Гастелло Микола Францович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гастелло Микола Францович
Гастелло Николай Францевич
Gastello Nikolay Francievich.jpg
Народився 23 квітня (6 травня) 1907(1907-05-06)
місто Москва, Росія
Помер 26 червня 1941(1941-06-26) (34 роки)
село Мацки, Білорусь
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ ВПС СРСР ВПС СРСР
Роки служби 19321941
Звання Капітан авіації Капітан авіації
Формування 207-й ДБАП
Командування 2-а ескадрилья
Війни/битви Бої на Халхин-Голі
Радянсько-фінська війна
Друга світова війна
Нагороди

Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

Гасте́лло Мико́ла Фра́нцович (*23 квітня (6 травня) 1907(19070506), м. Москва — †26 червня 1941, с. Мацки) — радянський летун часів Другої світової війни який став легендою в радянській пропаганді після того як спрямував свій підбитий літак-бомбардувальник у механізовану колону німців. Герой Радянського Союзу (посмертно). Згідно останніх досліджень (лютий, 2014 р.) проведених ізраїльским військово-політичним експертом і істориком Александром Вєкслєром, даний таран німецької колони танків здійснив 27 червня 1941 р. старший лейтенант летун Ісаак Прісайзен.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Москві в робочій родині білоруса та росіянки. До 1918 року вчився в 3 Сокольницькому міському чоловічому училищі імені О. С. Пушкіна. 1918 року через голод був евакуйований до Башкортостану. 1919 року повернувся назад, де знову вступив до школи. Трудову діяльність почав з 1923 року, став учнем столяра. 1924 року разом з родиною переїхав до Мурома, стає слюсарем Паротягоробного заводу імені Ф. Е. Дзержинського. Паралельно закінчує школу (№ 33). 1928 року вступив до ВКП(б). 1930 року родина повертається до Москви, Микола пішов працювати на Перший державний механічний завод будівельних машин імені Першого Травня. В 1930—1932 роках він мешкав в селищі Хлєбниково.

В травні 1932 року призваний до лав Червоної армії, відправлений на навчання в школу льотчиків в Луганськ, де навчався до грудня 1933 року. Після закінчення і до 1938 року служив в 82-ій важкобомбардувальній ескадрильї 21-ої важкобомбардувальної авіаційної бригади, яка базувалась в місті Ростов-на-Дону. В 1938 році в результаті реорганізації частини Гастелло опинився в 10-му важкобомбардувальному авіаполку. В травні 1939 року став командиром ланки, а через рік — заступником командира ескадрильї. В 1939 році брав участь в боях при Халхин-Голі в складі 150-го швидкісного бомбардувального авіаполку. Також брав участь в радянсько-фінській війні (1939—1940) і в операціях по приєднанню Бессарабії та Північної Буковини в 1940 році. Восени 1940 року переїжджає до міста Великі Луки, а потім в авіамістечко Боровське від Смоленськом. Того ж року він отримує звання капітана.

Подвиг[ред.ред. код]

26 червня 1941 року командир 2-ї ескадрильї 207-го далеко-бомбардувального авіаційного полку під час бойового вильоту бомбардував ворожу колону на шляху Молодечно-Радошковичі. Літак капітана було підбито, і він вирішив використати його для тарану.

Гастелло був удостоєний звання Героя Радянського Союзу посмертно. Подвиг Миколи Францовича став одним з найвідоміших за період Другої світової війни, «гастеловцями» стали називати тих льотчиків, які здійснили вогняний таран.

Радянська пропаганда стверджувала, що Гастелло першим здійснив подібний таран. Однак до нього протягом тільки 22 червня 1941 року подібних таранів здійснили три різних льотчики. Існує також альтернативна версія подій біля села Декшняни, згідно з якою таран здійснив інший льотчик, капітан Олександр Маслов. Водночас екіпаж Гастелло розбився поруч. За це 1996 року Маслов був посмертно удостоєний звання Героя Росії[1][2]

Вшанування[ред.ред. код]

На місці загибелі в Білорусі встановлено пам'ятник, ще декілька пам'ятників поставлено в різних містах Росії, наприклад в Уфі. Іменем Гастелло названо низку вулиць та провулків в багатьох містах колишнього СРСР (наприклад, провулок в Черкасах, вулиця в Смілі та вулиці в Коростені й Новомиргороді). Вулиця та школа імені Гастелло є й в Одесі, біля школи встановлений пам'ятник.

Джерела[ред.ред. код]

  • Вулиці міста Черкаси. Книга 1. Перемога у назвах вулиць. Черкаси: ПВ Чабаненко Ю., 2011, 118 стор.
  1. Гастелло Виктор. Оставьте героев в покое!
  2. Поляновский Эд. Два Капитана