Габрієль Нарутович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Габрієль Нарутович
Gabriel Narutowicz
Габрієль Нарутович
Габрієль Нарутович
Прапор
Прапор
1Президент Польщі
11 грудня 1922 — 16 грудня 1922
Попередник: Юзеф Пілсудський, як начальник держави
Наступник: Станіслав Войцеховський
8Міністр закордонних справ Польщі
Попередник: Константій Скірмунт
Наступник: Олександр Скшиньський
 
Народження: 17 березня 1865(1865-03-17)
Тельше, Ковенська губернія, Російська імперія
Смерть: 16 грудня 1922(1922-12-16) (57 років)
Варшава, Польща Польська Республіка
Причина смерті: вогнепальне поранення
Поховання: катедра Івана Хрестителя (Варшава)
Національність: поляк
Країна: Російська імперія і Польська Республіка
Релігія: католицька церква
Освіта: Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1886), Цюрихський університет, Федеральна вища технічна школа Цюриха і Лієпайська гімназіяd
Партія: Польська народна партія «Визволення»
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Габрієль Наруто́вич (пол. Gabriel Narutowicz; 17 березня 1865, Тельше, Ковенська губернія (нині — Литва) — 16 грудня 1922, Варшава, Польська Республіка) — перший президент Польщі, який пробув на посаді всього 5 днів, з 11 грудня (обраний 9) до вбивства 16 грудня 1922 року.

Професор Технологічного інституту в Цюриху, гідроінженер. Рідний брат Станіслава Нарутовича (Станісловас Нарутавичюс), який зробив кар'єру як литовський політик і брав участь у проголошені незалежності Литви в 1918 році.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Габрієль Нарутович з'явився в польській політиці в 1919 році як безпартійний депутат; був міністром громадських робіт, потім закордонних справ. Обраний на пост президента республіки Сеймом, після чого йому передав владу «Голова держави» маршал Юзеф Пілсудський.

Нарутовича підтримали ліві й коаліція національних меншин (євреїв, українців, литовців та ін.), тому націоналісти одразу розгорнули кампанію проти нього. Вони називали його «президентом євреїв», «тим хто не знає польську» тощо.

Вбивство та наслідки[ред. | ред. код]

16 грудня новообраного президента застрелив на виставці у Варшаві екстреміст Елігіуш Невядомський — критик-модерніст і художник крайньоправих поглядів. Невядомського засудили до смертної кари і розстріляли 31 січня 1923 року у Варшавській цитаделі. На похоронах вбивці були присутні 10 000 осіб і націоналісти оголосили його мучеником.

Вбивство Нарутовича посилило політичну нестабільность у державі та скепсис Юзефа Пілсудського щодо республіканської влади; ця криза закінчилася Травневим переворотом 1926 року.

Посилання[ред. | ред. код]