Дзвони (вірш)
| «Дзвони» | ||||
|---|---|---|---|---|
| The Bells | ||||
 | ||||
| Жанр | Вірш | |||
| Форма | вірш[d] | |||
| Автор | Едгар Аллан По | |||
| Мова | англійська | |||
| Написано | 1849 | |||
| Опубліковано | 27 жовтня 1849 | |||
| Переклад | Анатолій Онишко[1] | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
«Дзвони» (англ. The Bells) — ономатопоетичний вірш Едгара Аллана По, опублікований в 1849 році. Вірш складається з чотирьох частин.
За словами головного редактора, Едгар По надсилав три різні варіанти вірша і надрукований був останній з них[2]. Вперше опубліковано посмертно в 1849 році в Нью-Йоркському журналі «The Union Magazine».
Всесвітню популярність отримала музична поема для оркестру, хору та солістів «Дзвони», написана у 1913 році С. В. Рахманіновим на слова цього вірша в перекладі К. Бальмонта.
Аналіз[ред. | ред. код]
Вірш складається з чотирьох частин, кожна з яких витримана в особливій тональності: срібні дзвіночки саней, весільні дзвони, набат, що сповіщає про небезпеку, похоронний дзвін.
Тема вірша — символічне зображення життя людини: народження, любов, трагедія, смерть.
Публікація та історія написання[ред. | ред. код]
Влітку 1848 року поет зайшов провідати М. Л. Шю (дочка лікаря, жінка глибоко релігійна, Марія Луїза допомагала родині По, доглядаючи за хворою Вірджинією, а після її смерті — за самим поетом, який важко сприйняв втрату)[3] і поскаржився, що погано себе почуває, навіть дзвін дратує його: «Я повинен написати вірш, а у мене немає ні почуття, ні натхнення; у мене немає теми, я абсолютно вичавлений». Пані Шю, наслідуючи манеру По, взялася за перо і написала: «Дзвони» Едгара По[4] , а потім і перший рядок: «The Bells, the little silver bells». Поет швидко закінчив строфу. Марія Луїза запропонувала початок другої строфи: «The heavy iron bells», яку поет негайно продовжив. У заголовку По виправив: «Поема пані Шю», посилаючись на те, що вірш безсумнівно належить їй від того, що «у вірші компонування, план — найважливіше». Брат пані Шю додає, що після цього Едгар проспав до опівночі, а прокинувшись засів за звичайну свою нічну роботу[5].
У первинному варіанті вірш складалося з 18 рядків. Поет повернувся до нього знов взимку 1849, написав кілька варіантів (останній налічував 113 рядків), які відправив в різні журнали.
Опублікований після смерті поета 27 жовтня 1849 в Нью-Йоркському журналі «Union Magazine».
«Дзвони» Рахманінова[ред. | ред. код]
За мотивами вірша написана однойменна симфонічна поема С. В. Рахманінова. Робота над поемою була розпочата влітку 1912 року, коли композитор робив нарис плану симфонії. Якраз в цей час він отримав анонімного листа з проханням прочитати доданий до листа бальмонтівський переклад вірша Е. По, який, на думку автора, ідеально підходить для музики і повинен зацікавити Рахманінова. Ім'я автора листа стало відомо тільки після смерті Рахманінова, ним виявилася учениця віолончеліста М. Є. Букініка Марія Данилова[6]. Четирехчастинний віршований твір відразу сподобалося композитору, незважаючи на траурний фінал, він взявся за роботу. Працювати над поемою композитор почав навесні 1913 у Римі, а закінчив у Росії, в Івановці.
За спогадами С. В. Рахманінова, «він працював над цією композицією з гарячковим жаром» і говорив, що вона залишиться одним з найулюбленіших його творів[7].
Яскраво новаторський, насичений небувало новими хоровими й оркестровими прийомами, цей твір вплинув на хорову й симфонічну музику XX століття[8]. Тема цього твору характерна для мистецтва символізму, для того етапу російського мистецтва й творчості Рахманінова: у ньому символічно втілені різні періоди людського життя, що підводить до неминучої смерті; апокаліптична символіка Дзвонів, що несе ідею Кінця Світу, ймовірно вплинула на «музичні» сторінки роману Томаса Манна «Доктор Фаустус».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Провалля і маятник: Оповідання, поезії. — Харків, 2006 / Дзвони. Переклад Анатолія Онишка, 453-456 с.
- ↑ Ю. В. Ковалёв. Комментарии // Эдгар По. Ворон. — СПб: Азбука, 2010. — С. 276—277. — 287 с. — (Азбука-Классика). — 5000 экз. — ISBN 978-5-9985-0096-1.
- ↑ Sova, Dawn B. Edgar Allan Poe: A to Z. New York: Checkmark Books, 2001. p. 25. ISBN 0-8160-4161-X
- ↑ E. A. Poe Society of Baltimore [Архівовано 28 травня 2015 у Archive.is](англ.)
- ↑ Эдгар Аллан По. Стихотворения: Сборник / Сост. Е. К. Нестерова. — М.: ОАО Изд-во «Радуга», 2003
- ↑ М. Е. Букиник. Молодой Рахманинов // Воспоминания о Рахманинове. Составление, редакция, комментарии и предисловие З. Апетян: В 2 т. — М.: Музыка, 1974. — Ч. 2. — С. 217—230.
- ↑ С. В. Рахманинов / Составитель Е. Н. Рудакова; под ред. А. И. Кандинского. — 2-е изд. — М.: Музыка, 1982. — С. 99—101. — 192 с. — ISBN 5-7140-0091-9.
- ↑ Рахманинов. С. В. Поэма «Колокола». Клавир. — М., 1973.
| |||||||||||||||||||
|
