Космогонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Космогонія (грец. κοσμογονία, від грец. κόσμος — світ, Всесвіт і грец. γονή — народження), — галузь науки, в якій вивчається походження і розвиток космічних тіл і їх систем: зірок і зоряних скупчень, галактик, туманностей, Сонячної системи і всіх вхідних в неї тіл — Сонця, планет (включно із Землею), їх супутників, астероїдів (або малих планет), комет, метеоритів. Вивчення процесів космогонії є одним з головних завдань астрофізики. Оскільки всі небесні тіла виникають і розвиваються, ідеї про їх еволюцію тісно пов'язані з уявленнями про природу цих тіл взагалі. У сучасній космогонії широко використовуються закони фізики і хімії.

Космогонія розрізняється від космології, яка вивчає Всесвіт взагалі і протягом його існування, і яка технічно не досліджує безпосередньо джерело походжень Всесвіту. Є деяка двозначність між двома термінами. У практиці є наукова відмінність між космологічною і космогонічною ідеями. Фізична космологія — наука, яка намагається пояснити всі спостереження, доречні для розвитку і характеристики Всесвіту в цілому.

Спроби створити природничу космогонію обмежені двома факторами. Один із них стосується безпосередньо епістемологічних обмежень науки, пов'язаних із вирішенням питання про доречність постановки питання про причини існування світу в рамках наукового методу. Інша, прагматичніша, проблема полягає у відсутності фізичної моделі, яка могла б пояснити найраніші моменти існування (порівняні з часом Планка) Всесвітів через відсутність послідовної теорії квантової гравітації.

За теорією Фрідмана "Великого вибуху" з якого почався розвиток Всесвіту і дослідженням Хабла методом спектральних інфрачервоних ліній, які зміщуються доведено, що галактики Всесвіту розбігаються. Якщо виміряти віддаль, яка збільшується, між галактикою в якій знаходиться наша Сонячна система і найближчою галактикою Андромеда та взяти за основу сторону витянутого трикутника вершиною по направленню до початку розвитку Всесвіту, то можна знайти цю віддаль, яка збільшується, а відтак і вік Всесвіту.

Історія[ред.ред. код]

Прагнення зрозуміти довкілля та власне себе в ньому є чи не найпершим поштовхом до формування стародавньої міфології, а згодом — натурфілософії та природознавства. Вже у стародавніх міфах спостерігається спроба відобразити стосунки людини й природи. Там знаходимо й перші спроби осягнути утворення Всесвіту та Людини. Вивчаючи культурно-історичну спадщину, можна побачити, що людина вважається розумною з того часу, як почала цікавитися власним походженням та виникненням світу, тобто проблемами, не пов'язаними з безпосереднім задоволенням біологічних потреб.

В історіографії сукупність міфів, що описують утворення Всесвіту, називають космогонічними. Саме в них уперше з'явилося поняття космосу як упорядкованої, доцільно утвореної частини оточення людства, яка протистоїть хаосу — первісному безладдю. У сучасній науці розуміння порядку утворює теорію систем.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. (фр.) Ambartsumian V. A. La structure et l'evolution de l'univers. Bruxelles, Ed. Stoops, 1958, p.241-279.
  2. (рос.) Шмидт О. Ю. Четыре лекции о теории происхождения Земли, 3 изд., М., 1957.
  3. (рос.) Франк-Каменецкий Д. А. Физические процессы внутри звезд, М., 1959.
  4. (рос.) Вопросы космогонии, т. 1—10, М., 1952—64.
  5. (рос.) Шварцшильд М. Строение и эволюция звезд, пер. с англ., М., 1961.
  6. (рос.) Наблюдательные основы космологии. Сб., М., 1965.
  7. (рос.) Зельдович Я. Б., Новиков И. Д. Релятивистская астрофизика, М., 1967.
  8. (рос.) Бесконечность и Вселенная, Сб., М., 1969.
  9. (рос.) Сафронов В. С. Эволюция допланетного облака и образование Земли и планет, М., 1969.
  10. (рос.) Философская Энциклопедия. В 5-ти т. – М.: Издательство «Большая Советская Энциклопедия», 1960–1970.
  11. (рос.) Каплан С. А. Физика звезд, 2 изд., М., 1970.
  12. (рос.) Проблемы современной космогонии, под ред. В. А. Амбарцумяна, 2 изд., М., 1972.
  13. (рос.) Левин Б. Ю. Происхождение Земли. «Изв. АН СССР Физика Земли», 1972, № 7.
  14. (англ.) Symposium of the origine of the Solar system. Nicce, april 1972, P., 1972.
  15. (англ.) Peebles, P. J. E., Physical Cosmology, Princeton, 1972.

Посилання[ред.ред. код]


Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.