харкові, поховані в П'ятихатках. 48 поляків померли в таборі й були поховані на старому міському цвинтарі.

Довкола міста існують чимало легенд. Одна з них говорить, що поблизу Старобільського сховані награбовані скарби Махна, який тривалий час перебував у місті. Саме в Старобільському 2 жовтня 1920 року ним укладено воєнно-політичну угоду з командуванням Червоної Армії про спільну боротьбу проти Врангеля. Місто згадується у творі І. Ільфа і Є. Петрова «12 стільців».

Торгівля Склярова у Старобільську в 1912 році.

Старобільськ був столицею Радянської України протягом декількох днів під час війни. Також це перше місто в Україні, відбите Червоною армією у країн Осі.[4]

На 1975 рік в місті мешкало 22 700 осіб.

2 жовтня 2014 року у Старобільську відбулася панахида за загиблими бійцями 80-ї аеромобільної бригади. Голова Луганської ОДА Геннадій Москаль попросив на колінах у загиблих пробачення від української влади: «Простіть нас, що з вами сьогодні нема ваших матерів, ваших батьків, ваших дітей, ваших сестер. Простіть нас за те, що державні інституції не змогли закупити реактиви, щоб зробити аналіз ДНК і встановити кожну особу. Це наша провина, і думаю, прийде час, і ті, хто припустився цієї помилки, будуть покарані, і батьки нарешті зможуть забрати своїх синів і поховати у себе на батьківщині». Бійці 80-ї аеромобільної бригади та батальйону «Айдар» 5 вересня потрапили у засідку між селищем Металіст і містом Щастя. Упізнані тіла загиблих відправили додому; 28 неідентифікованих тіл військових поховали у Старобільську[5].

Гідрографія[ред.ред. код]

Місто розташоване переважно на лівому березі річки Айдар у яку впадає права притока Біла. Назва річки походить від тюркського «Місячна річка», але має давніші корені у іранських мовах скіфів та сарматів, що кочували цими степами. Берегом річки проходив шлях-сакма, яким ногайці та кримські татари робили набіги на Московію у XV — XVII століттях. Згідно з місцевою легендою назву річці дала імператриця Катерина II, подорожуючи цими краями до завойованого Криму. Місцеві рибалки подарували їй величезну рибу, спійману в річці. На що імператриця сплеснула руками, вигукнувши: «Ай, дар!»

Річкові пляжі[ред.ред. код]

Місцева назва річкових пляжів — «купальні». У Старобільскому 35 пляжів (за течією):

Назва Альтернативна назва Світлина
Гусятник Дитячий
Яма
Марченко
Жабка
Бредок Городськой
Пірс Стадіон
Старий городськой
Камні
Плотина
Коряга
Підгорівський
Обрив Обрив Старобельск. Пляж. Обрыв.jpg
Лягушатник
П'ята Третья купальня.JPG
Третя
Перша
Западка
Нулівка Нулівка 100px
Саманчик
Вонючка
Верби Карчі
Піски Тупиця
Акваріум
Тарзанка
Яма
Водокачка
Скати
Циганський
Бутовський
Золотий

Гребля[ред.ред. код]

Старобільска Гребля

Гребля здана в експлуатацію в 1983 році як частина гідромеліоративних заходів у заплаві річки. Вона регулює рівень води в річці Айдар як під час повені, так і в межень.

Гребля перебуває на балансі Луганського обласного управління меліорації та водного господарства.

Господарство[ред.ред. код]

Заводи: ремонтно-механічний, плодоконсервний, продтоварів; меблева, швейна фабрики; хлібозавод, елеватор, молокозавод, завод залізобетонних виробів. Районне об'єднання «Сільгосптехніка».

Залізниця[ред.ред. код]

Станція Старобільськ.

Мости[ред.ред. код]

Освіта і культура[ред.ред. код]

Пам'ятник Нестору Івановичу на центральній площі Старобільська

Мережа бібліотек міста[ред.ред. код]

Сьогодні Старобільська РЦБС складається з 26 бібліотек (1 бібліотечний пункт), 3 міських — Центральна районна бібліотека, Районна дитяча бібліотека, Дитячо-юнацька бібліотека, 23 сільських філії.

З 2000 року Старобільською РЦБС керує Синельник Ірина Андріївна в співдружності з завідуючою методичним відділом Куценко Світланою Володимирівною.

Бібліотеки Старобільської РЦБС орієнтовані на культурно-просвітницьку діяльність та є найважливішими інструментами у формуванні громадської свідомості. Вони є культурними установами, що орієнтуються на запити та потреби користувачів, а також впливають на процеси навчання, викладання. Громадяни можуть отримувати необхідну інформацію у потрібному місці в потрібний час.

Надають в користування традиційні, друковані матеріали (книги та журнали), документи на аудіо- та відео носіях, музичні записи.

Послуги, що надаються місцевому населенню: допомога в організації робочого процесу школярам та учням різної вікової категорії, навчання користувачів вмінню швидко шукати інформацію, співпраця з органами місцевої влади.

Старобільська Центральна районна бібліотека[ред.ред. код]

Перша згадка про бібліотеку була знайдена в «Історичному огляді діяльності Харківського товариства поширення в народі грамотності в 1869–1909 роках». В ньому значиться «першою установою, відкритою в 1869 році Відділенням товариства грамотності в Старобільську, була безплатна народна бібліотека…» Це і був початок. Бібліотека утримувалась за рахунок земства. Книгами бібліотеку постачав губернський книжковий склад, створений у грудні 1897 року. В цьому ж році відділенням були організовані безкоштовні народні читання, влаштовувались концерти, ялинки і, навіть народні бали.

Відомо, що 26 червня 1905 року у Старобільську відкрилася ще одна безкоштовна бібліотека — читальня. Відповідальним був обраний Олександр Олексійович Лєбєдєв. В 1912 році в Старобільському окрузі працювали ще 3 сільськогосподарські бібліотеки.

На 1 січня 1908 року кількість читачів в народній бібліотеці становили 1357 чоловік, бібліотечних фонд налічував близько 5000 книг. В 1914 році бібліотека вже мала статус громадської.

До 1922 року бібліотека знаходилась в невеликому приміщенні і була платною. Книжковий фонд налічував 11000 примірників, ними користувались 656 читачів.

В 1922 році у громадська бібліотека переїхала до колишнього будинку земської управи, це було велике світле приміщення із стелею у вигляді шатра. Була обладнана читальна зала на 70 місць.

Після 1925 року в Старобільському окрузі розширюється мережа бібліотек, створюються хати-читальні. Відомо, що в бібліотеках (точна кількість їх невідома) було понад 57 тисяч книг в працювали 52 хати-читальні.

Після 1934 року Старобільська громадська бібліотека стала центральною окружною. В її штаті було 15 чоловік, 2 з них працювали з пересувним фондом. Книжкових фонд становив 25 тис. примірників, бібліотека обслуговувала 1120 читачів.

В 1941 році бібліотека змінює свій статус на Старобільську центральну бібліотеку ім. Леніна.

Під час окупації міста бібліотека замурувала частину книг в підвальних приміщеннях бібліотеки, а ще частину бібліотекарі і читачі переховували у власних будинках. «З усіх бібліотек невеликого міста, з книжкових шаф приватних квартир у будинок, що розташований на вулиці Фрунзе, німці звозили твори російських та західних класиків. Вони мали намір утворити з них попелище. Поруч з томами Гейне лежали книги Л. Толстого, звалені у купу, валялися томи творів Леніна, Пушкіна, Бальзака, Горького, оповідання Чехова, О'Генрі, романи Драйзера і сказання народного епосу. На окремих екземплярах ще збереглися помітки Гаршина, який колись користувався книгами цієї бібліотеки. Тисячі книг повинні були загинути в полум'ї, частина з них вже була пошкоджена — ними вислали дороги для проїзду німецьких автомобілів. У ті дня багато громадян приходило до цієї знеціненої німецькою тупістю скарбниці, нишком брали найцінніші книги і відносили, щоб зберегти.

Так була врятована більшість книг. Після звільнення Старобільська від загарбників в місті відразу ж гостинно відчинила свої двері міська бібліотека…», — так 1946 році писала «Ворошиловградська правда».

По місту швидко розійшлась звістка про роботу «Ленінки», так її називали люди. Крім дорослих, бібліотека обслуговувала і дітей. В цьому ж році вона стала називатися міською. Протягом кількох років бібліотека була єдиною і місті. Не було опалення і світла, тому робочій день тривав з 8.00 до 16.00 годин. В її структурі були абонемент, читальна зала та пересувний фонд. В 1946 році книжковий фонд бібліотеки складав 100 тис. примірників, серед яких було багато цінних книг, виданих до революції. В 1946 році з міської бібліотеки вилучена дитяча література і створена дитяча бібліотека.

У грудні 1979 року бібліотека стає центром державної бібліотечної системи району. Її книжковий фонд з кожним роком зростає. Вона поміняла кілька приміщень. Та, де б не була, до неї завжди тягнулися тисячі читацьких стежинок.

Книжковий фонд районної бібліотеки сьогодні нараховує понад 49 тис. книг. Щороку до них додається близько 900 екземплярів найрізноманітнішої літератури, передплачується 48 найменувань популярних журналів і 25 найменувань газет, які можна прочитати в читальному залі.

Протягом року бібліотека обслуговує в середньому 4,5 тис. читачів, яким видається до 100 тис. примірників.

Сайт бібліотеки http://bibliost.ucoz.ru/

Старобільська Районна дитяча бібліотека[ред.ред. код]

У 30-х роках з Старобільської громадської бібліотеки була виділена дитяча бібліотека. В той час її відвідувало багато дітей. До їх послуг були дві кімнати — «шумна» і «тиха». В «шумній» кімнаті було фортепіано, проводились різноманітні заходи з музичним супроводом (в закладі був музичний працівник), а в «тихій» була читальна зала. Завідувала бібліотекою Оболонська Тамара Сергіївна.

На долю бібліотеки випало багато випробувань. Це роки окупації міста німецько-фашистськими загарбниками, майже повне знищення фонду.

Після звільнення Старобільська відроджується міська бібліотека, яка обслуговує і дітей-читачів.

Як самостійна, дитяча бібліотека знову починає діяти у 1946 році. Її повоєнні працівники Галигіна Ганна Іванівна та Шевлякова Ганна Григорівна робили все можливе, щоб бібліотека стала справжнім закладом культури.

Інвентаризація матеріальних цінностей закладів культури району показала, що на кінець 1947 року книжкові фонди дитячої бібліотеки нараховувала 12,5 тис. примірників.

Якщо у 1947 році читачами бібліотеки було лише 918 дітей, то наприкінці 50-х років їх було близько 2 тис.,а ще через 10 років — 3,4 тис.

Стрімко зростав і фонд бібліотеки. На кінець 60-х років він становив 50 тис. примірників.

В ті далекі роки бібліотека починає здійснювати нестаціонарне бібліотечне обслуговування через пересувки, які діяли у дитячих закладах, піонерських таборах під час канікул, міському парку.

На початку 80-х дитяча бібліотека входить до складу Старобільської ЦБС. За рік її відвідують 5 тис. читачів, яким видається близько 100 тис. примірників.

Складними для бібліотеки були роки перебудови. Бракувало коштів на придбання книг, передплату періодики. Довгі роки заклад не ремонтувався.

І за цих умов вона завжди гостинно відчиняла двері і чекала свого читача.

У 1994 році, з приходом Гармати Наталії Іванівни, яка очолила бібліотеку, розпочався період її активної перебудови.

Серед керівників дитячої бібліотеки у минулі роки були такі особистості, як Риб'янцева Інна Павлівна, Гончарова Ніна Максимівна та Мироненко Ольга Василівна.

За роки активного творчого розвитку бібліотека підтримує зв'язки зі школами, позашкільними закладами, громадськими організаціями, користується повагою у дітей, батьків та педагогів.

Старобільська дитячо- юнацька бібліотека[ред.ред. код]

В 1996 році в Старобільську гостинно відкрила свої двері для юних читачів Старобільська дитячо-юнацька бібліотека.

60-ті роки — час підняття суспільного життя країни, посилений попит на навчання, читання, літературу про нові здобутки науки та техніки.

В 1961 році адміністрація міста приймає рішення про відкриття Старобільської міської бібліотеки за адресою вулиця Комунарів,38, загальна площа якої була 94 м², з книжковим фондом 3110 екземплярів. Своїх перших читачів бібліотека зустріла 11 квітня 1962 року. Для них був відкритий вільний доступ до всього книжкового фонду. Читального залу ще не було, але було відведене місце для читання газет, журналів та книг.

Бібліотека фінансувалася коштами міського бюджету. Сама комплектувала свої фонди через обласний бібколектор, а частково через книжковий магазин і обробляла отриману літературу. За рік до її фондів надійшло 10655 екземплярів книг, бібліотеку відвідало 1274 читача.

В 1963 році було відкрито читальний зал з 14 місцями, 1 пересувку. Книжковий фонд нараховував 17202 книги, було записано 2479 читачів. В бібліотеці працює 3 працівника.

На кінець 1969 року бібліотека вже мала 16 місць в читальному залі, а пересувок — 5. Книжковий фонд нараховував 32124 екземпляра. Бібліотеку відвідало за рік 3920 читачів: з них на абонементі — 3000, в читальному залі — 773, на пересувках — 147.

В 1971 році бібліотеку було розширено, загальна площа становила 205 м². Фонд нараховував 34673 книги.

1974 рік. Бібліотека відіграє важливу роль в культурному житті міста. За рік читачами бібліотеки стали 3843 відвідувача. Книжковий фонд — 35372 екземпляри книг. Бібліотека отримувала 40 назв журналів та 13 видів газет. Великим попитом користувались книжки в пересувках, де працювали досвідчені люди, які старалися донести її до кожного робітника.

Крім пересувок при міській бібліотеці діяли ще два пункти видачі. Один край міста по вулиці Горького в приміщенні «Племживообъдинения». Працював в цьому пункті працівник по суботах з 14 до 19 години. За рік його відвідали 74 читача, які прочитали 800 книжок.

Інший пункт видачі був на кварталі Ватутіна в червоному куточку гуртожитку будівників. Тут працював бібліотекар в вихідний день з 14 до 19 годин. По годинам роботи це пункт видачі, а по кількості літератури більше нагадував філію. Літератури тут було 750 екземплярів. Міняли її два рази на рік. Читачів було до 120 чоловік і в основному — молодь.

Саме завдяки таким формам обслуговування міська бібліотека привертала до себе увагу та використовувала свої фонди.

На кінець 1979 року в читальному залі міської бібліотеки вже 40 посадочних місць. Книжковий фонд нараховує 38114 книг. За рік бібліотека обслуговує 4611 чоловік.

Бібліотека постійно інформує колективи ПМК, ЗЗВ, Автопарку, меблевої фабрики про нову літературу.

Ведуться систематичний та алфавітний каталоги. Виконується повна бібліотечна обробка та каталогізація нових надходжень. Бібліотека була повністю підготована до централізації: перевірені фонди та списана застаріла література.

Згідно наказу № 159 по Старобільському районному відділу культури від 17 грудня 1979 року про організацію з 1 грудня 1979 року централізованої бібліотечної системи на базі міських бібліотек районну бібліотеку реорганізували в ЦБС, інших — в її філії.

Методичним центром стає районна бібліотека, яка займається комплектуванням і обробкою літератури. Інвентарні книжки, в які записували раніше нові надходження — були закриті, заведений замість цього обліковий каталог. В ці роки бібліотека — центр культурного розвитку міста, місце спілкування людей різного віку.

Бібліотека — філія № 2

Приймається рішення про відкриття на кварталі Ватутіна нової бібліотеки для задоволення попиту населення в читанні. На 1.01.1980 року збирається книжковий фонд з 1000 екземплярів книг та в гуртожитку для будівників № 32 виділяється кімната під бібліотеку. Першою завідуючою стає — Бережна Надія Василівна. За 1980 рік до закладу надходить 1346 екземплярів книг.

З 1985 року завідуюча закладу Гармата Наталія Іванівна, яка приймає бібліотеку в новому приміщенні за адресою вулиця Рубіжна,82.

Але згодом, в 1986 році, завідуючою бібліотеки стає Дубровська Наталія Іванівна. Установа знаходилася в дуже маленькому приміщенні біля середньої школи № 4. В ній нараховувалось — 1600 читачів, і це була не межа. Охочих почитати, записатися сюди було багато. У самій лише школі 1000 учнів. Але, на жаль, прийняти усіх цей маленький осередок культури не міг. Площа мала, а значить і фонди малі (на кінець 1996 року фонд бібліотеки — 16529 примірників), і просто місця, щоб позайматися також було мало.

А сам квартал концентрував силу людей, а центральні бібліотеки міста далеко. Тож виникла проблема про створення на цьому мікрорайоні нової просторої бібліотеки.

Міська бібліотека змінює свою назву і стає Старобільською філією № 1, яка розташовується за адресою вулиця Комунарів, 46.

Вона мала абонемент і читальний зал на 40 місць. Книжковий фонд нараховував 38116 книг, тільки за 1980 рік до бібліотеки надійшло 3054 екземпляра. Було записано 4615 читачів, а відвідувань — 30000.

На кінець 1981 року фонд бібліотеки нараховує 37947 екземплярів, надійшло за рік 2447 книг. Записано всього 4616 читачів. Штат закладу — 6 чоловік.

В 1986 році на базі Старобільської ЦБС було проведено конкурс «Кращий бібліотекар року» для північного крила бібліотек області, де членами журі були представники обласної бібліотеки імені Горького. Бібліотекар абонементу Юрченко Марія Іванівна виборола це звання і стала найкращим бібліотекарем року.

90-ті роки — переломні роки не тільки в державі, але й в бібліотеці. Книжковий фонд бібліотеки зменшився і становив на 1.01.95 р. 30843 книги, в той час як на початку 80-го року він був 37947. Якщо проаналізувати показники руху книжкового фонду, то за 1995 рік кількість фонду виросла тільки на 187 екземплярів книг. Намітилася тенденція зниження кількості книжкового фонду. Література високого попиту вилучалася, як зношена та загублена читачами, а отримувала бібліотека таких видань мізерне число. Зростала і кількість відмов читачам. Щодо періодичних видань, то тут положення було краще, але кількість примірників видань бажала бути більшою і різноманітнішою. Щоб задовольнити попит читачів в максимальній мірі, працівники читального залу оформлювали тематичні папки вирізок з газет та журналів. Літературно-художні журнали минулих років передавалися на абонемент для видачі читачам додому. Попит на ці журнали був високий.

1996 — рік трансформації бібліотек міста.

Заснування Старобільської дитячо-юнацької бібліотеки.

З філій № 1 та № 2, яка була розташована на кварталі Ватутіна, організували нову для нашого міста бібліотеку сімейного типу — Старобільську дитячо-юнацьку бібліотеку. Вона розташувалась на кварталі Орджонікідзе, 1. Площа приміщення становила-450 м², бібліотека займала праве крило колишнього дитячого садочка. На першому поверсі розмістився дитячий відділ, а на другому — абонемент з читальним залом. Книжковий фонд при об'єднанні двох бібліотек нараховував на 1996 рік 47756 екземплярів, дитячий фонд — 8647. Всього за рік до бібліотеки записалось 3601 читач (юнаків — 1223, дітей — 1046).

2000 рік — Економічну кризу в країні відчула на собі і бібліотека. Протягом багатьох років не має надходжень нової літератури, кількість періодичних видань з кожним роком все зменшується. Нова література надходить до бібліотеки за рахунок платних послуг та дарунків читачів.

Книжковий фонд на 1.01. 2000 року — 46969 екземплярів, в тому числі дитячий — 8629.

За рік в бібліотеку записалось 3609 читачів, які прочитали близько 80000 книг.

При бібліотеці починає діяти клуб за інтересами «Ровесник», членами якого стають учні професійного ліцею № 93. Вони збиралися за спільним інтересом, розширити свій кругозір, підвищити рівень своєї поведінки, для самоосвіти, самовихованості, самовираження. За рік проводиться до 6 засідань, більшість з яких були висвітлені на сторінках газети «Вісник Старобільщини».

В лютому 2012 року бібліотека ввійшла до 620 бібліотек України, які в грудні минулого року отримали комп'ютерне обладнання від програми «Бібліоміст» в рамках конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету».

В читальному залі розпочав роботу інтернет- центр, який надає безкоштовний доступ до ресурсів інтернету, задовольняє потреби користувачів на новому рівні.

Свою роботу бібліотекарі орієнтують на читача, намагаються оперативно реагувати на запит. Саме бібліотека є запорукою того, що всі люди мають право на рівний доступ до культурних та інформаційних надбань. Громадяни можуть отримати необхідну інформацію у потрібному місці в потрібний час.

Сайт бібліотеки http://starobilsk-dytunat-bibl.edukit.lg.ua/

Освітні заклади Старобільська:[ред.ред. код]

  • Сільськогосподарський технікум;
  • Медучилище;
  • 2 професійно-технічних училища;
  • 5 загальноосвітніх шкіл;
  • Дві музичні школи;
  • Спортивна школа (ДЮСШ);
  • Шахово-шашковий клуб «64*100» (на третьому поверсі Будинку культури), засновано Протасовим Валентином Івановичем;

У місті є краєзнавчий музей.

Спорт[ред.ред. код]

Старобільська траса «Південна», найбезпечніша швидкісна траса України

У Старобільську регулярно відбуваються етапи чемпіонату України з автомобільного кросу на автокросовій трасі «Південна». Чемпіонами України з автомобільного кросу свого часу ставали вихованці місцевого автоклубу:

Видатні особистості[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  2. (рос.) Ковтун В. В., Степаненко А. В.Города Украины. Справочник. — Київ, «Вища школа», 1990, — 279 с. ISBN 5-11-002087-6
  3. (рос.) Географическое описание нашего Отечества Российской империи. Малороссия. Знаменательные населенные местности под редакцией В. М. Семёнова. Том VII. Санкт Петербург. 1899.

Посилання[ред.ред. код]



Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.