Дзиґа Вертов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дзиґа Вертов
Dziga Vertov
UNDEFINED-0.jpg
Кадр з фільму "Людина з кіноапаратом" (1929 рік), Дзиґи Вертова
Народився 21 грудня 1895 (2 січня 1896)(1896-01-02)
Білосток, Російська імперія
Помер 12 лютого 1954(1954-02-12) (58 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Росія
Ім'я при народженні Деніс Аркадійович Кауфман
Діяльність кінорежисер, сценарист, теоретик кіно
Дзиґа Вертов.jpg

Дзи́ґа Ве́ртов (при народженні Давид А́бельович Ка́уфман, потім відомий також як Денис Абрамович і Денис Аркадійович Кауфман; *21 грудня 1895 (2 січня 1896)(18960102), Білосток — †12 лютого 1954, Москва) — радянський кінорежисер. Один із засновників і теоретиків документального кіно. Перший використав методику «прихована камера».

Його брати — кінооператори Борис Кауфман і Михайло Кауфман.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався в музичній школі, в Петроградському психоневрологічному інституті та в Московському університеті. У 1917 працював у відділі кінохроніки Московського кінокомітету. У 1918-19 — укладач-монтажер журналу «Кінотиждень». З 1920 — режисер-документаліст, ініціатор випуску кіножурналу «Кіноправда» (1922–1924). Працював на студіях «Культкіно», 3-й Госкінофабриці, Київській кінофабриці ВУФКУ (1927–1930), «Межрабпомфільм», ЦСДФ. Автор сценаріїв кількох своїх документальних фільмів, ігрового фільму «Тобі, фронт!» (1942), мультиплікаційного фільму «Гуморески». Автор кількох статей з теорії кіно. Фільм «Кіно-Око» в 1924 році отримав медаль і диплом Всесвітньої виставки в Парижі. З переїздом Вертова в Україну розпалася група «Кінокі», керівником якої він був.

Вертов є режисером одного з перших звукових документальних фільмів «Симфонія Донбасу» («Ентузіазм») (1930). Знімає «Три пісні про Леніна» (1934), фільм в жанрі образної кінопубліцистики, який газета «Правда» назвала «Піснею всієї країни». Фільм «Колискова» (1937) присвячений двадцятирічному шляху країни, пройденого після революції. Під час Німецько-радянської війни зняв фільми «Кров за кров, смерть за смерть» (1941), «Клятва молодих» і «В горах Ала-Тау» (обидва 1944), присвячені героїчній боротьбі радянського народу проти фашизму та роботи в тилу. Всі подальші кінопроекти Вертова відхилялися тогочасним керівництвом.

З 1944 року і до самої смерті він працював режисером-монтажером над кіножурналом «Новини дня» (всього випустив 55 номерів).

2014 року стрічку «Людина з кіноапаратом» (1929) визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів, згідно кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI)[1]. З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку[2].

В літературі[ред.ред. код]

Дзиґа Вертов виступає під іменем «Крайних Взглядова, великого борца за идею кино факта» і автора кінокартини «Безпристрасний об'єктив» в першопочатковій редакції роману Ільфа і Петрова «Золоте теля». Герой Ільфа і Петрова знімає недопалок в урні крупним планом таким чином, що він «набуває вигляду жерла сорокадвосантиметрової гармати», а також «вважає своєю спеціальністю зйомки під колесами потяга».

Фільмографія[ред.ред. код]

  1. 1919 — Кінонеділя
  2. 1919 — Річниця революції
  3. 1920 — Битва в Царицині
  4. 1922 — Історія громадянської війни
  5. 1922 — Процес есерів
  6. 1924 — Радянські іграшки
  7. 1924 — Кіно-Око
  8. 1925 — Кіноправда
  9. 1926 — Шоста частина світу
  10. 1926 — Крокуй, Радо!
  11. 1928 — Одинадцятий
  12. 1929 — Людина з кіноапаратом
  13. 1930 — Ентузіазм
  14. 1934 — Три пісні про Леніна
  15. 1937 — Пам'яті Серго Орджонікідзе
  16. 1937 — Колискова
  17. 1938 — Три героїні
  18. 1942 — Тобі, фронт!
  19. 1944 — В горах Ала-Тау
  20. 1954 — Новини дня

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Hicks, J.. Dziga Vertov: defining documentary film. — London; New York: I.B.Tauris, Palgrave Macmillan, 2007. — 194 p.

Посилання[ред.ред. код]