Гіпотиреоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіпотиреоз
МКХ-10 E03.9
МКХ-9 244.9
DiseasesDB 6558
eMedicine med/1145
MeSH D007037

Гіпотиреоз — патологічний стан, що виникає у людини при недостатності гормонів щитоподібної залози внаслідок зниження або повного випадіння функції щитоподібної залози, недостатній дозі тироксину при замісній терапії. Цей стан організму протилежний тиреотоксикозу. Гіпотиреоз діагностується переважно у жінок 30-60 років, у більшості хворих гіпотиреоз є первинним.

Класифікація гіпотиреозу[ред.ред. код]

Виділяють форми:[1]

  1. Вроджений (первинний)
  2. Набутий (вторинний)

Останній, в свою чергу, поділяється на: первинний, вторинний, третинний і периферійний:

  • первинний гіпотиреоз спостерігається при ураженні безпосередньо щитовидної залози,
  • вторинний є наслідком пошкодження гіпофізу,
  • третинний, пов'язаний із змінами на рівні гіпоталамічних центрів,
  • периферійний є наслідком блокади циркулюючих тіреоїдних гормонів чи резистентності тканин до них.

Етіологія[ред.ред. код]

Причинами розвитку вродженого гіпотиреозу є:

  1. аплазія або гіпоплазія щитовидної залози;
  2. її аберантне розміщення, наприклад, біля кореня язика (коли відбувається її швидке виснаження, а також спостерігається часта трансформація в рак);
  3. генетично детерміноване порушення біосинтезу тіреоїдних гормонів.

Первинний гіпотиреоз спостерігається при:

  1. оперативних втручаннях (струмектомія з приводу дифузного токсичного зобу, кісти, раку тощо);
  2. рентгентерапії (щитовидної, паращитовидних залоз, гортані), лікуванні радіоактивним йодом;
  3. прийомі лікарських препаратів (зокрема, похідних імідазола, препаратів літія, йодидів, бетаблокаторів, інтерферону, інтерлейкіну-2);
  4. аутоімунних тиреоїдитах,
  5. інфекційних ураженнях та інфільтративних захворюваннях щитовидної залози (туберкульоз, актиномікоз, рідше амілоїдоз, саркоїдоз, склеродермія, цистіноз, гемохроматоз);
  6. травмах щитовидної залози, крововиливах, новоутворах;
  7. йоддефіцитних станах.

Причинами вторинного і третинного гіпотиреозу є:

  1. черепно-мозкові травми з ураженням гіпофізу чи гіпоталамусу відповідно;
  2. пухлини і метастази;
  3. судинні процеси (крововиливи, тромбоемболії, атеросклероз);
  4. запальні процеси (аутоімунні та інфекційні);
  5. хімічні інтоксикації, в тому числі і медикаментозні (резерпін, парлодел, апоморфін мають переважний вплив на гіпофіз).

Причини периферійного гіпотиреозу вивчені найменше, але вважається, що:

  1. це зумовлено нездатністю тканин використовувати тиреоїдні гормони внаслідок сімейної периферійної резистентності до них, яка передається по спадковості за аутосомно-домінантним типом (при цьому відбувається мутація гена, який відповідає за синтез рецептора до тиреоїдних гормонів);
  2. зниженням периферійного перетворення Т4 в Т3 в печінці і нирках;
  3. виробленням антитіл до тиреоїдних гормонів.

Інколи причину гіпотиреозу виявити не вдається.

Крім вищеперерахованих форм гіпотиреозу розрізняють також:

  1. субклінічний (лабораторний) гіпотиреоз;
  2. клінічний гіпотиреоз, який поділяється на ступені важкості: легку, середню і важку, які розрізняють за клінічними проявами, ступенем втрати працездатності, величиною основного обміна, дозою тиреоїдних гормонів.

Діагностика[ред.ред. код]

Симптоми[ред.ред. код]

Хворі скаржаться на швидку втому, загальну слабкість, набряклість, сухість шкіри, підвищену сонливість, запори, мерзлякуватість, відмічаються зміни в нервово-психічній сфері: психічна загальмованість, млявість психічних функцій, бідність психічного сприйняття, апатія, головний біль, запаморочення, зниження слуху. Біль за типом радикуліту, парестезії, корчі, важкість ходи.

Зміни у організмі[ред.ред. код]

У жінок — дисменорея, менорагії, аменорея, безпліддя. У чоловіків — імпотенція, розлади сперматогенезу.

При лабораторній діагностиці:

  • зниження рівнів Т3 і Т4, збільшення ТТГ,
  • гіперліпідемія, гіперхолестеринемія;
  • плоска цукрова крива,
  • анемія,
  • підвищення титру антитіл до тиреоглобуліну.

Подовження тривалості сухожильних рефлексів.

Дефіцит тиреоїдних гормонів стимулює виділення тиреоліберину, який, в свою чергу, приводить до синтезу і гіперсекреції пролактину.

Ускладнення[ред.ред. код]

Найбільш важливим, нерідко смертельним ускладненням гіпотиреозу є гіпотиреоїдна кома. Вона виникає, як правило, у людей похилого віку, з не діагностованим, або не лікованим гіпотиреозом. Провокуючими факторами є: переохолодження, інфекції, операції та ін.

Клінічні орієнтири: блідожовта, холодна шкіра інколи з геморагічними висипаннями, брадикардія, гіпотонія, олігурія, зниження температури тіла до 34-24 °С, полісерозит, виражені порушення в діяльності серцево-судинної системи. В крові: гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперліпідемія, гіперазотемія, збільшення гематокриту.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Gaitonde DY, Rowley KD, Sweeney LB Hypothyroidism: an update // Am Fam Physician, 86 (August 2012) (3) С. 244–51. — PMID:22962987.

[ред.ред. код]