Болеслав Берут
.jpg)
Болеслав Берут (псевдоніми Яно́вський, Іваню́к, То́маш, Беньковський, Рутко́вський, *18 квітня 1892, с. Рури Єзуїтське біля Люблина — 12 березня 1956 року, Москва) — польський політичний і державний діяч прорадянського спрямування. Перший і єдиний президент ПНР. Офіцер НКВД. Переконаний сталініст.
Зміст |
Біографія[ред.]
Отримав середню освіту.
З 1912 брав участь в у лівацькому революційному русі, будучи членом ПСП — ле́виці. З грудня 1918 — член комуністичної партії Польщі (КПП). 1915—1923 — активіст профспілок кооперативів Польщі, потім — у КПП. 1923—1924 член Виконавчого комітету окружної парторганізації в Заглембу-Домбровському. 1928 — емігрував до СРСР, де з 1930 — слухач Міжнародної ленінської школи в Москві. Завербований НКВС, після чого переправлений для агентурної роботи в Австрію, потім Чехословаччину і Болгарію (1930—1932). За шпіонаж та диверсійну діяльність засуджений до 7-ми років ув'язнення, але 1938 звільнений за амністією та втік до СРСР. 1939—1941 працював на окупованих територіях Польщі у структурах НКВС.
В роки Другої світової війни — один із послідовних сталіністів, ідеолог окупації Польщі та нав'язування країні радянського державного ладу. За рознарядкою НКВС СРСР, включений у керівні органи Польської робітничої партії (ПРП, 1942). Вів підривну роботу на території Білорусі.
1943 закинутий на територію Польщі, яка перебувала під контролем Німеччини. Працює над створенням мережі шпигунів-сталіністів.
Партійна кар'єра[ред.]
1943—1944 — член Секретаріату, 1944—1956 — член Політбюро ЦК Польської робітничої партії. 1 січня 1944 р. обраний головою Крайової Ради Народової, знаходився на цьому пості до 4-го лютого 1947 року.
21 липня 1944 був створений Польський комітет національного визволення, який 31 грудня проголосив себе тимчасовим керівництвом.
1947—1952 р. — президент Польської Республіки(Польщі) і голова Державної Ради. З вересня 1948 голова ЦК і Секретаріату ЦК. В 1952—1954 р. — голова Ради Міністрів ПНР. З березня 1954 р. і до своєї смерті — перший секретар ПОРП.
З вересня 1948 — генеральний секретар ЦК ППР, з грудня 1948 — член Політбюро ЦК і голова ЦК Польської об'єднаної робочої партії(ПОРП).
З березня 1954 р. — перший секретар ЦК ПОРП.
Був присутній як почесний гість на ХХ з'їзді КПРС. Після скандальної доповіді Н. С. Хрущова «Про культ особистості та його наслідки» Берута розбив параліч, і він скоро помер.
Пам'ять[ред.]
- Іменем Болеслава Берута названа вулиця в Мінську.
Джерела та література[ред.]
- Andrzej Garlicki, Bolesław Bierut, Warszawa 1994, ISBN 83-02-05434-8 (пол.)
- Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — Київ, 1977.
