Едіт Московіц
| Едіт Московіц | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
12 серпня 1931[1] Севлюш, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка[1] |
| Померла |
7 червня 2021[1] (89 років) Кастельно-ле-Лез[1] |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Конфесія | юдаїзм |
| Нагороди |
 |
Едіт Московіц (англ. Édith Moskovic, нар. 12 серпня 1931, Севлюш — пом. 8 червня 2021, Кастельно-ле-Лез) — французька активістка, яка пережила Голокост[2][3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 12 серпня 1931 року у Севлюші (нині — Виноградів, Закарпатська область України). Походила з родини ашкеназі, донька кравця і домогосподарки.
Через антисемітські закони регента Горті її сім'я емігрувала в Брюссель у 1935 році, звідки 10 травня 1940 року переїхала до міста Іс у Верхній Гаронні.
Заарештовану наприкінці 1941 року французькою жандармерією разом із сімома братами і сестрами, Едіт інтернували до табору Ресебеду у Верхній Гаронні[4]. За допомогою підкупу охоронців сім'ї вдалося втекти з табору і перетнути демаркаційну лінію в Аббевілі в Пікардії. Повернувшись до Брюсселя, вони застали родинний дім спустошеним.
Прийняті у вересні 1942 року нові антиєврейські закони змусили батька сім'ї переховувати своїх вісьмох дітей серед чужих сім'ей, як правило, у підпіллі. У віці дев'яти років Едіт спочатку довірили сусідам, котрі переховували її на темному горищі, тому дівчинка не могла порахувати кількість діб, яку вона там пробула. Потім її відправили під ім'ям Еліан Мартін в Оттіньї, до католицького закладу для розумово відсталих, яким керувала Рене Жакмот.
Після визволення Бельгії вона возз'єдналася зі своєю сім'єю. Московіц стала медиком, вийшла заміж, народила дітей, але протягом 50 наступних років зберігала інформацію про своє дитинство в таємниці навіть від чоловіка та дітей.
Проживаючи в Монпельє, вона була делегатом від Лангедок-Русійон у Французькому комітеті Яд Вашем. Також брала участь у нагородженні медалями та дипломами Праведників народів світу. Після стажування в Міжнародній школі Шоа в Єрусалимі Московіц вперше розповіла про свій досвід переховування єврейської дитини[5] у березні 1998 року під час виступу в Університеті вільного часу в Монпельє. Відтоді вона невтомно виступала перед школярами[6] і щороку допомагала організовувати Національний конкурс на тему опору та депортації (фр. Concours national de la Résistance et de la Déportation).
Померла 8 червня 2021 року[7].
Нагороди[ред. | ред. код]
У 2007 році отримала Почесну медаль пам'яті «Захор».
14 червня 2009 року стала кавалером ордена Почесного легіону[8][9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Fichier des personnes décédées
- ↑ Viktory, Pascal (9 June 2021). Infatigable militante du devoir de mémoire de la Shoah, Édith Moskovic est décédée à Montpellier. France Bleu (фр.). Процитовано 10 June 2021.
- ↑ La Montpelliéraine Edith, internée au camp du Récébédou, raconte la Shoah. Midi Libre (нім.). 10 June 2021. Процитовано 10 June 2021.
- ↑ Un DVD-Rom pédagogique consacré aux camps d'internement du Midi de la France. Fondation pour la Mémoire de la Shoah (фр.). Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ , Enfants cachés : analyses et débats actes de la journée d'étude du 18 novembre 2005 organisée à l'Université Paris VII-Denis Diderot, UFR d'études anglophones, l'Harmattan, coll. « Judaïsmes » ISBN 9782296011809 (онлайн-версія)
- ↑ Édith Moskovic : « J’ai connu le pire et le meilleur » (фр.). midilibre.fr. 22/01/2018. Процитовано 04 décembre 2018.
- ↑ Nicolas Bonzom (9 червня 2021). Edith Moskovic, enfant cachée pendant la Seconde Guerre mondiale, est morte (фр.). 20 minutes. Процитовано 09 juin 2021.
- ↑ Honneur à Madame Edith Moskovic. Zakhor Pour la Mémoire (фр.). Процитовано 10 June 2021.
- ↑ Décret du 13 juillet 2009 portant promotion et nomination (онлайн-версія)
|
