Волиця (Чортківський район)

село Волиця
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Гримайлівська селищна громада
Основні дані
Засноване	1782
Населення	303
Територія	1.610 км²
Густота населення	188.2 осіб/км²
Поштовий індекс	48233
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°16′28″ пн. ш. 26°13′02″ сх. д.
Водойми	Збруч
Відстань до районного центру	47 км
Найближча залізнична станція	Гримайлів
Відстань до залізничної станції	23 км
Місцева влада
Адреса ради	48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8
Карта
Волиця
Волиця
Мапа
Волиця у Вікісховищі

Во́лиця — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на північному сході району. До 2020 підпорядковане Калагарівській сільраді.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.

Населення — 285 осіб (2003).

Символіка

Затверджена 23 жовтня 2020 року рішенням № 1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори — В. М. Напиткін, С. В. Ткачов, К. М. Богатов. Герб є промовистим.

Герб

У зеленому щиті із чорною трикутною главою, відділеною срібною ниткою і обтяженою золотою восьмипроменевою зіркою, срібне колесо воза, супроводжуване по сторонах золотими рогами вола. Унизу картуша напис «ВОЛИЦЯ» і рік першої згадки «1574».

Роги вола і колесо чумацького воза — символ назви села, золота зірка — символ Полярної зорі, дороговказу для чумаків.

Прапор

На зеленому квадратному полотнищі з верхніх кутів до середини прапора виходить чорний трикутник, відділений тонкою білою смугою. На трикутнику жовта восьмипроменева зірка, на зеленому полі — біле колесо воза.

Історія

Перша письмова згадка — 1574 р. Назва походить, імовірно, від слова «віл»: за переказами, на території села було велике пасовище для волів.

Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Тернопільський циркул). У 19 ст. — власність Кімельманнів. Протягом 1863—1920 рр. село — Скалатського повіту.

У листопаді 1918 р. в селі проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921—1939 рр. село Скалатського повіту Тернопільського воєводства. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств.

У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло 23 чоловіки із села. 24 квітня 1949 р. у Волиці та сусідньому с. Калагарівка розповсюджені агітаційні антиколгоспні листівки. Репресій зазнали 44 мешканці села, зокрема, було засуджено до 10-25 років ув'язнення, 19 осіб закатовані у тюрмах і концтаборах НКВС); депортовано у Сибір 20 осіб.

Із березня 1959 р. до грудня 1962 р. село належало до Скалатського району, згодом до січня 1965 р. — Підволочиського. До 2020 — Гусятинського району.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,67%
російська	0,33%

Пам'ятки

Аннозачатіївська церква, перша пол. XVII ст. Пам'ятка архітектури національного значення. Охоронний № 1576. Дзвіниця, дерев'яна.

• 
  Церква споруджена на початку 1990-х, на місці старої дерев'яної церкви 1750р.
• 
  Дерев'яна дзвіниця

Пам'ятники

Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини 1848 р. (відновлений у 1990 p.); насипана символічна могила Борцям за волю України (відновлена у 1992 p.).

Література

• В. Гаджук. Волиця / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 297.
• Гаджук, В. Волиця [Текст] /В. Гаджук, В. Щавінський //  Тернопільщина: історія міст і сіл: в 3 т. Т. 2. Тернопіль, 2014. С. 48-49: фот.