Пневмонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пневмонія
PneumonisWedge09.JPG
Рентгенографія грудного відділу, на якій видно пневмонічне затемення у правій легені.
МКХ-10 J12, J13, J14, J15, J16, J17, J18, P23
МКХ-9 480

-486 , 770.0

DiseasesDB 10166
eMedicine search/pneumonia
MeSH D011014

Пневмонія – це хвороба, для якої характерний запальний стан легенів, що впливає перш за все на мікроскопічні повітряні міхурці, що мають назву альвеоли.[1][2] Зазвичай причиною є інфікування вірусами чи бактеріями, значно рідше - іншими мікроорганізмами, деякими медичними препаратами та іншими хворобами, такими як автоімунні захворювання.[1][3]

Зазвичай при захворюванні спостерігають наступні симптоми: кашель, біль у грудях, лихоманка, та утруднене дихання.[4] Для діагностики застосовують рентген та культуру мокроти. Існують вакцини для попередження деяких типів пневмонії. Лікування залежить від причини захворювання. Пневмонію (яку вважають бактеріальною) лікують антибіотиками. При гострій формі пневмонії хворий, зазвичай, проходить лікування в лікарні.

Щороку на пневмонію хворіють близько 450 мільйонів людей, сім відсотків населення планети; вона також стає причиною близько 4 мільйонів смертей. Хоча Вільям Ослер в ХІХ столітті назвав пневмонію «водієм ешалону смерті»,[5] поява антибіотикотерапії та вакцин у ХХ столітті значно збільшила кількість людей, що виживають після захворювання.[6] Тим не менш, в країнах що розвиваються, а також серед людей похилого віку, дуже молодих та тих, що мають хронічні захворювання, пневмонія залишається основною причиною смерті.[6][7]

Ознаки та симптоми[ред.ред. код]

Частота появи симптомів[8]
Симптом Частота появи
Кашель
79–91%
Втома
90%
Підвищена температура
71–75%
Задишка
67–75%
Мокрота
60–65%
Біль у грудях
39–49%
 Схема людського тіла, що відображує основні симптоми пневмонії
Основні симптоми інфекційної пневмонії

У хворих на інфекційну пневмонію часто спостерігають кашель із мокротою, лихоманку разом зі струшуючим ознобом, задишкою, гострим або різким болем у грудях при намаганні глибоко вдихнути, а також пришвидшену частоту дихання.[9] У людей похилого віку сплутаність свідомості може бути найбільш вираженою ознакою.[9] Типовими ознаками та симптомами в дітей віком до п’яти років є: лихоманка, кашель, швидке чи утруднене дихання.[10]

Лихоманку не можна вважати характерною ознакою, адже вона має місце також і при інших поширених захворюваннях, і може бути відсутня у хворих із тяжким захворюванням чи з неповноцінним харчуванням. На додачу, кашель також часто відсутній у дітей віком менше 2-х місяців.[10] Серйозніші ознаки та симптоми можуть включати: посиніння шкіри, ослаблення спраги, конвульсії, постійне блювання, дуже високу чи дуже низьку температуру або знижений рівень свідомості.[10][11]

Бактеріальні та вірусні випадки пневмонії зазвичай супроводжуються однаковими симптомами.[12] Деякі причини пов’язані з класичними, але не специфічними клінічними характеристиками. Пневмонія, спричинена легіонелою, може супроводжуватися болем в животі, діареєю або сплутаністю свідомості,[13], пневмонія, спричинена пневмококами, асоціюється з мокротою кольору іржі,[14] при пневмонії, спричиненій клебсієлою, у хворих спостерігається кров’яниста мокрота, яку часто називають "смородиновим желе".[8] Кров’яниста мокрота (відома як кровохаркання) може також мати місце при туберкульозі, грамнегативній пневмонії та абсцесах легенів, а також при гострому бронхіті.[11] Пневмонія, спричинена мікоплазмою, може мати місце разом із набряком лімфовузлів шиї, болем у суглобах, або інфекцією середнього вуха.[11] При вірусній пневмонії дихання з хрипами більш поширене, ніж при бактеріальній пневмонії.[12]

Причина[ред.ред. код]

 Три та один об'єкт на чорному тлі
Бактерії¬пневмококи, часта причина пневмонії, під електронним мікроскопом

Найчастіше причиною пневмонії бувають інфекції, спричинені бактеріями або вірусами, і набагато рідше — грибками та паразитами. Хоча існує більш 100 видів виявлених збудників інфекції, лише декілька з них несуть викликають більшість випадків захворювання. Змішана дія вірусів та бактерій може викликати до 45% випадків інфікування у дітей та 15% випадків у дорослих.[6] Збудник не може бути ізольований в близько половині випадків, незважаючи на ретельне тестування.[15]

Термін пневмонія іноді застосовується більш широко до будь-якого стану, результатом якого стає запалення легенів (спричинене, наприклад, автоімунними захворюваннями, хімічними опіками чи реакціями на препарати); однак, такі запалення слід називати точнішим терміном пневмоніт.[16][17] Збудники інфекції раніше поділяли на «типові» та «атипові», на основі їх очікуваного прояву, але такий поділ не був підтриманий доказами, таким чином, його більше не підкреслюють.[18]

Умови та фактори ризику, що провокують пневмонію, включають: куріння, імунодефіцит, алкоголізм, хронічну обструктивну хворобу легенів, хронічну хворобу нирок та хворобу печінки.[11] Застосування кислотопригнічуючих медикаментів — таких як інгібітори протонної помпи чи блокатори H2 — пов’язане з підвищеним ризиком[19] пневмонії. Похилий вік також підвищує ризик пневмонії.[11]

Бактерії[ред.ред. код]

Бактерії є найбільш поширеною причиною позалікарняної пневмонії (CAP), причому пневмококи виділяють приблизно у 50% випадків.[20][21] Серед інших бактерій, що виділяють часто: гемофільна паличка - 20%, Chlamydophila pneumoniae - 13%, та мікоплазма пневмонії - 3%;[20] золотистий стафілокок; 'мораксела катараліс '; Legionella pneumophila та грам-негативні бацили.[15] Деякі стійкі до препаратів варіанти вищевказаних інфекцій стають все більш поширеними, включаючи стійкий до препаратів пневмокок (DRSP) та метицилін-резистентний золотистий стафілокок(MRSA).[11]

Поширення бактерій прискорюється за наявності факторів ризику.[15] Алкоголізм пов’язують із пневмококом, анаеробними організмами та мікобактерією туберкульозу; куріння сприяє дії пневмококу, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis' та Legionella pneumophila. З контактом з птахами пов’язують Chlamydia psittaci; сільськогосподарськими тваринами — Coxiella burnetti; аспірацію вмісту шлунку – з анаеробними організмами а кістозний фіброз – з Pseudomonas aeruginosa і золотистим стафілококом.[15] Пневмокок більш поширений узимку[15] і його слід підозрювати в осіб, для яких характерна аспірація великої кількості анаеробних організмів.[11]

Віруси[ред.ред. код]

В дорослих, на віруси припадає близько третини випадків пневмонії,[6] а в дітей ця кількість складає близько 15%.[22] Серед найпоширеніших: риновіруси, коронавіруси, вірус гриппу, респіраторно-синцитіальний вірус (RSV), аденовірус та парагрипозна інфекція.[6][23] Вірус простого герпесу дуже рідко стає причиною пневмонії, за виключенням наступних груп: новонароджені, хворі на рак, пацієнти після пересадки органів та люди, що мають значні опіки.[24] Серед пацієнтів після трансплантації органів чи тих, що з іншої причини мають імунну недостатність, достатньо високий рівень пневмонії, спричиненої цитомегаловірусом.[22][24] Хворі, що мають вірусні інфекції можуть бути вторинно інфіковані такими бактеріями, як пневмококи, золотисті стафілококи чи гемофільна паличка, особливо за наявності інших проблем зі здоров’ям.[11][22] В різні періоди року домінують різні віруси, наприклад, протягом сезону грипу інфлюенца є причиною майже половини випадків, спричинених вірусом.[22] Спалахи інших вірусів також можуть іноді мати місце, включаючи хантавіруси та коронавірус.[22]

Грибки[ред.ред. код]

Пневмонія, спричинена грибками не є типовою, але має місце частіше в пацієнтів з послабленим імунітетом через СНІД, імуносупресивні препарати чи інші медичні проблеми.[15][25] Найчастіше його спричиняють Histoplasma capsulatum, бластоміцети, Cryptococcus neoformans, Pneumocystis jiroveci та Coccidioides immitis. Гістоплазмоз найбільш поширений у басейні річки Міссісіпі, а кокцидіоїдомікоз найбільш поширений в південно-західних штатах США.[15] Кількість таких випадків росла в другій половині ХХ століття через зростання кількості подорожей та послаблення імунітету у населення.[25]

Паразити[ред.ред. код]

Деякі види паразитів можуть уражати легені, включаючи: Toxoplasma gondii, Strongyloides stercoralis,Ascaris lumbricoides та Plasmodium malariae.[26] Ці організми зазвичай потрапляють в тіло через прямий контакт зі шкірою, ковтання чи комах, що їх переносять.[26] За виключенням Paragonimus westermani, більшість паразитів не впливають прямо на легені, але уражають легені вторинно, після враження інших місць.[26] Деякі паразити, особливо ті, що належать до аскарид та стронгілоїдів, стимулюють сильну еозинофільну реакцію, що може стати причиною еозинофільної пневмонії.[26] При інших інфекціях, таких як малярія, вплив на легені, в першу чергу, спричинений цитокін-індукованими системними запаленнями.[26] У розвинутих країнах ці інфекції найчастіше зустрічаються в людей, що повертаються з подорожей, чи іммігрантів.[26] Загалом, ці інфекції найбільш поширені у людей з імунодефіцитом.[27]

Невизначене походження[ред.ред. код]

Ідіопатична інтерстиціальна пневмонія або неінфекційна пневмонія [28] — це клас дифузних захворювань легенів. Вони включають: дифузне альвеолярне ураження, організуючу пневмонію, неспецифічну інтерстиціальну пневмонію, лімфоцитарну інтерстиціальну пневмонію, десквамативну інтерстиціальну пневмонію, респіраторне бронхіолітичне інтерстиціальне захворювання легенів та звичайну інтерстиціальну пневмонію.[29]

Патофізіологія[ред.ред. код]

Схема легенів людини з порожньою окружністю праворуч, що представляє нормальну альвеолу, та іншою ліворуч, що показує альвеолу, заповнену рідиною, як при пневмонії
Пневмонія наповнює легені альвеоли рідиною, перешкоджаючи оксигенації. Альвеола ліворуч нормальна, в той час як праворуч наповнена рідиною в результаті пневмонії.

Пневмонія часто починається як інфекція верхніх дихальних шляхів, що переміщується до нижньої частини дихальних шляхів.[30]

Віруси[ред.ред. код]

Віруси вражають легені у кілька способів. Респіраторно-сенцитіальним вірусом зазвичай заражаються, коли торкаються заражених об’єктів, а потім - очей чи носа.[22] Інші вірусні інфекції потрапляють до організму повітряно-капельним шляхом через носову чи ротову порожнини.[11] Як тільки вірус опиняється у верхніх дихальних шляхах, він пробирається до легень, проникаючи у поверхневий шар клітин верхніх дихальних шляхів, альвеоли чи легеневу паренхіму.[22] Такі віруси як кір та простий герпес вражають легені через кров.[31] Враження легень може призвести відмирання клітин різних ступенів.[22] Реакція імунної системи на враження легень інфекцією може їх ще більше пошкодити.[22] Білі кров’яні тільця, переважно мононуклеарні клітини, в першу чергу провокують інфекцію.[31] Разом із легенями також інфікуються інші органи, що призводить до порушення інших функцій тіла. Віруси спричиняють бактеріальні інфекції у тілі; таким чином може розпочатися бактеріальна пневмонія як супутнє захворювання.[23]

Бактерії[ред.ред. код]

Більшість бактерій вражають легені через вдихання малих організмів, що знаходяться у горлі та носі.[11] Таке трапляється із половиною людей під час сну.[18] У горлі завжди присутні бактерії, але ті, що є потенційно інфекційні, приживаються у ньому лише за певних умов та у певний час.[18] Меншість бактерій, як наприклад, мікобактеріальний туберкульоз та Legionella pneumophila, вражають легені повітряно-капельним шляхом.[11] Бактерії можуть розповсюджуватися через кров.[12] Як тільки бактерія потрапляє у легені, вона прагне проникнути у простір між клітинами та між альвеолами, де макрофаги та нейтрофіли (захисні білі кров’яні тільця) намагаються блокувати активність бактерій.[32] Нейтрофіли виділяють цитокіни, спричиняючи загальну активацію імунної системи.[33] Все це призводить до жару, ознобу та втоми, що притаманні бактеріальній пневмонії.[33] Нейтрофіли, бактерії та рідина із навколишніх кров’яних судин заповнюють альвеоли. Це виявляється на флюорограмі у вигляді ущільнень.[34]

Діагностика[ред.ред. код]

Діагностика пневмонії звичайно базується на сполученні фізіологічних ознак та рентгенограмі грудної клітки.[35] Проте, кінцевий діагноз поставити буде важко через те, що не існує таких тестів, за результатами яких можна було б розрізнити походження інфекції: бактеріальне чи не бактеріальне.[6][35] Всесвітня організація охорони здоров’я визначає пневмонію у дітей, клінічно опираючись на наявність у них кашлю чи важкості дихання та прискореної частоти дихання, втягнення грудної клітки чи зменшений рівень свідомості.[36] Прискорена частота дихання - більша, ніж 60 вдихів на хвилину у дітей до 2-х місяців, 50 вдихів на хвилину у дітей від 2-х місяців до року або більша, ніж 40 вдихів на хвилину у дітей від року до 5-ти років.[36] У дітей із прискореною частотою дихання та втягненням грудної клітки швидше виявляється чутливість, ніж вологі хрипи у грудній клітці під час прослуховування стетоскопом.[10]

У дорослих обстеження загалом непотрібні у випадках середньої важкості[37]: ризик наявності пневмонії малий, якщо всі життєві ознаки та аускультація у нормі.[38] Особам, які потребують госпіталізації, слід провести обстеження: пульсоксиметрію, радіограму грудної клітки та забір крові — включаючи загальний аналіз крові, аналіз на електроліти сироватки, аналіз на рівень C-реактивного білка, а можливо і печінкові проби[37] Діагноз грипоподібного захворювання можна ставити, базуючись на ознаках та симптомах; однак, для підтвердження зараження саме інфлюенцою слід провести необхідні для цього аналізи.[39] Таким чином, лікування часто ґрунтується на наявності грипу у певній громаді чи на швидкому аналізі на інфлюенцу.[39]

Медичний огляд[ред.ред. код]

Медичний огляд іноді може показати низький кров’яний тиск, високий серцевий ритм чи низьке насичення киснем.[11] Частота дихання може бути пришвидшеною, і може передувати іншим симптомам за день-два.[11][18] Обстеження грудної клітки може показати норму, але також і зменшену екскурсію грудної клітки у враженій частині. Звуки важкого дихання, що чути у великих дихальних шляхах, які передаються через запалені легені, мають назву бронхіальне дихання; його чути через аускультацію стетоскопом.[11] Вологі хрипи (хрипи) можна почути у враженій частині підчас інгаляції.[11] Перкусія може бути приглушеною у враженій частині легень та швидше збільшеною, ніж зменшеною; голосовий резонанс відрізняє пневмонію від плеврального випоту.[9]

Діагностичні знімки[ред.ред. код]

Чорно-білий знімок показує внутрішні органи у поперечному зрізі на знімку КТ. Там де слід очікувати чорне ліворуч, можна побачити білу область із чорними рисками, що проходять крізь неї.
КТ грудної клітини показує правосторонню пневмонію (ліва сторона знімку).

Рентгенографія часто використовується у діагностиці.[10] Пацієнтам із хворобою середньої важкості її проводять лише тоді, коли можливе ускладнення або ж тоді, коли діагноз непевний.[10][37] Якщо особа важко хвора і підлягає госпіталізації, то рентгенографія обов’язкова.[37] Результати не завжди співпадають із важкістю хвороби, і також за ними не можна впевнено розрізнити бактеріальну інфекцію від вірусної.[10]

За результатами рентгенограми можна класифікувати дольову пневмонію, бронхопневмонію (відому також як лобулярна пневмонія) та інтерстиціальну пневмонію.[40] Бактеріальна, позалікарняна, пневмонія класично показує ущільнення легень однієї сегментарної долі легень, що у свою чергу відоме як дольова пневмонія.[20] Проте, результати можуть різнитися, й інші зразки можуть показати інші типи пневмонії.[20] Аспіраційна пневмонія може бути у вигляді двостороннього затемнення в першу чергу в основі легень та з правого боку.[20] Рентгенограми вірусної пневмонії можуть виглядати як норма, занадто розширені легені, наявні осередкові області з обох боків або ж показувати типове для бактеріальної пневмонії дольове ущільнення.[20] Радіологічні показники можуть і не відобразитись на перших стадіях хвороби, особливо, якщо має місце зневоднення; чи, коли їх важко інтерпретувати у пацієнтів з ожирінням або у тих, хто має захворювання легенів в анамнезі.[11] Сканування КТ може надати додаткову інформацію у невизначених випадках.[20]

Бактеріологічне дослідження[ред.ред. код]

Пацієнтам, які проходять лікування вдома, не варто проводити дослідження на визначення збудника хвороби. Це неефективно і зазвичай не впливає на хід та вибір лікування.[10] Хворим, які не реагують на лікування, слід провести посів мокроти, а хворим із хронічним вологим кашлем — посів на мікобактерії туберкульозу.[37] Аналіз на інші специфічні організми рекомендовано проводити під час спалахів хвороби, у цілях громадської охорони здоров’я.[37] Госпіталізованим пацієнтам із важкою формою хвороби слід провести обидва аналізи: посів мокроти та аналіз крові,[37] а також варто зробити аналіз сечі на антигени до легіонели' та стрептококу.[41] Вірусні інфекції можуть бути виявлені за допомогою посіву або полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), серед інших методів.[6] За допомогою звичайних мікробіологічних аналізів збудник виявляють лише у 15% випадків.[9]

Класифікація[ред.ред. код]

Пневмоніт означає запалення легень; пневмонія означає пневмоніт, зазвичай інфекційній, але іноді неінфекційний, що має додаткову ознаку - ущільнення легенів.[42] Типово пневмонію класифікують за тим, де та як вона могло бути набута: побутова,аспіраційна, пов’язана із наданням медичної допомоги, внутрішньо-лікарняна та вентиляторна пневмонія.[20] Пневмонію також класифікують за областю враження легенів: дольова пневмонія, бронхіальна пневмонія та гостра інтерстиціальна пневмонія;[20] чи за збудником.[43] Пневмонія у дітей має ще одну допоміжну класифікацію, що базується на ознаках та симптомах: легка, важка та дуже важка.[44]

Диференціальна діагностика[ред.ред. код]

Ряд хвороб має той же набір ознак та симптомів, що і пневмонія, як то: хронічна обструктивна хвороба легень (ХОХЛ), астма, набряк легенів, бронхоектазія або розширення бронхів, рак легенів та емболія судин легенів.[9] На відміну від пневмонії, астма та ХОХЛ типово представлені хрипами, набряком легенів із нетиповою електрокардіограмою. Рак та бронхоектазія супроводжуються довготривалим кашлем, а емболія судин легенів — гострим нападом різкого болю у грудях та задишкою.[9]

Профілактика[ред.ред. код]

Профілактика включає щеплення, дослідження середовища та адекватне лікування інших проблем зі здоров’ям.[10] Вважають, що за вжиття необхідних профілактичних заходів, проведених у всьому світі, смертність серед дітей можна зменшити на 400 000, а якщо повсюдно застосувати доступне правильне лікування, то дитячу смертність можна знизити ще на 600 000.<refname=WHOPrevent2012/>

Щеплення[ред.ред. код]

Щеплення — профілактика певних бактеріальних та вірусних пневмоній як у дітей, так і у дорослих. Вакцина від грипу вважається помірно ефективною проти грипу A і Б.[6][45] Центр профілактики і контролю захворюваності (ЦПКЗ) радить щорічне щеплення особам віком від 6 місяців.[46] Щеплення працівників сфери охорони здоров’я знижує ризик вірусної пневмонії серед пацієнтів.[41] У випадку спалахів грипу, препарати типу амантадин чи римантадин можна застосовувати як профілактичні.[47] Невідома ефективність занамивіру чи озелтамивіру, тому що виробник озелтамивіру відмовився надати результати дослідження для незалежного аналізу.[48]

Щеплення від гемофільної палочки та пневмококу мають достатньо доказів на підтвердження своєї ефективності.[30] Щеплення дітей від пневмококів призвело до зниження випадків зараження цими інфекціями серед дорослих, тому що більшість дорослих інфікуються від дітей. Пневмококова вакцина доступна для дорослих та була винайдена задля зниження ризику інвазивного пневмококового захворювання.[49] Інші визнанні ефективними у профілактиці пневмонії вакцини включають: вакцини від коклюшу, вітрянки та кору.[50]

Інше[ред.ред. код]

Відмова від паління[37] та зменшення забруднення повітря всередині приміщення, як наприклад, підчас приготування їжі на дровах, чи від навозу, рекомендується у профілактичних цілях.[10][12] Виявилось, що паління є єдиним найбільшим фактором ризику пневмококової пневмонії у тих дорослих, які не мають проблем зі здоров’ям.[41] Гігієна рук та прикривання роту підчас кашлю також може стати ефективним профілактичним заходом.[50] Застосування хірургічних масок хворими теж може попередити хворобу.[41]

Належне лікування основних хвороб (таких як ВІЛ/СНІД, цукровий діабет та неповноцінне харчування) може знизити ризик пневмонії.[12][50][51] У дітей, молодших 6-ти місяців, виключно грудне вигодовування знижує обидва фактора: ризик та важкість хвороби.[12] У хворих на ВІЛ/СНІД та з числом маркерів Т-хелперів меншим 200 клітин/мкл, ризик пневмоциститу знижує антибіотик триметоприм/сульфаметоксазол;[52] також він може стати профілактичним засобом для тих, у кого послаблений імунітет, але немає ВІЛу.[53]

Проведення обстеження вагітних на стрептокок групи Б та хламідію трахоматіс і призначення лікування антибіотиками, за необхідності, знижує рівень пневмонії у новонароджених;[54][55] профілактичні заходи проти передачі ВІЛу від матері до дитини також можуть бути дієвими.[56] Наповнення роту та горла новонародженого амніотичною рідиною, насиченою меконієм, не визнано методом, що знижує рівень аспіраційної пневмонії, та, більше того, це може завдати шкоди здоров’ю.[57] Таким чином, такі дії не рекомендовані у більшості ситуацій.[57] В ослаблених літніх людей належний догляд за ротовою порожниною може знизити ризик аспіраційної пневмонії.[58]

Лікування[ред.ред. код]

CURB-65
Симптом Бали
Сплутаність свідомості
1
Сеча >7 ммоль/л
1
Частота дихання >30
1
СКТ<90мм рт. ст., ДКТ<60мм рт. ст.
1
Вік >=65
1

Зазвичай, пероральні антибіотики, відпочинок, прості анальгетики та споживання великої кількості рідини є достатніми для повного одужання.[37] Проте, хворі із додатковими медичними ускладненнями, літні люди або хворі зі значно утрудненим диханням можуть потребувати інтенсивнішого лікування.[37] У всьому світі близько 7–13% випадків захворювання у дітей закінчуються госпіталізацією,[10] тоді як у розвинених країнах 22-42% дорослих випадків припадають на побутову пневмонію.[37] За шкалою оцінювання CURB-65 визначають потребу у госпіталізації хворого.[37] Якщо показник 0 чи 1, хворого лікують у домашніх умовах; 2 – потрібна коротка госпіталізація чи нагляд за протіканням хвороби; при оцінці 3–5 балів рекомендується госпіталізація.[37] Діти із задишкою чи рівнем насичення киснем, меншим від 90%, мають бути госпіталізовані.[59] Користь фізіотерапії грудної клітки під час пневмонії досі не визначена.[60] Неінвазивна вентиляція може бути корисною для пацієнтів у реанімації.[61] Ефективність безрецептурних ліків від кашлю не визнана,[62] так само як і застосування цинку у дітей.[63] Доказів на користь використання муколітиків недостатньо.[62]

Бактеріальна пневмонія[ред.ред. код]

Антибіотики покращують результати у хворих на бактеріальну пневмонію.[64] Вибір лікування антибіотиками першочергово залежить від особистих характеристик хворого, наприклад, від віку, загального стану здоров’я та місця зараження інфекцією. У Великобританії емпіричне лікування антибіотиком амоксицилін рекомендована в першу чергу у випадку побутової пневмонії; доксицилін чи кларитроміцин використовують як альтернативні засоби.[37] У Північній Америці, де "атипові" форми побутової пневмонії більш розповсюджені, макроліди (такі як азитроміцин чи еритроміцин) та доксициклін замінили амоксицилін у якості препарату першого вибору в амбулаторному лікуванні дорослих пацієнтів.[21][65] У дітей із симптомами середньої важкості амоксициклін залишається препаратом першої лінії.[59] Використання фторхінолонів не рекомендується у нескладних випадках через проблеми з побічними ефектами та резистентність, що вони викликають, за відсутності значної клінічної користі.[21][66] Термін лікування традиційно займає 7-10 днів, але все більше доказів того, що коротші курси лікування (3-5 днів) мають таку саму ефективність.[67] У випадку внутрішньо-лікарняної пневмонії використовують цефалоспорини, карбапенеми, фторхінолони, аміноглікозиди та ванкоміцин третього та четвертого поколінь.[68] Ці антибіотики завжди вживаються внутрішньовенно та використовуються комбіновано.[68] 90% госпіталізованих хворих виліковуються за допомогою антибіотиків першої лінії.[18]

Вірусна пневмонія[ред.ред. код]

Інгібітори нейрамінідази можуть використовуватися у лікуванні вірусної пневмонії, що викликана вірусом групи (інфлюенца A та інфлюенца Б).[6] Для інших типів побутових вірусних пневмоній (включаючи коронавірус ТОРС, аденовірус, хантавірус та вірус параінфлюенца) ніяких специфічних противірусних препаратів не рекомендовано.[6] Інфлюенца A лікується римантадином чи амантадином, тоді як інфлюенца А чи Б лікується озелтамивіром, анамивіром чи перамивіром.[6] Вони вважаються найефективнішими, якщо почати їх приймати протягом 48 годин після появи перших симптомів.[6] Багато різновидів інфлюенци А H5N1, також відомої як авіан інфлюенза або "пташиний грип", показали опір до римантадину та амантадину.[6] Вживання антибіотиків при вірусній пневмонії рекомендовано деякими експертами, оскільки неможливо виключити складну бактеріальну інфекцію.[6] Британське торакальне товариство рекомендує уникати вживання антибіотиків у випадках середньої важкості.[6] Вживання кортикостероїдів є спірним.[6]

Дихання[ред.ред. код]

Загалом аспіраційний пневмоніт лікується консервативно антибіотиками, призначеними тільки для аспіраційної пневмонії.[69] Вибір антибіотиків буде залежати від декількох факторів, включаючи підозрюваний збудник та місце зараження пневмонією (у побуті чи у лікарні). Звичайний вибирають кліндаміцин, комбінацію бета-лактамного антибіотику та метронідазолу, чи аміноглікозид.[70] Іноді при аспіраційній пневмонії призначають кортікостероїди, але доказів на користь їхньої ефективності недостатньо.[69]

Прогноз[ред.ред. код]

При лікуванні розвиток більшості типів бактеріальної пневмонії стабілізується через 3–6 днів.[71] Часто для повного зникнення симптомів потрібно декілька тижнів.[71] Знімки рентгену звичайно проясняються протягом 4-х тижнів, і рівень смертності низький (менший від 1%).[11][72] У літніх людей та пацієнтів з іншими легеневими захворюваннями одужання може зайняти більше 12-ти тижнів. В осіб, яких госпіталізували, смертність може перевищувати 10%, а у пацієнтів в реанімації може досягати більше 30–50%.[11] Пневмонія вважається найбільш розповсюдженою внутрішньо-лікарняною інфекцією із летальним наслідком.[18] Перед тим, як почали лікувати антибіотиками, смертність серед госпіталізованих була зазвичай 30%.[15]

Ускладнення можуть виникати особливо у літніх людей та в осіб із основними проблемами зі здоров’ям.[72] Серед інших, ускладнення можуть бути такими: емпіема, абсцес легені, облітеруючий бронхоліт, синдром гострої дихальної недостатності, сепсис та погіршення загального стану здоров’я або погіршення основних проблем зі здоров’ям.[72]

Правила клінічного прогнозу[ред.ред. код]

Правила клінічного прогнозу було складено задля більш об’єктивного передбачення результатів пневмонії.[18] Ці правила часто використовують, щоб визначити необхідність госпіталізації хворого.[18]

Ексудативний плеврит, емпіема та абсцес[ред.ред. код]

Рентгенівський знімок показує горизонтально розміщену грудну клітку. Нижча чорна ділянка – права легеня, вона менша та має білішу ділянку унизу, що є ексудативним плевритом. Червоні стрілки показують його розмір.
Ексудативний плеврит, показаний на рентгенівському знімку. Стрілка А вказує на рідину, що знаходиться у правому боці грудної клітки. Об’єм легень зменшений через скупчення рідини навколо легенів.

При пневмонії у просторі, що оточує легеню, може утворюватися накопичення рідини.[74] Час від часу наявність мікроорганізмів призводить до зараження цієї рідини, що стає причиною емпієми.[74] Щоб відрізнити емпієму від більш загального та простого випадку парапневмонічного випоту, рідину збирають за допомогою голки (виконуючи забір плевральної пункції) та проводять аналізи.[74] Якщо зібрані зразки містять ознаки емпієми, то необхідно повністю видалити рідину, що часто вимагає встановлення дренажного катетера.[74] У тяжких випадках емпієми може знадобитися оперативне втручання.[74] Якщо не видалити інфіковану рідину, інфекція може повторитися, оскільки антибіотики недостатньо глибоко проникають у плевральну порожнину. Якщо аналіз показав, що рідина чиста, то її видалення необхідне лише це викликає симптоми або якщо її кількість із часом не зменшується.[74]

Дуже рідко бактерії у легенях можуть формувати дивертикул з інфікованою рідиною; цей процес називається легеневий абсцес.[74] Легеневі абсцеси зазвичай помітні на рентгенівських знімках грудної клітини, однак для підтвердження діагнозу найчастіше необхідний знімок КТ грудної клітини.[74] Абсцеси зазвичай розвиваються при аспіраційній пневмонії та часто містять декілька видів бактерій. Тривале приймання антибіотиків найчастіше допомагає при лікуванні легеневих абсцесів, однак іноді може знадобитися дренування абсцесу хірургом або радіологом.[74]

Порушення дихання та кровообігу[ред.ред. код]

Пневмонія може призвести до порушення дихання, викликаючи гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), причиною якого може бути ціла низка факторів від комбінованої інфекції до запальної реакції. Легені швидко наповнюються рідиною та стають нерухливими. Така нерухливість у сполученні з ускладненим через наявність альвеолярної рідини процесом виділення кисню може вимагати тривалих періодів механічної вентиляції для забезпечення виживання пацієнта.[22]

Потенційним ускладненням пневмонії є сепсис, однак це явище характерне лише для пацієнтів з ослабленим імунітетом або гіпоспленізом. Найбільш розповсюдженими збудниками хвороби є пневмококи, гемофільна паличка та клебсієла пневмонії. Серед інших причин, які викликають відповідні симптоми, можна назвати інфаркт міокарда або легеневу емболію.[75]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Мапа світу з великою кількістю темно-червоних зон в Африці, оранжевими зонами в Азії та Південній Америці, а також жовтими зонами у Європі та Північній Америці
Рівень смертності відповідно до віку: інфекції нижніх дихальних шляхів на 100 000 осіб у 2004 році.[76]
   no data
   <100
   100–700
   700–1400
   1400–2100
   2100–2800
   2800–3500
   3500–4200
   4200–4900
   4900–5600
   5600–6300
   6300–7000
   >7000

Пневмонія – це розповсюджена хвороба, яка вражає приблизно 450 мільйонів людей по всьому світу щорічно.[6] Це — найчастіша причина смерті в усіх вікових групах – приблизно 4 мільйони смертей (7% загальних випадків смертей у світі) щорічно.[6][64] Найвищі показники смертності спостерігаються серед дітей віком до п’яти років та літніх людей старше 75 років.[6] Показники захворюваності у країнах, що розвиваються, приблизно у п’ять разів вище у порівнянні з розвиненими країнами.[6] На вірусну пневмонію припадає приблизно 200 мільйонів випадків.[6] За даними 2009 року пневмонія займає 8 позицію серед найчастіших причин смерті у Сполучених Штатах.[11]

Діти[ред.ред. код]

У 2008 році було зафіксовано приблизно 156 мільйонів випадків пневмонії серед дітей (151 мільйон – у країнах, що розвиваються, та 5 мільйонів – у розвинених країнах).[6] Це призвело до 1,6 мільйонів смертей, або 28–34% усіх смертей за п’ять років, 95% яких припадають на країни, що розвиваються.[6][10] Країни, населення яких найбільше страждає від хвороби: Індія (43 мільйони), Китай (21 мільйон) та Пакистан (10 мільйонів).[77] Це — найпоширеніша причина смерті серед дітей у країнах з низьких рівнем доходу.[6][64] Велика частка цих смертей припадає на новонароджений період. Всесвітня організація охорони здоров’я припускає, що причиною кожного третього випадку смерті серед новонароджених є пневмонія.[78] Приблизно половину цих смертей можна попередити, оскільки їхньою причиною є бактерії, для боротьби з якими існують відповідні вакцини.[79]

Історія[ред.ред. код]

Постер з акулою в центрі та написом "Пневмонія схожа на укус акули-людожера, яку веде за собою риба-лоцман – нежить"
WPA ліворуч, 1936-1937 роки

Пневмонія була дуже поширеною хворобою на протязі всієї історії людства.[80] Її симптоми описав Гіппократ (460–370 роки до н.е.):[80]"При періпневмонії та плевральних випотах спостерігаються: гостра лихоманка та болі з одного чи обох боків, а також кашель при спробах видихання, відкашлюване мокротиння має білуватий або блідий колір та скоріше за все являє собою негусту пінисту з червоним вкрапленням масу або має будь-який інший нехарактерний для загальних випадків вигляд... Коли розвиток хвороби досягає апогею, то випадок, за відсутності можливості видалення рідини, стає невиліковним і ще більше погіршується, коли дихання стає ускладненим, а сеча – рідкою та набуває різкого запаху; окрім того, на шиї та голові проступає піт, який є поганою ознакою, виходячи з ядухи, хрипів та жорстокості захворювання, яке прогресує."[81] Однак Гіппократ називає пневмонію хворобою, "названою стародавніми жителями." Він також описує на результати хірургічного дренажу емпієм. Маймонід (1135–1204 н.е.) зауважив: "Основними невід’ємними симптомами пневмонії є гостра лихоманка, пронизливий плевритний біль у боці, поверхневе швидке дихання, стрибкоподібний пульс та кашель."[82] Такий клінічний опис у значній мірі схожий на описи з сучасних підручників та відображає рівень медичних знань в період з часів Середньовіччя до 19-ого сторіччя.

Едвін Клебс був першим, хто знайшов бактерії у дихальних шляхах померлої від пневмонії людини у 1875 році.[83] Початкову роботу з визначення двох найрозповсюдженіших бактеріальних збудників – пневмокока та клебсієли пневмонії – провели Карл Фрідлендер[84] та Альберт Франкель[85] у 1882 та 1884 роках відповідно. У початковій роботі Фрідлендера було введено фарбування за Грамом – фундаментальний лабораторний аналіз, який досі використовується для визначення та класифікації бактерій. Робота Крістіана Грама з описом процедури у 1884 році допомогла розрізнити два види бактерій та зрозуміти, що пневмонію можуть викликати різні мікроорганізми.[86]

Сер Вільям Ослер, відомий як "батько сучасної медицини," у 1918 році надав оцінку смертності та порушення дієздатності через пневмонію, яку він назвав "водієм ешелону смерті", при цьому також вказавши на туберкульоз як на одну з найголовніших причин смертності в той час. Цей вислів належав Джону Баньяну та був використаний у відношенні "сухоти" (туберкульозу).[87][88] Ослер також називав пневмонію "другом старих людей", оскільки смерть від неї часто була швидкою та безболісною на відміну від багатьох інших повільніших та більш болісних способів померти.[15]

Деякі дослідження першого десятиріччя 20-ого сторіччя дозволили зменшити показники смертності від пневмонії. Після винаходу пеніциліну та інших антибіотиків, сучасних хірургічних технік та інтенсивної терапії у 20-ому сторіччі, смертність від пневмонії наблизилась до 30% і навіть нижче (для розвинених країн). З 1988 року було впроваджено вакцинацію дітей проти гемофільної палички типу B, що невдовзі призвело до значного зменшення смертності.[89] Також було впроваджено вакцинацію проти пневмококу – з 1977 року для дорослих, а з 2000 року – і для дітей. Це також дозволило зменшити рівень смертності від пневмонії.[90]

Суспільство та культура[ред.ред. код]

Через високий рівень захворюваності у країнах, що розвиваються, та через відносно низький рівень інформованості щодо захворювання у розвинених країнах Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила 12 листопада Всесвітнім днем боротьби з пневмонією – днем проведення небайдужими громадянами та політичними діячами відповідних заходів.[91] Загальна економічна вартість ліків на позалікарняну пневмонію становить приблизно 17 мільярдів доларів США.[11]

Пневмоні́я, або Запалення легень (грец. πνευμονία, від πνεΰμων — легеня) — запалення легеневої тканини. Спричинюється головним чином мікроорганізмами, зокрема пневмококом, хламідіями. У Міжнародній класифікації хвороб, травм і причин смерті (МКХ) Х перегляду (1992) з розділу "Пневмонія" виключені захворювання неінфекційного походження. Це - процеси, що викликаються фізичними або хімічними чинниками, а також що мають алергічне (еозінофільна пневмонія) або судинне походження (тромбоемболія гілок легеневої артерії з розвитком інфаркту легенів, гранулематоз Вегенера). Також в цей розділ не входять запальні процеси в легенях, які викликаються облігатними патогенами бактерійної або вірусної природи (ку-лихоманка, очеревний тиф, чума, краснуха, грип та ін.) Особливо важливо розділяти вірусні респіраторні інфекції і власне пневмонії. Вірусні респіраторні інфекції і, передусім, епідемічний грип, безумовно, є провідним чинником ризику розвитку запалення легенів, проте морфологічні (інтерстиціальні) зміни, які викликаються вірусами в легеневій тканині, відрізняються від бактерійних і, відповідно, підхід до лікування цих двох станів принципово різний.

Етіологія[ред.ред. код]

Пневмонія — це гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень та наявністю внутрішньоальвеолярної ексудації. Виділяються такі види пневмонії : - позалікарняна - набута поза лікувальною установою, синоніми: домашня, амбулаторна; - нозокоміальна - набута в лікувальній установі, синоніми: госпітальна, внутрішньолікарняна; - аспіраційна; - пневмонія у осіб з важкими дефектами імунітету (природженим імунодефіцитом, Віл-інфекцією, ятрогенною імуносупресією).

Етіологічна структура пневмоній включає 5 видів причинних факторів:

  • мікробний,
  • вірусний,
  • мікоплазмовий,
  • мікропаразитарний,
  • грибковий.

Якщо пневмонія має поліетіологічне походження, це значно обмежує ефективність лікування, ускладнює проведення протиепідемічних заходів.

Основною причиною запалення легенів є стафілококи та віруси, тобто ті інфекції, які найменше піддаються впливу антибіотиків, сульфамідних препаратів та інших хіміотерапевтичних засобів.

Патогенез[ред.ред. код]

Головною ланкою у комплексі функціональних розладів при пневмонії є дихальна недостатність, тобто такий стан, при якому порушується легеневий газообмін або він підтримується на межі нормального рівня за рахунок завеликих енергетичних затрат організму хворого.

В основі майже всіх патологічних змін, які виникають при пневмонії, лежать два провідних причинних фактори — гіпоксія та токсикоз.

Гіпоксія респіраторного походження доповнюється гіпоксією циркуляторною, гемічною та гістотоксичною, тому кисневе голодування тканин, а також гіпоксемія та гіперкапнія хворих має складний генез.

До причинних факторів виникнення дихальної недостатності потрібно віднести порушення прохідності дихальних шляхів, альвеолярно-капілярний блок з зупинкою або послабленням альвеолярного дихання, скорочення дихальної поверхні легенів, зміна легеневого кровообігу, дихальних рухів ребер та діафрагми. Порушення прохідності дихальних шляхів є наслідком скупчення у їхньому просвіті слизу, гною, продуктів есквамації епітелію та розпаду легеневої тканини, а також набухання та набряку слизової оболонки, спазму бронхів та бронхіол, а іноді ларингоспазму.

Альвеолярно-капілярний блок виникає внаслідок накопичення у порожнині альвеол ексудату та інших мас, появи гіалінових мембран, спадання стінок альвеол при нестачі сурфактану, утворення навколо них «футляру» за рахунок клітковинної інфільтрації та розвитку сітки з волокон сполучної тканини (при інтерстиціальних та інших пневмоніях). Скорочення дихальної поверхні легенів відбувається внаслідок набряку, інфільтрації легеневої тканини, розвитку пульмофіброзу, ателектазів та емфіземи.[92]

Класифікація[ред.ред. код]

Пневмонія може бути:

  • первинною, якщо вона виступає як самостійне захворювання,
  • вторинною, якщо вона розвинулась на фоні іншої хвороби, наприклад, вторинна пневмонія на фоні хронічного бронхіту.

Крім того, пневмонія може бути одностороння, якщо уражена тільки одна легеня та двостороння, — обидві легені.

За ступенем поширеності пневмонію поділяють на:

  • вогнищеву — таку, що займає невелику ділянку легені,
  • сегментарну — поширюється на один або декілька сегментів легені,
  • часткову — охоплює частку легені. Класичним прикладом часткової пневмонії є крупозна пневмонія.
  • тотальну — якщо вона поширюється на всю легеню.

Пневмонія у розділі «[J00 J99] Хвороби системи дихання»[93]:

    • J.12. Вірусна пневмонія, не класифікована в інших рубриках
    • J.12.0 Аденовірусна пневмонія
    • J.12.1 Пневмонія спричинена респираторно-синцитіальним вірусом
    • J.12.2 Пневмонія спричинена вірусом парагрипу
    • J.12.8 Інша пневмонія
    • J.12.9 Вірусна пневмонія, неуточнена
    • J.13. Пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae
    • J.14. Пневмонія, викликана Haemophilus influenzae
    • J.15. Бактеріальна пневмонія, не класифікована в інших рубриках
    • J.15.0 Пневмонія спричинена Klebsiella pneumoniae
    • J.15.1 Пневмонія спричинена Pseudiomonas
    • J.15.2 Пневмонія стафілококова
    • J.15.3 Пневмонія стрептококкова, групи В
    • J.15.4 Пневмонія спричинена іншими стрептококками
    • J.15.5 Пневмонія спричинена Escherichia coli
    • J.15.6 Пневмонія спричинена іншими аеробними грамнегативними бактеріями
    • J.15.7 Пневмонія спричинена Mycoplasma pneumoniae
    • J.15.8 Інша бактеріальна пневмонія
    • J.15.9 Бактеріальна пневмонія неуточнена
    • J.16. Пневмонія, спричинена іншими інфекційними збудниками, не класифікована в інших рубриках
    • J.16.0 Пневмонія, спричинена хламідіями
    • J.16.8 Пневмонія спричинена іншими уточненими інфекційними агентами
    • J.17. Пневмонія при хворобах, класифікованих в інших рубриках
    • J.17.0 Пневмонія при бактеріальних хворобах класифікованих в інших рубриках
    • J.17.1 Пневмонія при вірусних хворобах класифікованих в інших рубриках
    • J.17.2 Пневмонія при мікозах
    • J.17.3 Пневмонія при паразитарних хворобах
    • J.18. Пневмонія, збудник неуточнений
    • J.18.0 Бронхопневмонія, неуточнена
    • J.18.1 Верхньодолева пневмонія, неуточнена
    • J.18.2 Гіпостатична пневмонія, неуточнена
    • J.18.8 Інша пневмонія, збудник неуточнений
    • J.18.9 Пневмонія, неуточнена

Офіційно виділяють такі види пневмонії:

  •  — негоспітальна (позалікарняна, розповсюджена, амбулаторна);
  •  — нозокоміальна (госпітальна, набута у лікувальному закладі);
  •  — аспіраційна;
  •  — пневмонія в осіб з тяжкими порушеннями імунітету (вроджений імунодефіцит, ВІЛ-інфекція, ятрогенна імуносупресія).

Крім того, залежно від тяжкості розрізняють пневмонію легкого, середньотяжкого та тяжкого перебігу.

Пневмонії з тяжким перебігом[ред.ред. код]

Пневмонія з тяжким перебігом — це особлива форма захворювання різної етіології, яка проявляється тяжким інтоксикаційним синдромом, гемодинамічними змінами, вираженою дихальною недостатністю та/або ознаками тяжкого сепсису або септичного шоку, характеризується несприятливим прогнозом та потребує проведення інтенсивної терапії.

Рекомендують виділяти «малі» та «великі» критерії визначення тяжкого перебігу пневмонії.

«Малі» критерії тяжкого перебігу пневмонії:

  •  — частота дихання 30 за 1 хв. та більше;
  •  — порушення свідомості;
  •  — SaO2 менше 90 % (за даними пульсоксиметрії), парціальна напруга кисню в артеріальній крові (далі — PaO2) нижче 60 мм рт. ст.;
  •  — систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.;
  •  — двобічне або багаточасткове ураження легень, порожнини розпаду, плевральний випіт.

«Великі» критерії тяжкого перебігу пневмонії:

  •  — потреба в проведенні штучної вентиляції легень;
  •  — швидке прогресування вогнищево-інфільтративних змін в легенях — збільшення розмірів інфільтрації більше ніж на 50 % протягом найближчих 2 діб;
  •  — септичний шок або необхідність введення вазопресорних препаратів протягом 4 год. та більше;
  •  — гостра ниркова недостатність (кількість сечі менше 80 мл за 4 год. або рівень креатиніну в сироватці крові вище 0,18 ммоль/л або концентрація азоту сечовини вище 7 ммоль/л (азот сечовини = сечовина (ммоль/л) / 2,14) за (відсутності хронічної ниркової недостатності).

Про тяжкий перебіг пневмонії свідчить наявність у хворих не менше двох «малих» або одного «великого» критерію, кожен з яких достовірно підвищує ризик розвитку летального кінця. У таких випадках рекомендується невідкладна госпіталізація хворих у відділення анестезіології та інтенсивної терапії (BAIT).[94]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Позалікарняна пневмонія. Олена Кондратенко, стаття на ВебМед (webmed.com.ua), 05.07.2011.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б McLuckie, [editor] A. (2009). Respiratory disease and its management. New York: Springer. с. 51. ISBN 978-1-84882-094-4. 
  2. Leach, Richard E. (2009). Acute and Critical Care Medicine at a Glance (вид. 2nd). Wiley-Blackwell. ISBN 1-4051-6139-6. Процитовано 2011-04-21. 
  3. Jeffrey C. Pommerville (2010). Alcamo's Fundamentals of Microbiology (вид. 9th). Sudbury MA: Jones & Bartlett. с. 323. ISBN 0-7637-6258-X. 
  4. Ashby, Bonnie; Turkington, Carol (2007). The encyclopedia of infectious diseases (вид. 3rd). New York: Facts on File. с. 242. ISBN 0-8160-6397-4. Процитовано 2011-04-21. 
  5. Osler, William (1901). Principles and Practice of Medicine, 4th Edition. New York: D. Appleton and Company. с. 108. 
  6. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Ruuskanen O, Lahti, E, Jennings, LC, Murdoch, DR Viral pneumonia // Lancet, 377 (2011-04-09) (9773) С. 1264–75. — DOI:10.1016/S0140-6736(10)61459-6. — PMID:21435708.
  7. George, Ronald B. (2005). Chest medicine : essentials of pulmonary and critical care medicine (вид. 5th ed.). Philadelphia, PA: Lippincott Williams & Wilkins. с. 353. ISBN 9780781752732. 
  8. а б Tintinalli, Judith E. (2010). Emergency Medicine: A Comprehensive Study Guide (Emergency Medicine (Tintinalli)). New York: McGraw-Hill Companies. с. 480. ISBN 0-07-148480-9. 
  9. а б в г д е Hoare Z, Lim WS Pneumonia: update on diagnosis and management (PDF) // BMJ, 332 (2006) (7549) С. 1077–9. — DOI:10.1136/bmj.332.7549.1077. — PMID:16675815.
  10. а б в г д е ж и к л м н Singh V, Aneja, S Pneumonia — management in the developing world // Paediatric respiratory reviews, 12 (March 2011) (1) С. 52–9. — DOI:10.1016/j.prrv.2010.09.011. — PMID:21172676.
  11. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Nair GB, Niederman, MS Community-acquired pneumonia: an unfinished battle // The Medical clinics of North America, 95 (November 2011) (6) С. 1143–61. — DOI:10.1016/j.mcna.2011.08.007. — PMID:22032432.
  12. а б в г д е «Pneumonia (Fact sheet N°331)». World Health Organization. August 2012. 
  13. Darby J, Buising, K Could it be Legionella? // Australian family physician, 37 (October 2008) (10) С. 812–5. — PMID:19002299.
  14. Ortqvist A, Hedlund, J, Kalin, M Streptococcus pneumoniae: epidemiology, risk factors, and clinical features // Seminars in respiratory and critical care medicine, 26 (December 2005) (6) С. 563–74. — DOI:10.1055/s-2005-925523. — PMID:16388428.
  15. а б в г д е ж и к Ebby Orin Community-Acquired Pneumonia: From Common Pathogens To Emerging Resistance // Emergency Medicine Practice, 7 (Dec 2005) (12).
  16. Lowe, J. F.; Stevens, Alan (2000). Pathology (вид. 2nd). St. Louis: Mosby. с. 197. ISBN 0-7234-3200-7. 
  17. Snydman, editors, Raleigh A. Bowden, Per Ljungman, David R. (2010). Transplant infections (вид. 3rd). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 187. ISBN 978-1-58255-820-2. 
  18. а б в г д е ж и к Murray and Nadel (2010). Chapter 32.
  19. Eom CS, Jeon, CY; Lim, JW; Cho, EG; Park, SM; Lee, KS Use of acid-suppressive drugs and risk of pneumonia: a systematic review and meta-analysis // CMAJ : Canadian Medical Association journal = journal de l'Association medicale canadienne, 183 (22 February 2011) (3) С. 310–9. — DOI:10.1503/cmaj.092129. — PMID:21173070.
  20. а б в г д е ж и к Sharma S, Maycher, B, Eschun, G Radiological imaging in pneumonia: recent innovations // Current Opinion in Pulmonary Medicine, 13 (May 2007) (3) С. 159–69. — DOI:10.1097/MCP.0b013e3280f3bff4. — PMID:17414122.
  21. а б в Anevlavis S, Bouros D Community acquired bacterial pneumonia // Expert Opin Pharmacother, 11 (February 2010) (3) С. 361–74. — DOI:10.1517/14656560903508770. — PMID:20085502.
  22. а б в г д е ж и к л Murray and Nadel (2010). Chapter 31.
  23. а б Figueiredo LT Viral pneumonia: epidemiological, clinical, pathophysiological and therapeutic aspects // J Bras Pneumol, 35 (September 2009) (9) С. 899–906. — DOI:10.1590/S1806-37132009000900012. — PMID:19820817.
  24. а б Behera, D. (2010). Textbook of pulmonary medicine (вид. 2nd). New Delhi: Jaypee Brothers Medical Pub. с. 391–394. ISBN 8184487495. 
  25. а б Maskell, Nick; Millar, Ann (2009). Oxford desk reference.. Oxford: Oxford University Press. с. 196. ISBN 9780199239122. 
  26. а б в г д е Murray and Nadel (2010). Chapter 37.
  27. Vijayan VK Parasitic lung infections. // Current opinion in pulmonary medicine, 15 (2009 May) (3) С. 274–82. — PMID:19276810.
  28. Clinical infectious diseases : a practical approach. New York, NY [u.a.]: Oxford Univ. Press. 1999. с. 833. ISBN 978-0-19-508103-9. 
  29. Diffuse parenchymal lung disease : ... 47 tables (вид. [Online-Ausg.]). Basel: Karger. 2007. с. 4. ISBN 978-3-8055-8153-0. 
  30. а б Ranganathan SC, Sonnappa, S Pneumonia and other respiratory infections // Pediatric clinics of North America, 56 (February 2009) (1) С. 135–56, xi. — DOI:10.1016/j.pcl.2008.10.005. — PMID:19135585.
  31. а б al.], editors, Gary R. Fleisher, Stephen Ludwig ; associate editors, Richard G. Bachur ... [et (2010). Textbook of pediatric emergency medicine (вид. 6th ed.). Philadelphia: Wolters Kluwer/Lippincott Williams & Wilkins Health. с. 914. ISBN 1605471593. 
  32. Hammer, edited by Stephen J. McPhee, Gary D. (2010). Pathophysiology of disease : an introduction to clinical medicine (вид. 6th ed.). New York: McGraw-Hill Medical. с. Chapter 4. ISBN 0071621679. 
  33. а б Fein, Alan (2006). Diagnosis and management of pneumonia and other respiratory infections (вид. 2nd ed.). Caddo, OK: Professional Communications. с. 28–29. ISBN 1884735630. 
  34. Kumar, Vinay (2010). Robbins and Cotran pathologic basis of disease. (вид. 8th ed.). Philadelphia, PA: Saunders/Elsevier. с. Chapter 15. ISBN 1416031219. 
  35. а б Lynch T, Bialy, L, Kellner, JD, Osmond, MH, Klassen, TP, Durec, T, Leicht, R, Johnson, DW A systematic review on the diagnosis of pediatric bacterial pneumonia: when gold is bronze // PLoS ONE, 5 (2010-08-06) (8) С. e11989. — DOI:10.1371/journal.pone.0011989. — PMID:20700510.
  36. а б Ezzati, edited by Majid; Lopez, Alan D., Rodgers, Anthony, Murray, Christopher J.L. (2004). Comparative quantification of health risks. Genève: Organisation mondiale de la santé. с. 70. ISBN 978-92-4-158031-1. 
  37. а б в г д е ж и к л м н п р Lim WS, Baudouin, SV, George, RC, Hill, AT, Jamieson, C, Le Jeune, I, Macfarlane, JT, Read, RC, Roberts, HJ, Levy, ML, Wani, M, Woodhead, MA, Pneumonia Guidelines Committee of the BTS Standards of Care, Committee BTS guidelines for the management of community acquired pneumonia in adults: update 2009 // Thorax, 64 (October 2009) (Suppl 3) С. iii1–55. — DOI:10.1136/thx.2009.121434. — PMID:19783532.
  38. Saldías F, Méndez, JI, Ramírez, D, Díaz, O [Predictive value of history and physical examination for the diagnosis of community-acquired pneumonia in adults: a literature review] // Revista medica de Chile, 135 (April 2007) (4) С. 517–28. — PMID:17554463.
  39. а б Call SA, Vollenweider, MA, Hornung, CA, Simel, DL, McKinney, WP Does this patient have influenza? // JAMA: the Journal of the American Medical Association, 293 (2005-02-23) (8) С. 987–97. — DOI:10.1001/jama.293.8.987. — PMID:15728170.
  40. Helms, editors, William E. Brant, Clyde A. Fundamentals of diagnostic radiology (вид. 4th ed.). Philadelphia: Wolters Kluwer/Lippincott Williams & Wilkins. с. 435. ISBN 9781608319114. 
  41. а б в г Mandell LA, Wunderink, RG; Anzueto, A; Bartlett, JG; Campbell, GD; Dean, NC; Dowell, SF; File TM, Jr; Musher, DM; Niederman, MS; Torres, A; Whitney, CG; Infectious Diseases Society of, America; American Thoracic, Society Infectious Diseases Society of America/American Thoracic Society consensus guidelines on the management of community-acquired pneumonia in adults // Clinical infectious diseases : an official publication of the Infectious Diseases Society of America, 44 (1 March 2007) (Suppl 2) С. S27–72. — DOI:10.1086/511159. — PMID:17278083.
  42. Stedman's medical dictionary. (вид. 28th). Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins. 2006. ISBN 978-0-7817-6450-6. 
  43. Dunn L Pneumonia: classification, diagnosis and nursing management // Nursing standard (Royal College of Nursing (Great Britain) : 1987), 19 (2005 June 29-July 5) (42) С. 50–4. — PMID:16013205.
  44. organization, World health (2005). Pocket book of hospital care for children : guidelines for the management of common illnesses with limited resources.. Geneva: World Health Organization. с. 72. ISBN 978-92-4-154670-6. 
  45. Jefferson T, Di Pietrantonj, C, Rivetti, A, Bawazeer, GA, Al-Ansary, LA, Ferroni, E Vaccines for preventing influenza in healthy adults // Cochrane database of systematic reviews, (2010-07-07) (7) С. CD001269. — DOI:10.1002/14651858.CD001269.pub4. — PMID:20614424.
  46. «Seasonal Influenza (Flu)». Center for Disease Control and Prevention. Процитовано 29 June 2011. 
  47. Jefferson T, Deeks JJ, Demicheli V, Rivetti D, Rudin M Amantadine and rimantadine for preventing and treating influenza A in adults // Cochrane Database Syst Rev, (2004) (3) С. CD001169. — DOI:10.1002/14651858.CD001169.pub2. — PMID:15266442.
  48. Jefferson T, Jones, MA; Doshi, P; Del Mar, CB; Heneghan, CJ; Hama, R; Thompson, MJ Neuraminidase inhibitors for preventing and treating influenza in healthy adults and children // Cochrane database of systematic reviews, 1 (18 January 2012) С. CD008965. — DOI:10.1002/14651858.CD008965.pub3. — PMID:22258996.
  49. Moberley SA, Holden, J, Tatham, DP, Andrews, RM Vaccines for preventing pneumococcal infection in adults // Cochrane database of systematic reviews, (2008-01-23) (1) С. CD000422. — DOI:10.1002/14651858.CD000422.pub2. — PMID:18253977.
  50. а б в «Pneumonia Can Be Prevented — Vaccines Can Help». Centers for Disease Control and Prevention. Процитовано 22 October 2012. 
  51. Gray DM, Zar, HJ Community-acquired pneumonia in HIV-infected children: a global perspective // Current opinion in pulmonary medicine, 16 (May 2010) (3) С. 208–16. — DOI:10.1097/MCP.0b013e3283387984. — PMID:20375782.
  52. Huang L, Cattamanchi, A; Davis, JL; den Boon, S; Kovacs, J; Meshnick, S; Miller, RF; Walzer, PD; Worodria, W; Masur, H; International HIV-associated Opportunistic Pneumonias (IHOP), Study; Lung HIV, Study HIV-associated Pneumocystis pneumonia // Proceedings of the American Thoracic Society, 8 (June 2011) (3) С. 294–300. — DOI:10.1513/pats.201009-062WR. — PMID:21653531.
  53. Green H, Paul M, Vidal L, Leibovici L Prophylaxis for Pneumocystis pneumonia (PCP) in non-HIV immunocompromised patients // Cochrane Database Syst Rev, (2007) (3) С. CD005590. — DOI:10.1002/14651858.CD005590.pub2. — PMID:17636808.
  54. Шаблон:Citejournal
  55. Darville T Chlamydia trachomatis infections in neonates and young children // Seminars in pediatric infectious diseases, 16 (October 2005) (4) С. 235–44. — DOI:10.1053/ j.spid.2005.06.004. — PMID:16210104.
  56. Global Action Plan for Prevention and Control of Pneumonia (GAPP). World Health Organization. 2009. 
  57. а б Roggensack A, Jefferies, AL; Farine, D; Basso, M; Delisle, MF; Hudon, L; Mundle, WR; Murphy-Kaulbeck, LC; Ouellet, A; Pressey, T Management of meconium at birth // Journal of obstetrics and gynaecology Canada : JOGC = Journal d'obstetrique et gynecologie du Canada : JOGC, 31 (April 2009) (4) С. 353–4, 355–7. — PMID:19497156.
  58. van der Maarel-Wierink CD, Vanobbergen, JN; Bronkhorst, EM; Schols, JM; de Baat, C Oral health care and aspiration pneumonia in frail older people: a systematic literature review // Gerodontology, (6 March 2012) С. no. — DOI:10.1111/j.1741-2358.2012.00637.x. — PMID:22390255.
  59. а б Bradley JS, Byington, CL, Shah, SS, Alverson, B, Carter, ER, Harrison, C, Kaplan, SL, Mace, SE, McCracken GH, Jr, Moore, MR, St Peter, SD, Stockwell, JA, Swanson, JT The Management of Community-Acquired Pneumonia in Infants and Children Older Than 3 Months of Age: Clinical Practice Guidelines by the Pediatric Infectious Diseases Society and the Infectious Diseases Society of America // Clinical infectious diseases : an official publication of the Infectious Diseases Society of America, 53 (2011-08-31) (7) С. e25–76. — DOI:10.1093/cid/cir531. — PMID:21880587.
  60. Yang M, Yuping, Y, Yin, X, Wang, BY, Wu, T, Liu, GJ, Dong, BR Chest physiotherapy for pneumonia in adults // Cochrane database of systematic reviews, (2010-02-17) (2) С. CD006338. — DOI:10.1002/14651858.CD006338.pub2. — PMID:20166082.
  61. Zhang Y, Fang, C; Dong, BR; Wu, T; Deng, JL Oxygen therapy for pneumonia in adults // Cochrane database of systematic reviews, 3 (14 March 2012) С. CD006607. — DOI:10.1002/14651858.CD006607.pub4. — PMID:22419316.
  62. а б Chang CC, Cheng AC, Chang AB Over-the-counter (OTC) medications to reduce cough as an adjunct to antibiotics for acute pneumonia in children and adults // Cochrane Database Syst Rev, 2 (2012) С. CD006088. — DOI:10.1002/14651858.CD006088.pub3. — PMID:22336815.
  63. Haider BA, Lassi, ZS; Ahmed, A; Bhutta, ZA Zinc supplementation as an adjunct to antibiotics in the treatment of pneumonia in children 2 to 59 months of age // Cochrane database of systematic reviews, (5 October 2011) (10) С. CD007368. — DOI:10.1002/14651858.CD007368.pub2. — PMID:21975768.
  64. а б в Kabra SK, Lodha R, Pandey RM Antibiotics for community-acquired pneumonia in children // Cochrane Database Syst Rev, 3 (2010) (3) С. CD004874. — DOI:10.1002/14651858.CD004874.pub3. — PMID:20238334.
  65. Lutfiyya MN, Henley E, Chang LF, Reyburn SW Diagnosis and treatment of community-acquired pneumonia (PDF) // Am Fam Physician, 73 (February 2006) (3) С. 442–50. — PMID:16477891.
  66. Eliakim-Raz N, Robenshtok, E; Shefet, D; Gafter-Gvili, A; Vidal, L; Paul, M; Leibovici, L Empiric antibiotic coverage of atypical pathogens for community-acquired pneumonia in hospitalized adults // Cochrane database of systematic reviews, 9 (12 September 2012) С. CD004418. — DOI:10.1002/14651858.CD004418.pub4. — PMID:22972070.
  67. Scalera NM, File TM How long should we treat community-acquired pneumonia? // Curr. Opin. Infect. Dis., 20 (April 2007) (2) С. 177–81. — DOI:10.1097/QCO.0b013e3280555072. — PMID:17496577.
  68. а б American Thoracic Society; Infectious Diseases Society of America Guidelines for the management of adults with hospital-acquired, ventilator-associated, and healthcare-associated pneumonia // Am J Respir Crit Care Med, 171 (February 2005) (4) С. 388–416. — DOI:10.1164/rccm.200405-644ST. — PMID:15699079.
  69. а б Marik PE Pulmonary aspiration syndromes // Current Opinion in Pulmonary Medicine, 17 (May 2011) (3) С. 148–54. — DOI:10.1097/ MCP.0b013e32834397d6.
  70. O'Connor S Aspiration pneumonia and pneumonitis // Australian Prescriber, 26 (2003) (1) С. 14–7.
  71. а б Behera, D. (2010). Textbook of pulmonary medicine (вид. 2nd). New Delhi: Jaypee Brothers Medical Pub. с. 296–297. ISBN 9788184487497. 
  72. а б в Cunha (2010). Pages6-18.
  73. Rello J Demographics, guidelines, and clinical experience in severe community-acquired pneumonia. // Critical care (London, England), 12 Suppl 6 (2008) С. S2. — PMID:19105795.
  74. а б в г д е ж и к Yu H Management of pleural effusion, empyema, and lung abscess. // Seminars in interventional radiology, 28 (2011 Mar) (1) С. 75–86. — PMID:22379278.
  75. Cunha (2010). Pages 250-251.
  76. «WHO Disease and injury country estimates». World Health Organization (WHO). 2004. Процитовано 11 November 2009. 
  77. Rudan I, Boschi-Pinto, C, Biloglav, Z, Mulholland, K, Campbell, H Epidemiology and etiology of childhood pneumonia // Bulletin of the World Health Organization, 86 (May 2008) (5) С. 408–16. — DOI:10.2471/BLT.07.048769. — PMID:18545744.
  78. Garenne M, Ronsmans C, Campbell H The magnitude of mortality from acute respiratory infections in children under 5 years in developing countries // World Health Stat Q, 45 (1992) (2–3) С. 180–91. — PMID:1462653.
  79. WHO Pneumococcal vaccines. WHO position paper // Wkly. Epidemiol. Rec., 74 (1999) (23) С. 177–83. — PMID:10437429.
  80. а б al.], Ralph D. Feigin ... [et (2003). Textbook of pediatric infectious diseases (вид. 5th). Philadelphia: W. B. Saunders. с. 299. ISBN 978-0-7216-9329-3. 
  81. Hippocrates On Acute Diseases wikisource link
  82. Maimonides, Fusul Musa ("Pirkei Moshe").
  83. Klebs E Beiträge zur Kenntniss der pathogenen Schistomyceten. VII Die Monadinen // Arch. Exptl. Pathol. Parmakol., 4 (1875-12-10) (5/6) С. 40–488.
  84. Friedländer C Über die Schizomyceten bei der acuten fibrösen Pneumonie // Virchow's Arch pathol. Anat. U. Physiol., 87 (1882-02-04) (2) С. 319–324. — DOI:10.1007/BF01880516.
  85. Fraenkel A Über die genuine Pneumonie, Verhandlungen des Congress für innere Medicin // Dritter Congress, 3 (1884-04-21) С. 17–31.
  86. Gram C Über die isolierte Färbung der Schizomyceten in Schnitt- und Trocken-präparaten // Fortschr. Med, 2 (1884-03-15) (6) С. 185–9.
  87. al.], edited by J.F. Tomashefski, Jr ... [et (2008). Dail and Hammar's pulmonary pathology. (вид. 3rd). New York: Springer. с. 228. ISBN 978-0-387-98395-0. 
  88. William Osler, Thomas McCrae (1920). The principles and practice of medicine: designed for the use of practitioners and students of medicine (вид. 9th). D. Appleton. с. 78. «One of the most widespread and fatal of all acute diseases, pneumonia has become the "Captain of the Men of Death," to use the phrase applied by John Bunyan to consumption.» 
  89. Adams WG, Deaver KA, Cochi SL, et al.' Decline of childhood Haemophilus influenzae type B (Hib) disease in the Hib vaccine era // JAMA, 269 (January 1993) (2) С. 221–6. — DOI:10.1001/jama.269.2.221. — PMID:8417239.
  90. Whitney CG, Farley MM, Hadler J,et al.' Decline in invasive pneumococcal disease after the introduction of protein-polysaccharide conjugate vaccine // N. Engl. J. Med., 348 (May 2003) (18) С. 1737–46. — DOI:10.1056/NEJMoa022823. — PMID:12724479.
  91. «World Pneumonia Day Official Website». World Pneumonia Day Official Website. Fiinex. Процитовано 13 August 2011. 
  92. Єренков В. О. Невідкладна допомога у педіатрії: Довідник. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1988.
  93. Клініко-статистична класифікація хвороб, розроблена на базі МКХ-10 (проект)
  94. Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія» - Наказ № 128 МОЗ України від 19.03.2007.

Бібліографія

  • Murray and Nadel's textbook of respiratory medicine. (вид. 5th). Philadelphia, PA: Saunders/Elsevier. 2010. ISBN 1416047107. 
  • Cunha, edited by Burke A. (2010). Pneumonia essentials (вид. 3rd ed.). Sudbury, MA: Physicians' Press. ISBN 0763772208. 

Література[ред.ред. код]