Галакторея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галакторея
Спеціальність акушерство
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 GB23.4
МКХ-10 N64.3, O92.6
DiseasesDB 6314
MeSH D005687
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (квітень 2020)

Галакторе́я (лат. galactorrhoea, від грец. γάλα — «молоко» + ῥοία — «теча») — спонтанне виділення молока з молочних залоз, не пов'язане з пологами чи годуванням немовлят(и), або лактація, що продовжується після завершення годування грудьми більше року. Також галакторею вважають симптоматичною гіперпролактинемією. Галакторея може бути єдиним проявом захворювання, або ж може поєднуватись з іншими проявами.

Галакторея зустрічається у 5–32 % жінок. Причиною такого розкиду відсотків є різне визначеннях галактореї[1]. Також зустрічається у чоловіків, підлітків та новонароджених обох статей[2].

Етіологія[ред. | ред. код]

Фізіологічне утворення молока в молочних залозах називається лактацією. Молоко утворюється в залозистих тканинах молочної залози і регулюється гормонами:

Причини які викликають галакторею:

  • Пухлини:[3]
    • доброякісні (пролактинома) та злоякісні пухлини гіпофіза, які стимулюють процес надмірного синтезу та виділення гормону пролактин — найчастіша причина даного захворювання[4]
  • Гормональні зміни та захворювання:
    • гіпотиреоз[5] — підвищення рівня тироліберина, який може як стимулювати синтез пролактина, так і пригнічувати секрецію дофаміна — що викликає гіперпролактинемію.
    • неонатальне молоко («молоко відьми»)
    • поведінкові фактори (стрес, травма, надактивне «сексульне життя») які викликають зміну гормонального стану організму загалом
  • Травматичні ушкодження:
    • гіпофіза, гіпоталамуса
    • надмірна фізична стимуляція грудей (дуже часті: пальпація, стимуляція; тісний або сильно стискаючий одяг)
    • ушкодження молочних залоз (травма, опік)
  • Медикаменти:
    • антагоніст H2-рецепторів циметидину другого покоління «Тагамет»(Tagamet)
    • рисперидон («Risperdal») є найвідомішим антипсихотиком (атиповий нейролептик), який викликає гіперпролактинемію, блокуючи дофамінові рецептори, відповідальні за контроль вивільнення пролактину.
    • є повідомлення про випадки які свідчать, що інгібітори протонної помпи, викликають галакторею
    • інгібітори синтезу дофаміну: метилдопа (methyldopa («Aldomet»)), леводопа, карбідова, бенсеразід
    • опіоїди (опіати); (морфін, героїн, кокаїн)
    • антагоністи дофамінових рецепторів: фенотіазіни, бутирофенони, галоперидол (антипсихотичний нейролептик)
    • трициклічні антидепресанти, інгібітори моноамінооксидази (МАО): Амітриптилін, кломіпрамін, доксепін, іміпрамін, моклобемід
    • інгібітори зворотного захоплення серотоніну
    • протиблювотні засоби[6]: метоклопрамід, домперидон; хлорпромазин («Аміназин»)
    • антагоністи кальцію: верапаміл
    • синтетичні естрогени: гормональні контрацептиви
    • ліки та їжа у яких наявна локриця (солодка)[7] у відповідних кількостях
  • Захворювання:
    • ниркова недостатність, зменшує нирковий кліренс пролактину[8]
    • печінкова недостатність
    • синдром полікістозних яєчників проявляється у 17 % жінок галактореєю[9]
    • захворювання гіпоталамуса
    • мастопатія
    • спадкова аномалія допамінових рецепторів

Класифікація[ред. | ред. код]

За кількістю втягнутих у процес органів:

  • Однобічна
  • Двобічна

За інтенсивністю виділення:

  • I — виділення капель молока чи молозива, при натисканні на ділянку ареоли
  • II — виділення струменів молока чи молозива, при натисканні на ділянку ареоли
  • III — самовільне виділення молока чи молозива (постійно)

Діагностика[ред. | ред. код]

  • загальний аналіз крові та сечі;
  •  біохімічне дослідження крові: рівень холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів, глюкози, печінкові проби;
  •  визначення вмісту пролактину в крові з дотриманням правил;
  •  виявлення молекулярної гетерогенності пролактину — за показаннями;
  •  визначення в крові вільного тироксину, ТТГ. Решта гормони щитоподібної залози визначають при наявності показань;
  •  вимір базальної температури протягом 2-3 міс;
  •  визначення ЛГ, ФСГ, естрадіолу (5-7-й день МЦ), прогестерону (5-7-й і 20-23-й день МЦ), загального тестостерону, ДЕАС, 17-оксипрогестерона, кортизолу, С-пептиду;
  •  УЗД органів малого таза;
  •  УЗД щитоподібної залози, надниркових залоз — за показаннями;
  •  гінекологічне обстеження (для жінок);
  •  КТ і МРТ турецького сідла;
  •  нейроофтальмологічні дослідження: визначення полів і гостроти зору, офтальмоскопія, дослідження очного дна — за показаннями;
  •  обстеження легень, печінки, шлунково-кишкового тракту, нирок для виключення вторинної гіперпролактинемії — за показаннями;
  •  каріотипування та визначення статевого хроматину — за показаннями.

Лікування[ред. | ред. код]

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Якщо необхідно, зменшують кількість пролактину:

  • похідні алкалоїдів маткових ріжків:
    • Бромокриптин (Bromocriptine, Парлодел) (короткотривалої дії)
    • Каберголін (Cabergoline, «Достинекс»(Dostinex)б Агалатес, Берголак) (надтривалої дії)
  • синтетичні:
    • Хінаголід (Quinagolide, Норпролак) (довготривалої дії)

Курс та дози підбираються індивідуально, однак достовірно відмічено чим довший період лікування (3-6 місяців…) тим чіткіший клінічний ефект. Необхідно щомісяця контролювати рівень пролактину. Через рік лікування повторити обстеження МРТ.

Також необхідно лікувати основне захворювання, яке призвело до такого стану.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Sakiyama, R.; Quan, M. (1983). Galactorrhea and hyperprolactinemia. Obstetrical & Gynecological Survey. 38 (12): 689—700. doi:10.1097/00006254-198312000-00001. PMID 6361641.
  2. ↑ Rohn, R. D. (1984). Galactorrhea in the adolescent. Journal of Adolescent Health. 5 (1): 37—49. doi:10.1016/s0197-0070(84)80244-2. PMID 6420385.
  3. ↑ Whitman-Elia, G. F.; Windham, N. Q. (2000). «Galactorrhea may be clue to serious problems. Patients deserve a thorough workup». Postgraduate Medicine. 107 (7): 165—168, 171. doi:10.3810/pgm.2000.06.1129. PMID 10887453.
  4. ↑ Leung A. K. C., Pacaud D. Diagnosis and management of galactorrhea (англ.) // American Family Physician. — 2004-08-01. — Vol. 70, no. 3. — P. 543—550. — ISSN 0002-838X.
  5. ↑ Передерій В. Г., Ткач С. М. Основи внутрішньої медицини. Том 1/ Підручник для ВМНЗ ІІІ-IV р.а.- Вінниця, 2009.- 640 с. ISBN 978-966-382-211-2 (C.499, 536). Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  6. ↑ Нековаль І. В. Н47 Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с.Електронне джерело [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.] ISBN 978-617-505-147-4 (C.326)
  7. ↑ Karimi, H; Nourizad, S; Momeni, M; Rahbar, H; Momeni, M; Farhadi, K (2013). «Burns, hypertrophic scar and galactorrhea». Journal of Injury & Violence Research. 5 (2): 117–9. doi:10.5249/jivr.v5i2.314. PMC 3683415. PMID 23456048
  8. ↑ Verhelst J., Abs R. Hyperprolactinemia: pathophysiology and management (англ.) // Treatments in Endocrinology. — 2003-01-01. — Vol. 2, no. 1. — P. 23-32. — ISSN 1175-6349.
  9. ↑ Hyperprolactinemia: Etiology, Diagnosis, and Management. Medscape.com. Архів оригіналу за 21 серпня 2015. Процитовано 9 липня 2015.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галакторея&oldid=37169868