Крикет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гра в Мельбурні між збірними Австралії (жовта форма) та Індії (синя форма) у форматі 50 оверів

Крике́т — вид спорту, командна гра з м'ячем та битою.

Основні правила[ред.ред. код]

У крикет грають на овальному полі із доріжкою та парою ворітець (вікетом) в центрі двома командами з одинадцяти гравців у кожній. Мета гри в тому, щоб збити поперечину з ворітець. Одна з команд намагається зробити це, кидаючи м'яч, а друга захищає ворітця, відбиваючи м'яч за допомогою битки (але не жодною частиною тіла). При вдалому відбиванні гравці команди, яка захищає вікет, роблять перебіжки, міняючись місцями. Якщо нападникам вдалося збити вікет, спіймати м'яч в повітрі або ж команда-захисник порушує правила, один із її гравців вибуває з гри. Коли 10 гравців команди-захисника ворітець вибуває, команди міняються ролями. Виграє та з команд, яка зробила більше перебіжок.

У своїй найвищій формі — тест-матчі між збірними — гра складається із двох інінгів для кожної команди й триває п'ять днів.

Cricketball.png Historical cricket bat art.jpg Cricket - Stumps.png

На рисунках показані м'яч, історичний розвиток бит й схематично вікет.

Історія крикету[ред.ред. код]

Історія цієї гри нараховує кілька століть. Перші документальні згадки про прообраз крикету відносяться до початку XVI століття - в цей час з'явилися повідомлення про гру, учасники якої били по м'ячу вигнутими битами, що нагадують ключки. Найбільш ранні відомості про гру під назвою "крекетт" датовані 1598 роком. Не існує єдиної думки про місце появи крикету. Дослідники вважають, що коріння цієї гри можуть бути англійськими або фламандськими. Немає єдності поглядів і на етимологію слова "крикет". За однією з гіпотез, назва гри походить від давньоанглійського іменника cricc (cryce), що означали палицю або ковіньку.

Вважається, що спочатку крикет був дитячою грою; дорослі почали проявляти інтерес до крикету на початку XVII століття. Протягом наступного століття крикет стрімко набирав популярність на південно-сході Англії. З тих часів збереглися звіти про зустрічі команд, що складаються з одинадцяти гравців. По всій видимості, в цей час з'явилися перші професійні крикетисти. У XVIII столітті крикет став національним англійським спортом. Велику роль у цьому стрімкому зростанні популярності зіграла та обставина, що величина ставок на результати зустрічей не була строго обмежена. Заможні громадяни формували власні "збірні". Ігри збирали на спортивних майданчиках натовпи глядачів.

У 1760 році кардинально змінилася методика виконання подачі: якщо раніше м'яч котився по поверхні ігрового поля або пролітав над ним у бриючому польоті, то в 1760-му крикетисти стали практикувати кидки з високою траєкторією. Для того щоб відбивати м'ячі з відскоку прийшлося змінити форму бити: сучасна пряма бита прийшла на зміну старому пристосуванню, що віддалено нагадує хокейну ключку.

У 1787 році відбулося відкриття клубу «Мерілебон», якому судилося стати найвідомішим у світі крікетним клубом. Протягом кількох наступних століть клуб "Мерілебон" виконував функції керівного і координуючого органу в англійському та міжнародному крикеті. Домашнім полем клубу став ігровий майданчик, відкритий в Лондоні Томасом Лордом. Спочатку клуб зайнявся стандартизацією і кодифікацією правил гри, і в 1788 році вийшов у світ перший звід правил крикету. Однак ці правила не були прийняті повсюдно, і незабаром пішли зміни та уточнення. На початку XIX століття були стандартизовані вага м'яча (від 156 до 163 грамів) і ширина бити, розширилися повноваження арбітрів. Бетсмени (гравці, що відбивають м'яч) стали користуватися захисним інвентарем - закривати ноги щитками.

У XIX столітті з'явилися ще два зводу правил гри. Другий з них, що вийшов в 1884 році, регламентував число учасників команди (11 гравців). У цей час змінилася техніка кидка: м'яч стали кидати рухом з-за спини через плече. У 1890 році відбувся перший Чемпіонат графств. Крикет став відомим за межами Великобританії - в Північній Америці, Південній Африці, в Австралії і Новій Зеландії. Період з початку 1890-х до Першої світової війни часто називають золотим століттям крикету. У ці роки на поле виходили такі видатні гравці, як Вільям Гілберт Грейс (WG Grace), Вілфред Родос, Сі Бі Фрай і Віктор Трампер.

Міжнародна рада з крикету створена у 1909 році. Спочатку до його складу входили представники трьох держав - Великобританії, Південно-Африканської Республіки та Австралії. Спочатку рада називався Імперською конференцією крикету і приймала до свого складу тільки ті держави, команди яких грали в тестовий крикет. У наш час до складу Міжнародної ради з крикету входять 104 країни. Провідні позиції у світовому крикеті утримують спортсмени з Австралії, Індії та ПАР.

Крикет у світі[ред.ред. код]

Крикет — одна з найпопулярніших у світі ігор, поступаючись за кількістю гравців мабуть лише футболу[Джерело?]. Гра поширена у всіх країнах Британської Співджружності, особливо в Індії, Пакистані, Австралії, країнах Карибського басейну. Найвідомішим та найвизначнішим гравцем за всю історію крикету є Ґрейс Вільям.

В Україні крикет майже невідомий.

Організації та змагання[ред.ред. код]

Проведенням міжнародних змагань з крикету опікується Міжнародна рада крикету (ICC), заснована в 1909. До цієї організації входять 104 країни: 10 повних членів, які грають між собою тест-матчі, 34 асоційовані члени та 60 афілійованих членів. ICC проводить чемпіонат світу з крикету. До повноважень ICC входить також призначення арбітрів на тест-матчі, міжнародні одноденні матчі та міжнародні матчі, що проходять у форматі двадцять20.

Країни-члени ICC мають національні ради, завдання яких організовувати матчі на своїй території. У Вест-Індії, що виступає в тест-матчах єдиною командою, існує Рада крикету Вест-Індії, до якої входять представники національних рад.

Різновиди матчів[ред.ред. код]

Тест-матч складається з двох інінгів. Кожен інінг триває доти, доки не будуть вибиті 10 бетсменів команди, яка обороняється. Останній інінґ може бути коротшим, якщо команда, що обороняється, набрала досить перебіжок для загальної перемоги. З метою економії часу команда, яка обороняється в третьому інінґу може декларувати рахунок, обмеживши кількість подач у розпорядженні супротивника в останньому інінґу. Тест матч може завершитися перемогою однієї з команд за кількістю пробіжок або за кількістю вікетів. Можливі два види нічиїх. Один — справжня нічия, коли кожна команда набирає однакову кількість перебіжок. Такий результат — надзвичайно велика рідкість. Інший тип нічиєї виникає тоді, коли жодна з команд не може здобути перемогу у відведений на тест-матч час, зазвичай п'ять днів. Впродовж кожного з п'яти днів, команди грають принаймні 6 годин і традиційними перервами на ленч і на чай.

Інший популярний формат — одноденний крікет. В цьому форматі кожна команда має в розпоряджені обмежену кількість подач — 300, або 50 оверів. Овер — серія із шести подач, які виконує один боулер. Такий матч триває один день. Саме в цьому форматі проводяться чемпіонати світу.

В останні роки популярні змагання із зовсім короткого формату — двадцять20 — кожна команда має в своєму розпорядженні 20 оверів, тобто 120 подач.


Джерела[ред.ред. код]