Гіммельрайх Єлизавета Василівна
| Гіммельрайх Єлизавета Василівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
2 жовтня 1890 Катеринослав |
| Померла |
30 квітня 1955 Мельбурн, Австралія |
| Країна |
 Російська імперія→ СРСР |
| Діяльність | акушер-гінеколог, біохімік |
| Alma mater | Харківський університет |
| Галузь | біохімія, гінекологія |
| Заклад | Українська вільна академія наук |
| Вчене звання | Академік |
Гіммельрайх Єлизавета Василівна (нар. 2 жовтня 1890, м. Катеринослав, — 30 квітня 1955, м. Мельбурн) — акушер-гінеколог, біохімік. Академік Української вільної академії наук (УВАН, 1946). Дружина Павла, мати Костя Гіммельрайхів.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася Єлизавета Гіммельрайх 2 жовтня 1890 року в Катеринославі в родині священника, о. Василя Попова.
1910 року з відзнакою закінчивши жіночу гімназію в м. Бахмуті, пішла учителювати в народну школу. Всі запрацьовані гроші витрачала на культурні та благодійні цілі для селян.
1911 року Єлизавета Василівна вступила до жіночого медичного інституту в Петербурзі. Цього ж року одружилася з майбутнім професором Павлом Гіммельрайхом.
1913 року за участь у протиурядовій демонстрації була ув'язнена на декілька тижнів та вимушена кинути навчання в медичному інституті.
1918 року вступила та закінчила Харківський університет.
Працювала лікарем у Чернігові, Воронькові, Каневі, починаючи від сільських і районних лікарень, кінчаючи університетськими клініками й науково-дослідним інститутом Української Академії Наук у Києві.
У 1934 році, переховуючись від небезпеки арештів більшовицької влади, перебувала на близькому сході в Єревані та Ашхабаді[1].
13 квітня 1940 року захистила дисертацію на тему «Зміни катепсини та ліпази тканин при експериментальному С — авітамінозі».
Наукові дослідження були присвячені вивченню проблеми авітамінозів, а також змін активності тканин, ферментів при експериментальному С-авітамінозі[2].
Згодом опанувала педагогічний напрямок роботи. Її було обрано доцентом, а потім керівником кафедри біохімії Білоцерківського сільськогосподарського інституту.
Під час Другої світової війни була військовим лікарем, потім емігрувала до Мюнхена, де 1946 року стала співзасновником медичного відділу Української вільної академії наук (ВУАН)[3].
Переїхавши до Австралії Єлизавета Гіммельрайх вже не працювала. Брала участь у громадському житті як членкиня Союзу Українок та проводила культурно-освітню роботу при українській православній парафії в Мельбурні.
Померла 30 квітня 1955 року в шпиталі м. Мельбурн[4].
Джерела[ред. | ред. код]
- Гіммельрайх Єлизавета / Я. В. Ганіткевич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-30164
- Розгін Є. Пам'яті великої лікарки // Наше життя (Our Life), 1955, число 11, грудень. — Режим доступу: https://webcache.googleusercontent.com
Див. також[ред. | ред. код]
- Мовчан Ю. Замість вінка на могилу св. п. доктора Єлизавети Гімельрайх // ЛВ. Чикаго, 1956. Ч. 6.
- Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах. Л., 2004.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Памяті великої лікарки д-р ЄЛИЗАВЕТА ГІ.МЕЛЬРАИХ (1890—1955)
- ↑ Ганіткевич Я. В. Гіммельрайх Єлизавета / Я. В. Ганіткевич //Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи: біобібліографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. — Харків: ХНМУ, 2010. — 208 с. : фото
- ↑ Я. В. Ганіткевич. Гіммельрайх Єлизавета. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія / редкол.: І. М. Дзюба та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: https://esu.com.ua/article-30164
- ↑ Розгін Є. Пам'яті великої лікарки // Наше життя (Our Life), 1955, число 11, грудень
|
