Енді Маррей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Енді Маррей
Andy murray cincy 2008.jpg
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Місце проживання Лондон, Англія
Дата народження 15 травня 1987
Місце народження Глазго, Шотландія[1]
Зріст 190 см
Вага 79 кг
Початок кар'єри 2005
Робоча рука права
Бекхенд дворучний
Тренер Іван Лендл
Призові, USD 20 376 752
Одиночний розряд
Матчів в/п 349-115
Титулів 22
Найвища позиція 2 (17 серпня 2009)
Турніри серії Великого шолому
Австралія фінал (2010, 2011)
Франція півфінал (2011)
Вімблдон Перемога (2013)
США Перемога (2012)
Інші турніри
Фінал Світового Туру ATP Півінал (2008, 2010,2012)
Олімпіада Gold medal.svg Золота медаль (2012)
Парний розряд
Матчів в/п 40-48
Титулів 2
Найвища позиція 51 (17 жовтня 2011)
Турніри серії Великого шолому
Картка була оновлена останній раз: 5 серпня 2012

Ендрю «Енді» Маррей (англ. Andrew "Andy" Murray, *15 травня 1987 Глазго, Шотландія, Велика Британія[1]) — шотландський тенісист із міста Данблейн, олімпійський чемпіон та медаліст. Професіонал з 2005 року, переможець Олімпіади в Лондоні та двох турнірів Великого шоломаВідкритого чемпіонату США 2012 та Вімблдону 2013. Офіцер ордену Британської імперії.

Першу перемогу на турнірах АТР здобув у лютому 2006 року.

Маррей нерідко підкреслює, що він у першу чергу шотландець, а вже потім британець.

Старший брат Енді Джеймі Маррей (англ. Jamie Murray) — також є професійним тенісистом. Один з найсильніших парних гравців Великобританії. У міксті з Єленою Янкович був переможцем Вімблдону у 2007 році, та грав у фіналі US Open 2008, в парі з Лізель Губер.

Брати Маррей — єдині, хто представляв Великобританію на олімпійському тенісному турнірні в Пекіні.

Кар'єра[ред.ред. код]

Енді Маррей після перемоги на турнірі в Токіо у 2011 році

Рання кар'єра[ред.ред. код]

У 1999 році Енді Маррей виграв престижний юніорський турнір Orange Bowl у своїй віковій категорії. У 2002 переїздить до Барселони для подальшого розвитку в тенісі. В Іспанії він тренувався в основному на ґрунтових кортах, у тренера Еміліо Санчеса.

У наступному році почав виступи на турнірах ITF Futures і ATP Challenger. У вересні виграв перший турнір Futures. 2004 року здобув титули на чотирьох турнірах ITF Futures. У цьому ж сезоні у віці 17 років виграв відкритий чемпіонат США в одиночному розряді серед юніорів, перемігши у фіналі українця Сергія Стаховського 6-4 6-2 - це був його останній рік у юніорському Турі.

2005[ред.ред. код]

Свою професійну кар'єру Маррей починає в квітні, отримавши спеціальне запрошення від організаторів турніру ATP-туру в Барселоні, де в першому раунді поступається Яну Герних. Також спеціальне запрошення від організаторів Енді отримав в червні на турнірі в Лондоні. На цьому турнірі йому вдається дійти до третього раунду, обігравши в перших двох Сантьяго Вентура і Тейлора Дента. У цьому ж місяці відбувся його дебют на Вімблдонському турнірі. На ньому йому вдалося дістатися до третього раунду, обігравши швейцарця Жоржа Бастла і чеха Радека Штепанека. У матчі третього раунду в п'ятисетовому протистоянні Енді поступається Давиду Налбандяну 7-6 (4), 6-1, 0-6, 4-6, 1-6. У липні грає на турнірі в Ньюпорті, де програв у другому раунді. У тому ж місяці виграє перший для себе турнір із серії Challenger у Аптосі. У серпні виграє другий турнір Challenger у Бінгемтоні. Перший виступ на турнірі серії Мастерс припав на турнір в Цинциннаті. На ньому в матчі другого раунду Маррей вперше зіграв з тенісистом з першої десятки. Ним став №4 на той момент у світі Марат Сафін, якому Енді поступився 4-6, 6-1, 1-6. На Відкритому чемпіонаті США, Маррей доходить до другого раунду. У вересні на турнірі в Бангкоку,обігравши Жоржа Бастла, Робіна Седерлінга, Роббі Джинепрі, Парадорн Шрічапана, Маррей зумів вийти у фінал. У вирішальному матчі він вперше зіграв з діючим першим тенісистом в світі. На той момент їм був Роджер Федерер, якому Маррей поступився 3-6, 5-7. Після турніру Енді вперше в рейтингу увійшов у першу сотню. У жовтні він виходить до чвертьфіналу на турнірі в Базелі. У перших раундах він переграв британського тенісиста № 1 на той момент Тіма Хенмена і чеха Томаша Бердиха. Сезон 2005 року він завершив на 64-му місці.

2006[ред.ред. код]

В дебютному для себе Відкритому чемпіонаті Австралії поступається вже у першому раунді Хуану Ігнасіо Чела. У лютому у віці 18-ти років виграє перший турнір ATP у Сан-Хосе, обігравши у фіналі Ллейтона Хьюїтта 2-6, 6-1, 7-6 (3). До цього матчу в півфіналі він вперше обіграв тенісиста з першої десятки, № 3 на той момент Енді Роддіка 7-5, 7-5. На наступному своєму турнірі в Мемфісі він доходить до чвертьфіналу. Потім аж до червня йому не вдається на турнірах пройти далі другого раунду. Перервати низку невдач Енді вдалося на турнірі в Ноттінгемі, де він дійшов до чвертьфіналу. На Уїмблдоні він зумів дійти до четвертого раунду. У матчі третього раунду знову перемагає Енді Роддіка. На турнірі в Ньюпорті він дійшов до півфіналу. На початку серпня Маррей вийшов у фінал на турнірі у Вашингтоні, де поступився Арно Клеману 6-7 (3), 2-6. На турнірах Мастерс у Торонто він дійшов до півфіналу, а в Цинциннаті до чвертьфіналу. У матчі другого кола в Цинциннаті Маррей вперше в кар'єрі переграв першу ракетку світу Роджера Федерера 7-5, 6-4. На Відкритому чемпіонаті США, як і на Уїмблдоні, зупиняється в кроці від чвертьфіналу, програвши у матчі четвертого раунду Миколі Давиденку 1-6, 7-5, 3-6, 0-6. Сезон 2006 року Маррей завершив в ранзі 17-го в світі.

2007[ред.ред. код]

На турнірі в Досі Маррей доходить до фіналу, перегравши у півфіналі третього у світі Миколу Давиденка. У вирішальному матчі він поступився Івану Любічичу. На чемпіонаті Австралії цього року він зумів пробитися в четверте коло, поступившись лише Рафаелю Надалю у п'яти сетах 7-6 (3), 4-6, 6-4, 3-6, 1-6. У лютому завойовує другий титул на турнірах ATP. Знову йому вдається це зробити в Сан-Хосе, де він перемагав рік тому. На цей раз у фіналі був переграний Іво Карлович 6-7 (3), 6-4, 7-6 (2). Далі на трьох турнірах поспіль Маррей дійшов до півфіналу (в Мемфісі і на двох турнірах Мастерс в Індіан-Уеллсі і Майамі). Завдяки цим виступам вперше увійшов до першої десятки у рейтингу ATP. Велику частину сезону Енді змушений пропустити через травму у тому числі Відкритий чемпіонат Франції і Вімблдонський турнір. Повернення відбулося на турнірі в Монреалі, де він поступився у другому раунді. На Відкритому чемпіонаті США він поступається в матчі третього раунду Лі Хен Тхек. У жовтні Енді дійшов до фіналу на турнірі в Меці, де поступився Томмі Робредо 6-0, 2-6, 3-6. В кінці цього ж місяця завоював третій свій одиночний титул на турнірах ATP. Це йому вдалося, коли у фіналі турніру в Санкт-Петербурзі він обіграв Фернандо Вердаско 6-2, 6-3. На Мастерсі в Парижі Маррей дійшов до чвертьфіналу. Сезон він закінчує на 11-му місці в рейтингу.

2008[ред.ред. код]

Енді Маррей на Відкритому чемпіонаті США у 2008 році

Сезон Маррей почав з перемоги на турнірі в Досі. На Відкритому чемпіонаті Австралії в першому колі поступився Жо-Вільфрід Тсонга 5-7, 4-6, 6-0, 6-7 (5). У лютому він завойовує титул на турнірі в Марселі, який стає п'ятим для Маррея в кар'єрі. На турнірі в Дубаї в матчі першого кола він переграє першого в світі Роджера Федерера 6-7 (6), 6-3, 6-4, але у чвертьфіналі поступається п'ятій ракетці світу Миколі Давиденку 5-7, 4-6.

На Відкритий чемпіонат Франції дійшоходить до третього раунду. Потім на трав'яному турнірі в Лондоні виходить до чвертьфіналу. Цієїж стадії він досягає і на Вімблдонському турнірі, вперше дійшовши до чвертьфіналу на турнірах серії Великого шолома. Шлях до півфіналу для нього закрив Рафаель Надаль, який легко у трьох сетах 3-6, 2-6, 4-6 переграв Маррея. Завдяки цьому виступу Енді повертається в першу десятку в рейтингу. Продовжив свої виступи в сезоні британець на турнірі Мастерс у Торонто, де він зумів переграти Томаса Юханссона і двох тенісистів з першої десятки Станісла Ваврінку і Новака Джоковича, завдяки чому вийшов у півфінал. Шлях далі йому знов перегородив Рафаель Надаль. На цей раз Маррей поступився іспанцеві з рахунком 6-7 (2), 3-6.

На наступному турнірі в Цинциннаті, перегравши Сема Куеррі, Дмитра Турсунова, Карлоса Мойю і Іво Карловича, Енді вперше виходить у фінал турніру серії Мастерс. У вирішальній битві за титул він зіграв проти Новака Джоковіча. Вигравши у нього 7-6 (4), 7-6 (5) Маррей завоював перший в кар'єрі титул на турнірах цієї серії. Після цього успіху Енді вперше взяв участь в Літніх Олімпійських іграх. На олімпійському тенісному турнірі в Пекіні в одиночному розряді він несподівано поступається вже у першому раунді представнику Тайваня Лу Яньсюню 6-7 (5), 4-6. Трохи пізніше в матчі другого раунду разом зі своїм братом Джеймі він поступається і в парному турнірі.

Відразу після Олімпійських ігор Маррей бере участь у Відкритому чемпіонаті США. По ходу турніру Маррей по черзі розправився зі своїми суперниками Серхіо Ройтманом, Мікаелем Ллодра, Юргеном Мельцер, Станісласа Ваврінки і Хуаном Мартіном дель Потро. У підсумку Маррей вийшов вперше в кар'єрі в півфінал турніру із серії Великого шолома, де його очікував перший на той момент у світі Рафаель Надаль у якого Маррей до цього не вигравав жодного разу. У четирехсетовом матчі з рахунком 6-2, 7-6 (5), 4-6, 6-4 Маррей вперше обіграє Надаля і вперше виходить у фінал турніру Великого шолома. Він стає першим британцем кому це вдалося з часів Грега Руседскі, який зумів це зробити також на Відкритому чемпіонаті США в 1997 році. У вирішальному матчі за титул Маррей легко поступається переможцю чотирьох попередніх турнірів Роджеру Федереру 2-6, 5-7, 2-6.

Реваншу за поразку у фіналі чемпіонату США Маррею вдалося домогтися в жовтні на Мастерсі в Мадриді, де він обіграв Федерера у півфіналі 3-6, 6-3, 7-5. Обігравши потім у фіналі Жиля Сімона, Маррей бере титул на цьому турнірі. Після цього успіху йому вдається захистити торішній титул на турнірі в Санкт-Петербурзі. На останньому в році турнірі Мастерс у Парижі він дійшов до чвертьфіналу. В кінці сезону вперше бере участь в Фіналі Світового Туру ATP, де добирається до півфіналу. Сезон Маррей закінчив, впевнено займаючи, 4-е місце в рейтингу тенісистів, вигравши за сезон п'ять турнірів.

2009[ред.ред. код]

Маррей у чвертьфіналі на Відкритому чемпіонаті Франції у 2009 році

Як і попереднього року, починає з виграшу турніру в Досі. У півфіналі йому вдалося переграти Роджера Федерера, а в у фіналі Енді Роддіка. На Відкритому чемпіонаті Австралії Енді вибуває в четвертому колі, поступившись Фернандо Вердаско 6-2, 1-6, 6-1, 3-6, 4-6. На наступному для себе після Австралії турнірі в Роттердамі Маррей зміг завоювати свій десятий в кар'єрі титул. У фіналі він переграв № 1 у світі Рафаеля Надаля 6-3, 4-6, 6-0. На турнірі в Дубаї Маррей дійшов до чвертьфіналу. Досить успішно він виступив на березневих турнірах Мастерс. Спочатку в Індіан-Уеллсі дійшов до фіналу, перегравши в півфіналі другу ракетку світу Роджера Федерера 6-3, 4-6, 6-1. У фіналі його очікував вже перший у світі Надаль, якому британець поступився 1-6, 2-6. На наступному Мастерсі в Маямі він знову вийшов у фінал, де зустрівся з Новаком Джоковичем, якого перемагає 6-2, 7-5.

Грунтову частину сезону починає з півфіналу на турнірі Мастерс в Монте-Карло. На турнірі він поступився тільки Надалю. На Мастерсі в Римі поступився в першому ж матчі аргентинцеві Хуану Монако. Незважаючи на це Маррей зумів піднятися в рейтингу на третій рядок, що стало найвищим досягненням для британських тенісистів. На Мастерсі в Мадриді він дійшов до чвертьфіналу, де знову поступається аргентинському тенісисту на цей раз Хуану Мартіну дель Потро. На Відкритому чемпіонаті Франції Енді вперше вийшов до чвертьфіналу, де поступився чилійцеві Фернандо Гонсалес у 3-6, 6-3, 0-6, 4-6.

Підготовку до Уімблдону шотландець починає з турніру в Лондоні, де він завойовує титул. Перемога Маррея на знаменитому Queen's Club Championships стала першою для британців на цьому турнірі з 1938 а, коли триразовий фіналіст турнірів Великого шолома Генрі Остін виграв у фіналі у китайця Сін-Кі Хо 6-2 6-0. Тім Хенмен тричі (1999, 2001 і 2002) грав у фіналі цього турніру, але всякий раз поступався, тоді як Маррей переміг у своєму першому ж фіналі. Крім того, ця перемога стала для Маррея 12-ю на турнірах АТП в одиночному розряді і він обійшов Хенмена з його 11 титулами. На турнірі Уїмблдону Маррей став головною надією Великобританії на завоювання титулу, який британські тенісисти не завойовували з 1936 року. Але надій багатьох уболівальників він не виправдав, хоча і добився для себе кращого виступу на цьому турнірі - виходу в півфінал. Шлях до фіналу йому перегородив американець Енді Роддік, який переграв Маррея 4-6, 6-4, 6-7 (7), 6-7 (5).

Взявши після Уїмблдону літню паузу Енді знову взяв участь в офіційних турнірах в серпні на Мастерсі в Монреалі йому вдається виграти. У фіналі він обіграє Хуана Мартіна дель Потро 6-7 (4), 7-6 (3), 6-1. Цей успіх допомагає йому 17 серпня вперше в кар'єрі піднятися на другу сходинку світового рейтингу (вищу в історії для британців), змістивши з неї іспанця Рафаеля Надаля, який входив до двійку найкращих тенісистів світу безперервно протягом більш ніж 4 років. Енді протримався на другій сходинці 2 тижні, після чого Надаль знову випередив шотландця у рейтингу. На наступному Мастерсі в Цинциннаті, де він перемагав у минулому сезоні, Маррей дійшов до півфіналу, де поступився першому в світі на той момент Роджеру Федереру 2-6, 6-7 (8).

На останньому в році турнірі Великого шолома Відкритому чемпіонаті США, де Маррей у минулому році зумів дійти до фіналу, на цей раз він поступається в матчі четвертого раунду, програвши Марину Чилічу. Після турніру він знову опустився на третій рядок у рейтингу, а потім, не виступаючи на турнірах в цілому шість тижнів, і на четвертий. Наступний турнір зіграв у листопаді в Валенсії, де він зумів перемогти. У фіналі Маррей обіграв Михайла Южного 6-3, 6-2. На Мастерсі у Парижі поступається в матчі третього раунду, а на Підсумковому в році турнірі не виходить з групи, незважаючи на дві перемоги і одна поразка. Рік Маррей завершив на 4-му місці, вигравши рекордні для себе шість титулів в одному сезоні.

Енді Маррей під час чвертьфінального матчу на Australian Open у 2010 році, проти Рафаеля Надаля

2010[ред.ред. код]

Сезон Маррей почав з участі разом з Лорою Робсон в традиційному виставковому турнірі Кубок Хопмана, де у складі команди Великобританія вони дійшли до фіналу. Першим офіційним турніром для нього стає Відкритий чемпіонат Австралії, де до цього його кращим виступом був вихід у четверте коло. Вийшовши у чвертьфінал де його суперником став другий у світі Рафаель Надаль, він одержує перемогу через відмову іспанця від продовження зустрічі за рахунку 6-3, 7-6 (2), 3-0 на користь Маррея. У півфіналі йому протистояв хорват Марен Чиліч, якого Маррей обіграв 3-6, 6-4, 6-4, 6-2 і вдруге в кар'єрі оформив вихід у фінал на турнірі Великого шолома. Як і в першому його фіналі на Відкритому чемпіонаті США 2008 року, його суперником став Роджер Федерер, у якого Маррей і в цьому випадку не зміг взяти жодного сету, поступившись 3-6, 4-6, 6-7 (11).

Після цього на турнірі в Дубаї, він поступається вже у другому раунді. На Мастерсі в Індіан-Уеллсі він дійшов до чвертьфіналу, а на Мастерсі в Маямі поступився в першій же зустрічі Марді Фіш у. Грунтова частина сезону для Маррея традиційно пройшла гірше. З виступів можна відзначити лише вихід до чвертьфіналу на турнірі Мастерс у Мадриді. На головному грунтовому турнірі Відкритому чемпіонаті Франції він вибув з боротьби на стадії четвертого раунду, поступившись Томашу Бердиху 4-6, 5-7, 3-6. На турнірі в Лондоні, де в минулому році Енді зумів виграти, на цей раз він програє в третьому раунді Марді Фішу. На Вімблдонському турнірі йому вдалося повторити своє торішнє досягнення і вийти в півфінал. У боротьбі за вихід у фінал він поступається № 1 у світі іспанцеві Рафаелю Надалю 4-6, 6-7 (6), 4-6.

При підготовці до останнього у році турніру із серії Великого шолома Відкритого чемпіонату США Енді Маррей зіграв на трьох турнірах. Спочатку на турнірі в Лос-Анджелесі він дійшов до фіналу, де поступився американцеві Сему Куеррі. Потім в Торонто він зумів захистити свій торішній титул чемпіона на турнірі Canada Masters, перегравши у півфіналі Рафаеля Надаля 6-3, 6-4, а потім у фіналі і Роджера Федерера 7-5, 7-5. І нарешті на турнірі Мастерс у Цинциннаті він дійшов до чвертьфіналу. На самому Відкритому чемпіонаті США Енді несподівано оступився в щоглі третього раунду, програвши швейцарцю Станісласу Ваврінку 7-6 (3), 6-7 (4), 3-6, 3-6.

Останню частину сезону шотландець почав з виступу на турнірі в Пекіні, де дійшов до стадії четвертьфіналу. На турнірі серії Мастерс в Шанхаї Маррей завоював свій другий титул у сезоні, перегравши у вирішальний момент Роджера Федерера 6-3, 6-2. На турнірі у Валенсії йому не вдалося захистити торішній титул переможця. Зате в змагання парного розряду на цьому турнірі разом зі своїм старшим братом Джеймі він завоював перший в кар'єрі парний титул на турнірах ATP. На Мастерсі в Парижі він дійшов до чвертьфіналу. На третьому для себе в кар'єрі Підсумковому турнірі він зумів вийти з групи до півфіналу з другого місця, де в результаті програв Рафаелю Надалю 6-7 (5), 6-3, 6-7 (6). Як і попередні два сезони Маррей за підсумками виступів зайняв четверте місце у світовому рейтингу.

2011[ред.ред. код]

Енді з братом на турнірі в Японії 2011 рік

На Відкритому чемпіонаті Австралії 2011 Енді добрався до фіналу, де поступився Новаку Джоковичу в трьох сетах. На шляху до фіналу він переміг Кароля Бека, Іллю Марченко, Гільєрмо Гарсію-Лопеса, Юргена Мельцера, Олександра Долгополова та Давида Феррера.

2012[ред.ред. код]

Енді добрався до фіналу Вімблдонського турніру, де поступився Роджеру Федереру.

На літніх Олімпійських іграх 2012 Маррей зумів узяти реванш у Роджера Федерера за поразку на Вімблдоні. У фінальному матчі одиночного розряду серед чоловіків він виграв у трьох сетах (з п'яти). Крім успіху в одиночному розряді, Маррі здобув срібну медаль у міксті, де виступав разом із Лорою Робсон. Британнська пара добралася до фіналу, але поступилася в тайбрейку білорусам Вікторії Азаренко та Максу Мирному.

На Відкритому чемпіонаті США здобув першу перемогу на турнірах Великого шолома, здолавши у фіналі Новака Джоковича 7-6, 7-5, 2-6, 3-6, 6-2.

2013[ред.ред. код]

В першому ж у році турнірі Великого шолому, Енді виходить до фіналу, перемігши у півфіналі Роджера Федерера: 4-6, 7-6 (5), 3-6, 7-6 (2), 2-6, але все ж поступився титулом Новаку Джоковичу: 6-7 (2), 7-6 (3), 6-3, 6-2.

Але вже у фіналі Вімблдонського турніру Маррей виграє у Джоковича і стає першим британцем який виграв Вімблдон в чоловічому одиночному разряді з 1936 року, матч тривав 3 години і 9 хвилин та завершився рахунком 6-4, 7-5, 6-4.[2] А також Енді став першим у Відкритій ері британцем, який переміг на «Вімблдоні».[3]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про тенісиста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.