Дроб'язко Віталій Антонович
| Віталій Антонович Дроб'язко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Сотник | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
15 січня 1896 Київ, Російська імперія | |||
| Смерть | не раніше 1936 | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР | |||
| Національність | українець | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 1918—1920 | |||
| Приналежність |
УНР | |||
| Вид ЗС |
 Армія УНР | |||
| Формування | Запорозький корпус | |||
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
 | Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (листопад 2018) |
Віта́лій Анто́нович Дроб'я́зко (15 січня 1896, Київ — після 1936) — український військовий і громадський діяч, помічник командира інструкторської отаманської сотні Київського козачого коша, ад'ютант начальника Київської губерніальної комендатури, ад'ютант командира 8-ї Запорозької дивізії, ад'ютант командира 16-го легко-гарматного куреня 6-ї Січової дивізії; сотник Армії УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Імовірно, народився в сім'ї секретаря Київської судової палати Антона Лаврентійовича Дроб'язка та Марії Єгорівни (до шлюбу Лібова).
1900 переїхав із батьками до Житомира, потім — до Острога (1904).
Закінчив Острозьку гімназію (1906—1914), до мобілізації в 1916 навчався на правничому факультеті Київського університету св. Володимира.
Приділений до 2-го навчально-підготовчого батальйону в Царицині.
Закінчив 4-ту Київську (студентську) школу прапорщиків молодшим портупей-юнкером (1916).
Будучи вже прапорщиком, залишився в школі на посаді помічника курсового офіцера.
Наприкінці лютого 1917 призначений до 80-го пішого запасного полку і за власним бажанням відправлений на фронт.
За хоробрість нагороджений орденами Св. Станіслава III ст. з мечами і бантом і Св. Анни IV ст. та підвищений до підпоручника.
Брав участь у формуванні Окремого українського куреня.
На фронт приділений до 104-ї артилерійської бригади 4-го батальйону.
Після іспитів переведений до польової легкої артилерії.
20 жовтня 1917, прибувши в розпорядження Генерального секретаріату військових справ, призначений до Сердюцької гарматної бригади.
Брав участь у боях із більшовиками на Чернігівщині (1 січня — 8 січня 1918).
Від 12 квітня 1918 до 14 листопада 1918 перебував у запасі. В цей час відновив навчання в університеті (7-й семестр).
Під час наступу більшовиків на Київ приєднався до Чорноморського козацького коша.
Після переходу через Румунію став ад'ютантом командира 8-ї Запорозької дивізії, з якою брав участь у наступі на Київ і боях з денікінцями.
Занедужавши на тиф, потрапив у польський полон (листопад 1919).
У 1920 приєднався до 6-ї Січової дивізії.
Після переходу Збруча інтернований у таборі Каліша.
Закінчив тримісячний курс гарматно-старшинського вишколу.
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Самутин П. Командний склад УІ-Ї Січової стрілецької дивізії [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Документи до історії УД УНА // Вісті комбатанта (Торонто — Нью-Йорк). — 1973. — Ч. 3.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 1025. — Арк. 10—10 зв.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.