Едуард Альбер Рош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Едуард Альбер Рош (фр. Édouard Albert Roche; 17 жовтня 1820(18201017), Монпельє - 8 квітня 1883) — французький астроном та математик, найвідоміший своїми роботами в області небесної механіки.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Монпельє, місті на півдні Франції. Закінчив Університет Монпельє, після закінчення в 1844 році викладав там же, с 1849 року — професор математики і астрономії. У 1849 році був запрошений Доменіко Франсуа Араго в Паризьку обсерваторію, але пропрацював там недовго — до 1852 року, після чого повернувся до Університету Монпельє, де зайняв кафедру математики. З 1873 року — член-кореспондент Французької Академії наук .

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні наукові праці присвячені проблемам внутрішньої будови і форми небесних тіл, а також космогонії. У 1849-1851 досліджував фігури рівноваги рідких тіл обертання, беручи до уваги не лише внутрішні сили, але і зовнішні сили тяжіння. Вивчив граничний випадок зоряної конфігурації, коли вся маса зосереджена в центрі (модель Роша). Ця модель, як виявилося згодом, краще за інші описує розподіл густини в зірках як головної послідовності, так і в гігантах, і сьогодні вона широко застосовується у фізиці тісних подвійних зірок, а характерна поверхня нульової швидкості, що оточує обидва компоненти і визначає верхні межі розмірів компонентів, була названа граничною, або критичною, поверхнею Роша. Запропонований Рошем закон зміни щільності Землі з глибиною і тепер використовується в теорії внутрішньої будови нашої планети. Рош розглянув рівновагу нескінченно малого супутника, що обертається коло твердої сферичної планети по кеплеровій круговій орбіті, і показав, що рівноважні фігури неможливі, якщо кутова швидкість перевершує певну межу, звідси випливає, що існує нижня межа для радіуса орбіти — відстань, на якій рідкий супутник даної щільності був би розірваний приливними силами (границя Роша). Пояснив таким чином існування кілець у Сатурна. Досліджував також рух супутника скінченної маси. У 1873 вперше дав математичне обґрунтування космогонічної небулярної гіпотези Лапласа, розглянув детально процес утворення планет, їхніх супутників, астероїдів. Вивчав атмосфери планет і комет, в 1859, задовго до відкриття тиску сонячного світла, розглянув форму кометних оболонок і правильно пояснив її.

Дивись також[ред.ред. код]

  • 38237 Рош - астероїд, названий на честь вченого.

Посилання[ред.ред. код]