Губайдулла Чингісхан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Султан Хаджі Губайдулла Джангер Хан огли
каз. Сұлтан Қажы Ғұбайдолла Жәңгірұлы Шыңғысхан
Народження 6 (18) травня 1840
Хан-Ордаси, Бокейординський район, Західноказахстанська область, СРСР
Смерть 28 лютого (13 березня) 1909 (68 років)
Ялта, Таврійська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Звання генерал від кавалерії
Війни / битви Російсько-турецька війна 1877–78
Нагороди
орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Султан Хаджі Губайдулла Джангер Хан огли, також Губайдулла Джангерович Чингісхан (Чингіс-Хан)[1] (каз. Сұлтан Қажы Ғұбайдолла Жәңгірұлы Шыңғысхан[2]; 6 травня 1840, Ханська ставка, Букеєвська орда — 28 лютого 1909, Ялта) — російський воєначальник казахського походження. Син хана Букеєвської орди Жангіра, онук Букея, чингізид-торе. Учасник російсько-турецької війни 1877-1878 років. Генерал від кавалерії (1894).

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Губайдулла Чингісхан народився 6 (18) травня 1840 року в столиці Букеєвської орди Ханській Ставці. Його батько Жангір (Джангер) був ханом Букеєвської орди. Мати Фатіма — дочка татарського муфтія Мухаммеджана Хусаїнова. У віці 5 років Губайдулла втратив батька, незабаром після цього померла і мати[3].

Освіта[ред. | ред. код]

Початкову освіту здобув у російськомовній школі, яку відкрив його батько в Букеєвській орді. У 7-річному віці вступив до Оренбурзького Неплюєвського кадетського корпусу, де також навчалися його старші брати Сахіб-Керей, Ібрагім і Ахмет-Керей. У 1849 році Губайдулла Чингісхан разом з ад'ютантом Оренбурзького генерал-губернатора осавулом Житковим вирушив до Санкт-Петербурга і його прийняли на навчання в Імператорський пажеський корпус. Його брати також були випускниками Пажеського корпусу. Сини Жангіра були єдиними казахами, які закінчили цей військово-навчальний заклад[3].

Військова служба[ред. | ред. код]

Закінчивши з відзнакою Пажеський корпус, 16 червня 1856 року камерпаж Губайдулла Чингісхан розпочав службу в Лейбгвардії Козачому полку в чині корнета та отримав титул султана[1]. Того ж року його разом із братами запросили на церемонію коронації імператора Олександра II як представників Букеєвської орди[3].

У 1857 році його перевели в Оренбург, призначили на посаду спеціального офіцера у справах казахів, башкир і татар. У 1866 році ротмістр Чингісхан був направлений у розпорядження отамана Донських козаків, за рік переведений служити в північно-західну частину Російської імперії.

Російсько-турецька війна (1877—1878)[ред. | ред. код]

У 1877-1878 роках брав участь у російсько-турецькій війні. 31 серпня 1877 року флігель-ад'ютанта, полковника Лейбгвардії Козачого полку Чингісхана Губайдуллу нагородили Золотою шашкою з написом «За хоробрість»[4]. 1 січня 1878 року його висвятили в генерал-майори із зарахуванням до Свити Його Імператорської Величності[1]. Того ж року був нагороджений Сербським великим офіцерським хрестом. У 1879 році був відзначений орденом Святого Володимира 3-го ступеня з мечами. У 1882 році був нагороджений орденом Святого Станіслава 1-го ступеня і Чорногорською золотою медаллю «За хоробрість».

30 серпня 1888 року був проведений у генерал-лейтенанти та визначений у запас по армійській кавалерії[5]. 7 травня 1894 року його висвятили в генерали від кавалерії зі звільненням зі служби, з мундиром і з пенсією[6].

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Був головою Особливої комісії про вакуфи в Криму до 7 грудня 1899 року.

В останній рік життя його дружиною стала нащадна дворянка, акторка Феодосія Вілінська (1858-1931) (через два місяці після смерті чоловіка отримала прізвище Чингісхан), знаменита перша виконавиця партії Снігурки в опері «Снігуронька» Миколи Андрійовича Римського-Корсакова.

Похований на мусульманському кладовищі «Дерикой» поблизу Ялти.

Сім'я[ред. | ред. код]

Губайдулла Чингісхан є сином хана Букеєвської орди Жангіра та онуком Букея. Дружиною військового діяча стала Феодосія Вілінська, з якою він одружився 1909 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Султан Губайдулла Чингисхан — полный генерал от кавалерии: Документы и материалы / Мукатаев Геннадий Кадрович; Ирхина Марина Владиславовна. — СПб: «Издательство М. В. Ирхиной», 2003. — 159 c. ISBN 5-901760-03-4

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Султан Чингис-хан Габайдулла Джангерович // Список генералам по старшинству. Исправлено по 1-е мая. — СПб., 1887. — С. 493.
  2. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  3. ↑ а б в Нуркеева Л. С. Материалы международной научно-практической конференции «Шежіре тұнған құт-мекен». — Хан Ордасы, 2016. — С. 135—140.
  4. ↑ Э. Э. Исмаилов. Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — Москва, 2007, с. 302
  5. ↑ Чингиз-хан Султан-Хаджи-Губайдулла Джангир-оглы // Биографический словарь. Высшие чины Российской Империи (22.10.1721 — 2.03.1917) / Сост. Е. Л. Потемкин. — М., 2017. — Т. III: Р—Я. — С. 457.
  6. ↑ Призводятся: // Мая 7-го дня, в Гатчине // Высочайшие приказы по военному ведомству // Разведчик : журнал. — 1894. — № 188 (8 травня). — С. 443.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Губайдулла_Чингісхан&oldid=38950400