Снігурка
| Снігурка | |
|---|---|
 Снігурка. Картина В. Васнецова, 1899 р. |
|
| Пов'язані персонажі | Дід Мороз |
| Пов'язані події: | Новий рік |
| Зображення у Вікісховищі? | |
Снігу́рка або Снігу́ронька (рос. Снегурочка) — казковий персонаж святкування Нового року спочатку в СРСР, згодом у пострадянських державах, онука Діда Мороза. За типовим сценарієм виступає як посередник між дітьми й Дідом Морозом. На новорічних урочистостях з'являється іноді раніше за свого дідуся, а потім разом із дітлахами закликає його на ялинку.[1]
Історичний огляд [ред.]
Снігуронька не зафіксована у слов'янській міфології.[1] Однак вона фігурує у російському фольклорі як персонаж народної казки про зроблену зі снігу дівчинку Снігурку (рос. Снегурка, Снежевиночка). Цей сюжет був оброблений і опублікований 1869 року О. Афанасьєвим у «Поэтических воззрениях славян на природу».[2]
1873 року О. Островський написав п’єсу «Снігуронька». У ній Снігурка – дочка Діда-Мороза та Весни-Красни, яка гине під час ритуалу вшанування бога сонця Ярила. Має вигляд гарної блідолицьої світловолосої дівчини. Одягнена в біло-блакитну шубку з хутряною опушкою, хутряну шапку, рукавиці.
1882 року за мотивами п’єси М. Римський-Корсаков поставив однойменну оперу, яка мала величезний успіх.[1]
На рубежі XIX-ХХ ст. образ Снігуроньки отримав подальший розвиток. Її фігурками прикрашали ялинку, дівчатка вбирались у костюм Снігурочки, інсценувались фрагменти з п’єси Островського або опери.
Під час антирелігійної кампанії у 1920-х роках Снігуронька була заборонена. Однак вже 1937 року офіційно з’явилась разом з Дідом Морозом у московському Будинку Союзів.[1]
