Евфонія
Евфоні́я (грец. euphone — милозвучність) — вияв фоніки, який означає гармонійну сув'язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору.
Милозвучність — уникання складного для вимови нагромадження звуків.
Евфонія надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови — вокалізм, зумовлюючи тяжіння версифікаційних пошуків до музичності (Микола Вороний, Олександр Олесь, Павло Тичина, Володимир Сосюра та інші) виконує особливу стилістичну функцію у розмаїтті симетричного звукового ладу поетичного мовлення, забезпечує міру кількості, частоти, комбінування та тривання фонем.
Це стосується їхньої якості (інструментування), місця розташування у тексті (епіфора, анафора, кільце, рима тощо). Яскравим прикладом евфонії може бути, зокрема, поезія Миколи Вінграновського, в якій благозвуччя постає стильовим принципом:
- У синьому морі я висіяв сни,
- У синьому морі на синьому глеї
- Я висіяв сни із твоєї весни,
- У синьому морі з весни із твоєї.
Література [ред.]
- Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К.: Академія, 1997. — С. 222—223.
- Евфонія, або Милозвучність // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. — Т. 1. — К.: Видавничий центр «Академія», 2007. — С. 311—312.
- Поняття милозвучності української мови
