Ігнацій Мосцицький
| Ігнацій Мосціцький Ignacy Mościcki |
|||
 |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| Попередник: | Станіслав Войцеховський | ||
| Наступник: | Владислав Рачкевич | ||
| Національність: | поляк | ||
| Народження: | 1 грудня 1867 Межанов,Царство Польське, Російська імперія |
||
| Смерть: | 2 жовтня 1946 Версуа Швейцарія |
||
| Нагороди: | Орден Білого орлаОрден Білої зіркиВеликий хрест ордена Орлиного хреста
|
||
Біографія [ред.]
Народився у Межанові біля Полоцька. Народився у сім'ї учасника повстання 1863 року. Закінчив школу в Полоцьку, гімназію у Варшаві (1886) та розпочав навчання на хімічному відділі в Ризькій політехніці. Деякий час навчався у Лондоні в Технічному коледжі, тут встановив контакти з польськими соціалістами. З 1897 р. асистент на кафедрі фізики університету Фрайбурґу (Швейцарія). У 1901 очолив фірму, яка почала продукувати азотну кислоту методами, опрацьованими Ігнацієм Мосціцьким. За розробленими ним принципами були вибудовані також електричні печі для виробництва азотної кислоти. У У 1915–1925 керував кафедрою технології великого неорганічного промислу та технічної електрохімії. У 1916 організував у Львові Інститут наукових і технічних досліджень «Мета». Запроектував оригінальний метод переробки нафти. З 1922 р. — професор кафедри фізичної хімії і електротехніки Львівської політехніки. Був ректором у 1925 - 26 навчальних роках. У 1926 р. йому надано звання почесного професора. Автор близько 70 публікацій, 40 патентів у різних країнах світу. Почесні докторати надали йому університети: Познанський, Паризький, Варшавський (двічі), Гірнича академія у Кракові, Львівська політехніка.
Політична діяльність [ред.]
З 1892 учасник Закордонного союзу польських соціалістів. Після травневого перевороту 1926 року за рекомендацією Юзефа Пілсудського був обраний президентом Польщі і виконував ці обовязки з 4 червня 1926. 17 червня 1934 року видав розпорядження про створення табору в Березі-Картузькій. Проте, показовим було те, що вплинути на рішення про пацифікацію він не міг (злослива тогочасна приказка твердила: «тільки й значить, що Ігнацій»). Після окупації Польщі радянськими та німецькими військами у вересні 1939 року втік у Румунію, де був інтернований, передав пост президента Владиславу Рачкевичу, як того вимагала Франція. В грудні 1939 переїхав із сімєю до Швейцарії, де провів роки Другої світової війни.
Урна із його прахом була перенесена у 1993 році у Варшаву.
