Новак Джокович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новак Джокович
Novak Djokovic Hopman Cup 2011 (cropped).jpg
Громадянство Сербія Сербія
Місце проживання Монте-Карло, Монако
Дата народження 22 травня 1987(1987-05-22) (27 років)
Місце народження Белград, Югославія
Зріст 188 см
Вага 80 кг
Початок кар'єри 2003
Робоча рука права
Бекхенд дворучний
Тренер Мар'ян Вайда
Борис Беккер
Призові, USD $72,403,908
Одиночний розряд
Матчів в/п 604–140
Титулів 47
Найвища позиція 1 (4 липня 2011)
Поточна позиція 1 (17 листопада 2014)[1]
Турніри серії Великого шолому
Австралія Перемога (2008, 2011, 2012, 2013)
Франція Фінал (2012, 2014)
Вімблдон Перемога (2011, 2014)
США Перемога (2011)
Інші турніри
Фінал Світового Туру ATP Перемога (2008, 2012, 2013, 2014)
Олімпіада Bronze medal.svg Бронзова медаль (2008)
Парний розряд
Матчів в/п 33 — 48
Титулів 1
Найвища позиція 114 (30 листопада 2010)
Турніри серії Великого шолому
Картка була оновлена останній раз: 7 липня 2014

Но́вак Джо́кович (серб. Новак Ђоковић / Novak Đoković МФА: [ˈnɔvaːk 'ʥɔːkɔviʨ]( слухати)), народився 22 травня 1987 в Белграді, Югославія) — сербський тенісист, отримав статус професіонала у 2003 році. 4 липня 2011 став першою ракеткою світу. 2011 і 2012 роки завершив на першому місці рейтингу.[2][3] Багатьма гравцями та експертами визнається як один із найкращих тенісистів усіх часів.[4]

Джокович виграв сім турнірів Великого шолома в одиночному розряді: Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу у 2008, 2011, 2012 і 2013, Вімблдон у 2011 і 2014, і Відкритий чемпіонат США з тенісу 2011. Вигравши три мейджори у 2011 році, Джокович став шостим тенісистом відкритої ери, який виграв три турніри Великого шолому протягом календарного року. Також він є єдиним тенісистом Відкритої Ери, який виграв три поспіль Australian Open. Він став першим сербом, який виграв Мейджор в одиночному розряді і наймолодшим гравцем у відкритій ері, що дійшов до півфіналів усіх чотирьох турнірів Великого Шолому, окремо і послідовно.[5] Дійшовши у 2012 році до фіналу Ролан Гаррос, він став дев'ятим гравцем у відкритій ері, який виходив у фінал всіх чотирьох турнірів Великого шолома в одиночному розряді (і лише п'ятим, хто зробив це підряд).

Крім цього, він чотири рази виграв ATP World Tour Finals — у 2008, 2012, 2013 та 2014 роках та був членом збірної Сербії, яка виграла у 2010 Кубок Девіса. Також Джокович виборов бронзову медаль в одиночному розряді на Олімпіаді в Пекіні у 2008 році. Він виграв 20 титулів серії Мастерс (йому належить рекорд за кількістю виграних титулів цієї серії протягом одного сезону — 5 титулів у 2011 році), завдяки чому Джокович є четвертим гравцем за кількістю титулів серії Мастерс з моменту її створення у 1990 році. Також він перемагав на 8 із 9 турнірів цієї серії, що є рекордом. У 2012 році Джокович був названий у списку «100 найвпливовіших людей в світі» від журналу Time[6] Переможець Вімблдону 1987 року Пет Кеш охарактеризував Джоковича як одного з найвизначніших тенісистів усіх часів і народів.[7]

23 вересня 2013 року став дев'ятим гравцем в історії, який протримався 100 тижнів в ролі першої ракетки світу.[8]

Особисте життя[ред.ред. код]

Джокович народився 22 травня 1987 року в Белграді, у Соціалістичній Федеративній Республіці Югославії. Батько — Срджан, мати — Діана. Двоє його молодших братів, Марко і Джордже також професійні тенісисти[9]. Джокович мешкає в Монте-Карло. З 2006 року тренером Джоковича є колишній словацький тенісист Мар'ян Вайда. Подібно до свого колеги Роджера Федерера, Джокович називає себе фанатом мов і сам розмовляє чотирма: рідною сербською, англійською, німецькою та італійською мовами.

Він почав грати в теніс у віці чотирьох років. Влітку 1993 року, у шість років, його помітила югославська легенда тенісу Єлена Ґенчич. Побачивши талановитого хлопця у дії, вона заявила: «Це найбільший талант, який я бачила з часів Моніки Селеш».[9] Ґенчич працювала з молодим Джоковчем протягом наступних шести років, перш ніж стало зрозуміло, що він має виїхати за кордон, щоб рости і надалі. Для цього вона зв'язалася з Ніколою Піличем, і у вересні 1999 року 12-річний Джокович переїхав до тенісної академії Пілича в Обершлайсхаймі (Німеччина), де провів чотири роки. У віці 14 років Джокович почав свою міжнародну кар'єру, вигравши чемпіонати Європи в одиночному, парному та командному розрядах.[9]

9 липня 2014 року у Чорногорії відбулося весілля Джоковича із Єленою Рістич, із якою він зустрічався ще з 2005 року.[10]

Джокович відомий також гумористичними пародіями на інших гравців, багато з яких є його друзями. Вперше він продемонстрував це після перемоги над Карлосом Мойя у чвертьфіналі Відкритого чемпіонату США з тенісу 2007 року. Тоді він розважав глядачів пародіями на Рафаеля Надаля і Марії Шарапової.[11] Він також зробив пародію на Джона Макінроя після переможної гри у четвертому раунді US Open 2009, після чого зіграв з Макінроєм декілька розіграшів на корті Артура Еша. Саме через свою веселу вдачу Джокович отримав прізвисько «Джокер», що поєднує його прізвище та англійське слово «Joke» — жарт. Новак Джокович є членом організації «Чемпіони за мир» — це група відомих спортсменів, що прагнуть служити миру на планеті за допомогою спорту, створена міжнародною організацією з Монако «Мир і спорт».[12]

Джокович — православний християнин. 28 квітня 2011, Патріарх Сербії Іриней нагородив Джоковича орденом Святого Сави I класу, який є вищою нагородою Сербської Православної Церкви, за те, що тенісист надав допомогу сербському народу, церквам та монастирям Сербської Православної Церкви у Косово і Метохії.

Він є великим шанувальником сербського футбольного клубу Црвена Звезда[13], італійського Мілан[14] і португальського клубу Бенфіка[15]. Джокович дружить з іншими сербськими тенісистками Янко Типсаревичем та Віктором Троїцьким, а також з тенісисткою Аною Іванович, яких він знає ще з дитячих та юнацьких років[16].

Тенісна кар'єра[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Як член національної збірної Сербії та Чорногорії, він дійшов до фіналу юніорського Кубка Девіса для гравців до 14 років у 2001 році, де програв свій матч в одиночному розряді.

На початку своєї професійної кар'єри Джокович грав в основному турніри серій Futures і Challenger, вигравши по три кожного типу у період з 2003 по 2005 рік. Його першим турніром рівня ATP став Умаг у 2004 році, де він програв Філіппо Воландрі В 1/16 фіналу. Перший виступ на турнірах Великого Шолому припав на Відкритий чемпіонат Австралії 2005, куди він пробився через кваліфікацію, і де зазнав поразки від майбутнього переможця турніру Марата Сафіна в першому раунді.[17]

2006: перші титули ATP[ред.ред. код]

Дішовши до чвертьфіналу Ролан Гарос і четвертого кола Вімблдону, Джокович вперше піднявся у топ-40 рейтингу ATP.

За три тижні після Вімблдону Джокович виграв свій перший титул на рівні АТР — Відкритий чемпіонат Нідерландів у Амерсфорті, не програвши за турнір жодного сету, а у фіналі здолавши олімпійського чемпіона Ніколаса Массу. Другим титулом Джоковича став турнір Open de Moselle у Меці, після здобуття якого серб вперше у кар'єрі увійшов у топ-20 рейтингу.

2007: входження в топ-10[ред.ред. код]

Джокович почав рік, перемігши австралійця Кріса Гуччіоне в фіналі турніру ATP Аделаїда. Потім програв у четвертому раунді Відкритого чемпіонату Австралії майбутньому чемпіон Роджеру Федереру у трьох сетах. Його виступи на двох супертурнірах серії Мастерс в Індіан-Веллсі та Кі-Біскейні, де він став фіналістом і переможцем відповідно, дозволив йому увійти в число 10 найкращих гравців у світі. Джокович програв у фіналі Індіан-Веллса Рафаелю Надалю, але переміг його в Маямі у чвертьфіналі, перш ніж подолати Гільєрмо Каньяса у титульному матчі.

Відразу після свого першого титулу серії Мастерс, він повернувся додому, щоб допомогти Сербії потрапити в світову групу Кубка Девіса. Сербія зіткнулася з Грузією, а Джокович заробив очко для команди, перемігши грузина Георгія Чантурію. Це був турнір, де він готувався до пізнішого ґрунтового сезону. Джокович зіграв на Мастерсі в Монте-Карло, де зазнав поразки від Давида Феррера в третьому раунді, та в у Estoril Open, де він переміг Рішара Гаске у фіналі. Потім Джокович дійшов до чвертьфіналів на Мастерсах в Римі і Гамбурзі, де програв Надалю і Карлосу Мойя відповідно. На Ролан Гаррос Джокович вперше дійшов до півфіналу мейджора, де програв майбутньому чемпіону турніру Рафаелю Надалю.

На Вімблдоні Джокович виграв п'ятигодинний чвертьфінал проти Маркоса Багдатіса. З півфінального матчу проти Рафаеля Надаля він був вимушений у третьому сеті знятися через проблеми з ліктем.

Джокович на US Open-2007

Джокович виграв Мастерс у Монреалі, перемігши третю ракетку світу Енді Роддіка у чвертьфіналі, другу ракетку світу Рафаеля Надаля у півфіналі та першу ракетку світу Роджера Федерера у фіналі. Це вперше гравець зміг подолати послідовно трійку лідерів рейтингу на одному турнірі після Бориса Беккера у 1994 році.[18] Джокович також став лише другим гравцем, після Томаша Бердиха, який переміг підряд Федерера і Надаля після того, як вони стали двома найкращими тенісистами планети. Після цього турніру Бйорн Борг заявив, що Джокович «безумовно, претендент на перемогу турніру Великого Шолома».[19] Тим не менш, на наступному тижні на Мастерсі в Цинциннаті Джокович програв уже в другому колі Карлосу Мойя. Проте Джокович вийшов у фінал Відкритого чемпіонату США. Він мав п'ять сетболів у першому сеті і два у другому сеті, але втратив їх усі, перш ніж програти першому сіяному Роджеру Федереру у трьох сетах. На тому турнірі Джокович став улюбленцем публіки за його пародії на інших гравців, у тому числі Рафаеля Надаля, Енді Роддіка і Марію Шарапову.

Джокович виграв свій п'ятий титул у році на BA-CA TennisTrophy у Відні, перемігши Станісласа Вавринку у фіналі. На наступному турнірі — Мастерсі в Мадриді Джокович програв у півфіналі Давиду Налбандяну. Джокович закінчив рік на 3 місці в рейтингу і здобув право на участь у Кубку Мастерс, проте вилетів уже на груповому етапі.

Він отримав Золотий знак як найкращий спортсмен Сербії, а Олімпійський комітет Сербії оголосив його найкращим атлетом року.

2008: перший титул на турнірі Великого шолома[ред.ред. код]

На початку року Джокович, грав на товариському Кубку Хопмана разом зі своєю співвітчизницею, третьою ракеткою світу Єленою Янкович. Джокович виграв усі свої групові матчі, проте команда програла у фіналі 1-2 другій сіяній американській команді у складі Серени Вільямс і Марді Фіша.

На Відкритому чемпіонаті Австралії Джокович досяг свого другого поспіль фіналу на мейджорах, не втративши жодного сету, у тому числі він у трьох сетах переміг дворазового чинного чемпіона змагань Роджера Федерера у півфіналі. Після виходу у півфінал Джокович став наймолодшим гравцем, який дійшов до півфіналів на всіх чотирьох мейджорах. У фіналі Джокович переміг несіяного француза Жо-Вілфріда Тсонга в чотирьох сетах, таким чином завоювавши перший для Сербії титул на турнірі Великого Шолому в одиночному розряді.[20] Це вперше з Відкритого чемпіонату Австралії 2005 року, одиночний турнір Великого Шолому виграв не Федерер і не Надаль.

Наступний турнір Джоковича був Dubai АТР 500, де він програв у півфіналі Енді Роддіку.

Джокович на Мастерс Індіан-Веллс 2008

На Мастерсі в Індіан-Веллсі Джокович виграв свій дев'ятий одиночний титул в кар'єрі, перемігши американця Марді Фіша в трьох сетах.

Джокович виграв свій десятий титул кар'єрі та четвертий титул серії Мастерс на Internazionali BNL d'Italia в Римі. На наступному тижні на Мастерсі в Гамбурзі, Джокович програв Надалю у півфіналі. На Відкритому чемпіонаті Франції Джокович став третім сіяним після Федерера і Надаля. Джокович програв Надалю у півфіналі у трьох сетах.

На траві Джокович знову грав з Надалем, цього разу у фіналі Queen's Club Championships і прогав у двох сетах. На Вімблдоні, Джокович знову був третім сіяним, однак програв у другому колі Марату Сафіну. На цьому закінчилася серія з п'яти послідовних мейджорів, де він доходив щонайменше півфіналу.

Джокович виграє Підсумковий турнір

Потім Джокович не зміг захистити свій титул на Мастерсі в Торонто. Він програв у чвертьфіналі восьмому сіяному Енді Маррею. На наступному тижні у Цинциннаті Джокович вийшов у фінал, обігравши Надаля. У фіналі він знову програв Маррею у двох сетах.

Його наступним турніром стала Олімпіада в Пекіні. У парному розряді він із Ненадом Зимон'їчем вилетів у першому колі чеською парою Мартін Дамм/Павло Візнер. Посіяний під третім номером в одиночних змаганнях, Джокович програв у півфіналі Надалю, проте у матчі за третє місце обіграв американця Джеймса Блейка, здобувши таким чином бронзову медаль.

Після Олімпіади, Джокович зіграв на Відкритому чемпіонаті США. Він переміг Роддіка у чвертьфіналі, проте вже у півфіналі знову поступився Роджеру Федереру у чотирьох сетах.

Після Відкритого чемпіонату США Джокович зіграв чотири турніри. У фіналі PTT Thailand Open він програв Жо-Вілфріду Тсонга у двох сетах. У листопаді Джокович став другим сіяним на Фіналі Світового Туру АТР. У своєму першому груповому матчі він переміг аргентинця Хуана-Мартіна дель Потро в двох сетах. Потім він переміг Миколу Давиденка в трьох сетах і програв свій останній груповий матч проти Тсонга. Джокович вийшов до півфіналу, де він переміг Жиля Симона. У фіналі Джокович знову переміг Давиденка, здобувши свій перший титул на Підсумковому турнірі.

Цього року оформилася група гравців, яку у 2011 році остаточно назвали «Великою четвіркою»

2009: 10 фіналів, 5 титулів[ред.ред. код]

Джокович почав рік на Brisbane International в Брісбені, де він був переможений Ернестом Гулбісом уже в першому раунді.[21] На турнірі Sydney International він програв Яркко Нієменену у півфіналі.

Джокович склав свої повноваження чемпіона Відкритого чемпіонату Австралії з тенісу, програвши у чвертьфіналі колишній першій ракетці світу Енді Роддіку.[22]

Після поразки від Жо-Вілфріда Тсонга у півфіналі Open 13 у Марселі, Джокович виграв Barclays Dubai Tennis Championships, перемігши Давида Феррера і здобувши свій 12 титул у кар'єрі. Через тиждень Джокович мав захищати свій титул на BNP Paribas Open в Індіан-Веллсі, проте програв Енді Роддіку у чвертьфіналі. На Мастерсі в Маямі Джокович переміг Федерера у півфіналі, але програв Енді Маррею у фіналі.

Джокович на US Open 2009

Джокович вийшов у фінал наступного в сезоні Мастерса в Монте-Карло, проте програв Надалю. На Мастерсі в Римі Джокович був чинним чемпіоном, проте знову поступився Надалю у фіналі.

Джокович став лідером посіву на турнірі у своєму рідному Белграді — Serbia Open. Він переміг поляка Лукаша Кубота, який вперше дійшов до фіналу, завоювавши свій другий титул в сезоні.[23] Будучи третім сіяним на Мастерсі в Мадриді, він не програв жодного сету до півфіналу, де програв Надалю. Півфінальний матч тривав 4 години 3 хвилини, і є найдовшим трисетовим поєдинком в історії тенісу.[24] На Відкритому чемпіонаті Франції Джокович програв у третьому колі німцю Філіпу Кольшрайберу

Джокович почав трав'яний сезон на Gerry Weber Open, де після зняття Федерера став першим сіяним. Він вийшов у фінал, де поступився німцю Томмі Хаасу.[25] Також Джокович програв Хаасу у чвертьфіналі Вімблдону.[26]

Протягом US Open Series Джокович досягнув чвертьфіналу на Rogers Cup у Монреалі, де програв Енді Роддіку. На Мастерс Цинциннаті Джокович переміг третю ракетку світу Рафаеля Надаля у півфіналі, проте програв першому сіяному Роджеру Федереру[27]. На Відкритому чемпіонаті США Джокович вийшов у півфінал, втративши лише два сети, але поступився Роджеру Федереру[28].

На China Open у Пекіні, він переміг Віктора Ханеску, Віктора Троїцького, Фернандо Вердаско і Робіна Содерлінга на шляху до фіналу, де він переміг Маріна Чиліча в двох сетах і виграв свій третій титул в сезоні.[29] На першому в історії Мастерсі в Шанхаї Джокович програв у півфіналі Миколі Давиденку.

На турнірі Swiss Indoors у Базелі Джокович переміг Яна Герниха в 1/8 фіналу,[30] відіграв дефіцит у сет у Станісласа Ваврінки у чвертьфіналі, переміг Радека Штепанека у півфіналі і здолав улюбленця місцевої публіки та триразового чинного чемпіона Родждера Федерера у фіналі, здобувши свій четвертий титул у сезоні[31].

На останньому у сезоні Мастерсі в Парижі Джокович виграв свій єдиний у 2009 році титул цієї серії. Він переміг Рафаеля Надаля у півфіналі[32] та Гаеля Монфіса — у фіналі.[33]

Захист титулу на Кубку Мастерс Джокович почав з перемоги над Миколою Давиденком.[34] У другому матчі групового етапу Джокович програв Робіну Содерлінгу.[35] Незважаючи на перемогу над Рафаелем Надалем в останньому матчі групового етапу, Джокович не зміг пробитися у півфінал.[36]

Джокович закінчив рік третьою ракеткою світу втретє поспіль. Джокович зіграв 97 матчів протягом сезону — найбільше серед усіх гравців ATP Туру, і закінчив рік із балансом перемог і поразок 78-19. Крім того, він вийшов у 10 фіналів і здобув 5 титулів, що на той момент було його найкращим показником за сезон.

2010: перемога в Кубку Девіса[ред.ред. код]

Джокович почав рік, зігравши на виставковому турнірі AAMI Classic. У своєму першому матчі він переміг Томмі Хааса, але програв Фернандо Вердаско у другому.[37]

На Відкритому чемпіонаті Австралії Джокович програв у чвертьфіналі Жо-Вілфріду Тсонга в п'яти сетах.[38] Незважаючи на поразку, Джокович досяг другого місця в рейтингу — найвищого показника в кар'єрі.

Джокович на Rogers Cup 2010

Він дійшов до півфіналу на ABN AMRO World Tennis Tournament у Роттердамі, де програв Михайлові Южному. На Dubai Tennis Championships Джокович взяв реванш у Южного у фіналі, захистивши торішній титул і здобувши перший титул у поточному сезоні.[39]

Потім у складі збірної Сербії він взяв участь у матчі Кубка Девіса проти США. Він допоміг Сербії перемогти із рахунком 3-2 і, подолавши Сема Кверрі та Джона Ізнера

На Мастерсі в Індіан-Веллсі він програв у четвертому раунді Івану Любичичу. На Мастерсі в Маямі Джокович програв уже в стартовому поєдинку Олів'є Рохусу. Потім він оголосив, що він припиняє роботу зі своїм тренером Тоддом Мартіном.[40]

На своєму першому ґрунтовому турнірі року в Монте-Карло перший сіяний Джокович дійшов до півфіналу, де програв Фернандо Вердаско. Джокович знову програв Вердаско на Internazionali BNL d'Italia в Римі, цього разу у чвертьфіналі.[41]

Будучи чемпіоном на домашньому турнірі Serbia Open, Джокович знявся перед чвертьфіналом зі співвітчизником Філіпом Країновичем.[42]

На Відкритому чемпіонаті Франції Джокович був посіяний під третім номером. Він переміг Євгена Корольова, Кеї Нішікорі, Віктора Ханеску, і Роббі Джинепрі на шляху до чвертьфіналу, де він програв Юргену Мельцеру у п'яти сетах.[43]

На Вімблдоні Джокович знову був третім сіяним. Він переміг Олів'є Рохуса, Тейлора Дента, Альберта Монтаньєса, Ллейтона Х'юїтта та Йен-Синь Лу на шляху до півфіналу, який він програв Томашу Бердиху у трьох сетах.

На Rogers Cup у Торонто Джокович програв Роджеру Федереру у півфіналі. На тому турнірі Джокович також виступав у парі з Рафаелем Надалем. Такого гучного партнерства не бувало з 1976 року, коли Джиммі Коннорс і Артур Еш — перша і друга ракетка світу — виступали разом у парі.[44] Вони програли в першому раунді канадській парі Мілош Раоніч/Васек Поспішил. Джокович програв у чвертьфіналі Мастерс Цинциннаті Енді Роддіку.

Джокович на US Open 2010

У якості третього сіяного на Відкритому чемпіонаті США, Джокович був дуже близький до поразки вже в першому раунді проти Віктора Троїцького. Потім він переміг Філіпа Петцшнера, Джеймса Блейка, Марді Фіша і Гаеля Монфіса, не втративши після першого кола жодного сету і досягнув чвертьфіналу Відкритого чемпіонату США учетверте поспіль. У півфіналі Джокович переміг Роджера Федерера в п'яти сетах, відігравши подвійний матчбол суперника при рахунку 4-5 у 5 сеті на своїй подачі. Це була перша перемога Джоковича над Федерером на Відкритому чемпіонаті США і перша перемога над Федерером на мейджорах з Відкритий чемпіонат Австралії 2008. Джокович програв Надалю у фіналі, що допомогло іспанцю зібрати кар'єрний Великий Шолом.

Після перемоги збірної Сербії над збірною Чехії 3-2 у Кубку Девіса, Джокович поїхав захищати свій титул на China Open. Він здобув титул на цьому турнірі вдруге поспіль, перемігши у фіналі Давида Феррера.

На Мастерсі у Шанхаї Джокович програв у півфіналі Федереру.

Джокович зіграв свій заключний турнір року на Barclays ATP World Tour Finals у Лондоні. Джокович був поміщений в одну групу з Рафаелем Надалем, Томаш Бердих і Енді Роддіком. Джокович виграв свій перший груповий матч проти Бердиха, потім програв Надалю і виграв у Роддіка, вийшовши у півфінал, де програв Федереру у двох сетах.

Джокович виграв два його одиночні матчі у фіналі Кубка Девіса, допомігши Сербії обіграти збірну Франції та вперше завоювати головний командний трофей у тенісі. Крім того, матчами у фіналі Кубка Девіса почалася виграшна серія із 43 поспіль матчів, яка тривала до півфінального матчу Ролан Гаррос. Джокович вчетверте закінчив рік на третьому місці рейтингу.

Він був удостоєний звань «Сербський спортсмен року» за версією Олімпійського комітету Сербії і «Сербський спортсмен року» DSL Спорт.[45]

2011: перша ракетка світу[ред.ред. код]

Джокович святкує перемогу на АО 2011

Джокович виграв десять турнірів у 2011 році, в тому числі три турніри Великого шолома: Відкритий чемпіонат Австралії, Вімблдон і Відкритий чемпіонат США. У 2011 році Джокович встановив рекорд за кількістю виграних в один сезон турнірів серії Мастерс — 5 титулів (Мастерс Індіан-Веллс, Мастерс Маямі, Мастерс Рим, Мастерс Мадрид, Мастерс Канада) і встановив новий рекорд за кількістю призових за один сезон (12 мільйонів доларів).[46]

Рівень гри знизився в кінці сезону через травму спини. Останній виступ Джоковича виявився провалом на ATP World Tour Finals. Джокович закінчив сезон з балансом перемог і поразок 70-6 та у якості першої ракетки світу. Піт Сампрас заявив, що сезон Джоковича був найкращим, що він будь-коли бачив у своєму житті, назвавши його «одним з найкращих досягнень у всіх видах спорту».[47] Борис Беккер так охарактеризував сезон Джоковича: «Це один із найкращих років у тенісі всіх часів і народів. Він, можливо, не найкращий статистично, проте Джокович переміг Надаля, переміг Федерера — переміг будь-кого, хто намагався чинити йому опір на найбільших турнірах».[48] Рафаель Надаль, який програв Джоковичу в шести фіналах на трьох різних покриттях, описав виступ Джоковича як «імовірно, найвищий рівень тенісу, який я коли-небудь бачив».[49] ​​Джокович був названий чемпіоном світу ITF 2011.[50]

2012: повернення №1[ред.ред. код]

Джокович почав сезон з перемоги на Відкритому чемпіонаті Австралії. Він виграв перші чотири матчі проти Паоло Лоренці, Сантьяго Хіральдо, Ніколя Маю Ллейтона Х'юїтта відповідно. У чвертьфіналі він переміг Давида Феррера в трьох сетах. У півфіналі Джокович переміг Енді Маррея в п'яти сетах (7-5 у п'ятому сеті) після 4 годин і 50 хвилин, відігравшись з рахунку 1-2 за сетами та зберігши брейк-пойнти у п'ятому сеті за рахунку 5-5.[51] У фіналі Джокович переміг Рафаеля Надаля у п'яти сетах, відігравши брейк у вирішальному сеті, у якому переміг 7-5. Матч тривав 5 годин і 53 хвилини і став найдовшим матчем в історії Відкритого чемпіонату Австралії, а також найдовшим фіналом в історії усіх турнірів Великого шолома.[52]

Джокович програв Джону Ізнеру у півфіналі в Індіан-Веллсі, але успішно захистив свій титул в Маямі.

У Монте-Карло у фіналі він програв у двох сетах Надалю, не зумівши перешкодити іспанцю завоювати свій рекордний восьмий за рахунком титул там. Джокович також програв в двох сетах Надалем в Римі.[53]

Джокович досяг свого першого фіналу на Відкритому чемпіонаті Франції, перемігши Роджера Федерера у півфіналі,[54] досягши таким чином фіналів усіх чотирьох турнірів Великого Шолома підряд. Він міг стати першим гравцем після Рода Лейвера у 1969 році, який був би одночасним володарем усіх ТВШ, проте у фіналі знову поступився Рафаелю Надалю в чотирьох сетах.[55][56]

Після цього Джокович не зміг захистити і свій торішній титул на Вімблдоні, поступившись у півфіналі Роджеру Федереру.

На Лондонській Олімпіаді 2012 року, Джокович був прапороносцем збірної Сербії.[57] Там він дійшов до півфіналу, але програв майбутньому тріумфатору ігор Енді Маррею (5-7, 5-7),[58] а в матчі за третє місце поступився Хуану-Маріну дель Потро (5-7, 4-6), таким чином не захистивши свою бронзову медаль.[59]

Після поразки на Олімпіаді Джокович здобув титул на Rogers Cup, здолавши у фіналі Рішара Гаске 6-3, 6-2. Проте за тиждень у фіналі Мастерсу в Цинциннаті він поступився Роджеру Федереру 0-6, 6-7, через що збільшилося його відставання від першої ракетки світу. Це вперше за 28 матчів між ними сет закінчився із рахунком 6-0.

На Відкритому чемпіонаті США Джокович впевнено дійшов до фіналу, втративши лише один сет за шість матчів, проте у вирішальному матчі поступився Енді Маррею 6-7, 5-7, 6-2, 6-3, 2-6.[60]

Згодом Джокович захистив свій титул на China Open, перемігши у фіналі у двох сетах Жо-Вілфріда Тсонга.[61] Наступним його турніром став Мастерс Шанхай. Там він здобув свій третій титул серії Мастерс в сезоні і 13-й в кар'єрі, у фіналі перемігши Енді Маррея 5-7, 7-6, 6-3. У другому сеті Маррей мав 5 матчболів (три з них — на своїй подачі) та подавав на матч за рахунку 5-4, проте Джокович зробив ребрейк і виграв тай-брейк із рахунком 13-11, і довів матч до перемоги у третьому сеті.[62]

Після того, як Роджер Федерер знявся з Мастерсу у Парижі, Джокович забезпечив собі перше місце в рейтингу за підсумками сезону.[63]

На Підсумковому Турнірі Джокович виграв усі три матчі групового турніру: у Джо-Вілфріда Тсонга (7-6, 6-3), Енді Маррея (4-6, 6-3, 7-5) та Томаша Бердиха (6-2, 7-6). У півфіналі він здолав Хуана Мартіна дель Потро (4-6, 6-3, 6-2), програючи по ходу зустрічі з сетом і брейком. У фіналі Джокович переміг чинного чемпіона турніру Роджера Федерера, таким чином здобувши другий титул на Підсумковому Турнірі, зміцнивши свої позиції у рейтингу та скоротивши відставання в очному протистоянні зі швейцарцем.[64]

2013: 100 тижнів у ролі №1[ред.ред. код]

Виступи у 2013 році Джокович розпочав із Відкритого чемпіонату Австралії. У першому трьох матчах (проти Поля-Анрі Матьє, Раяна Харрісона та Радека Штепанека) він не втратив ні сета. Проте матч четвертого кола проти Станісласа Ваврінки тривав понад 5 годин і завершився із рахунком 1-6, 7-5, 6-4, 6-7, 12-10. У чвертьфіналі Новак здолав Томаша Бердиха 6-1, 4-6, 6-1, 6-4, а у півфіналі — Давида Феррера за менш ніж півтори години: 6-2, 6-2, 6-1. У фіналі Джокович переміг Енді Маррея 6-7, 7-6, 6-3, 6-2, захистивши титули попередніх двох років.[65] Завдяки цьому він став першим тенісистом Відкритої ери, який здобув три поспіль титули на Australian Open. Крім того, за загальною кількістю титулів він зрівнявся із Андре Агассі та Роджером Федерером.

Наступного тижня після перемоги на Australian Open Джокович взяв участь у матчі Кубка Девіса між збірними Сербії та Бельгії. Джокович здобув перемогу над Олів'є Рохусом 6-3, 6-2, 6-2, що дозволило сербам повести у матчі 2-0.

Наприкінці лютого Новак взяв участь у турнірі Dubai Tennis Championships, де здобув свій другий титул у році (у фіналі переміг Томаша Бердиха 7-5, 6-3). Крім того, цей титул став для нього четвертим на турнірі за останні 5 років.

У березні Джокович взяв участь у турнірі серії Мастерс в Індіан-Веллсі, на якому повторив свій торішній результат: дійшов до півфіналу, де програв у трьох сетах Хуану Мартіну дель Потро 6-4, 4-6, 4-6. Наступного тижня на Мастерсі в Маямі Джокович повинен був захищати титул, проте програв уже в четвертому колі Томмі Хаасу 2-6, 2-4.

У квітні Джокович взяв участь у чвертьфіналі Кубка Девіса проти збірної США, де переграв Джона Існера (7-6 (7-5), 6-2, 7-5) та Сема Кверрі (7-5, 6-7(4-7), 6-1, 6-0), що допомогло його команді пройти у наступний раунд. Після цього він взяв участь на Мастерсі у Монте-Карло, де здобув титул, перемігши у фіналі Рафаеля Надаля (6-2, 7-6(7-1)). Це перервало восьмирічну серію з перемог Надаля на цьому турнірі.

На Мастерсі в Мадриді Джокович програв уже в першому своєму матчі болгарину Григору Димитрову 6-7(6-8), 7-6(10-8), 3-6. Римський Мастерс серб також провалив, програвши у чвертьфіналі Томашу Бердиху, хоча лідирував у матчі 6-2,5-2 і був у двох очках від перемоги.

На Ролан Гаррос Джокович дійшов до півфіналу, де поступився у п'яти сетах Рафаелю Надалю із рахунком 4-6, 6-3, 1-6, 7-6 7-3, 7-9. При цьому у четвертому сеті він відіграв подачу Надаля на матч за рахунку 5-6, а у п'ятому вів із брейком до рахунку 4-3. Вирішальним став розіграш за рахунку 40-40 у цьому сеті, коли Джокович торкнувся сітки при виконанні смеша, в результаті чого вигране ним очко було віддане Надалю.[66] Також цей матч запам'ятався помилкою арбітра Паскаля Марії у другому геймі третього сету, коли він на брейк-пойнті Надаля зафіксував аут у Джоковича, хоча насправді його не було. Цей півфінал став для Джоковича 12-м поспіль на турнірах Великого Шолому, і за цим показником він вийшов на друге місце в історії після Роджера Федерера (23 півфінали).

На Вімблдоні Новак дійшов до півфіналу, не втративши ні сету. У півфінальному матчі проти Хуана Мартіна дель Потро йому довелося зіграти усі 5 партій для перемоги. У фіналі він поступився у трьох сетах Енді Маррею. Цей фінал став четвертим між ними на турнірах Великого шолома, а перемога Маррея стала першою для британців за 77 років (останнім Вімблдон у 1936 році вигравав Фред Перрі). При цьому Новак відіграв потрійний чемпіоншіп-пойнт, після чого мав три брейк-пойнти, коли Маррей подавав на матч.

Першим турніром Джоковича після Вімблдону став Мастерс Канада, де він був дворазовим чинним чемпіоном. Там він дійшов до півфіналу, де поступився Рафалю Надалю з рахунком 4-6, 6-3, 7-67-2. Це була уже п'ята поразка від іспанця в останніх шести матчах, але перша з 2010 року на харді.

На US Open Джокович вийшов до фіналу, але поступився там Рафаелю Надалю у чотирьох сетах. Наступного тижня він взяв участь у півфінальному матчі Кубка Девіса проти збірної Канади, де виграв обидві свої одиночні гри та допоміг збірній Сербії вийти до фіналу.

У фіналі турніру в Пекіні Джокович обіграв Надаля вдруге в сезоні і продовжив свою безпрограшну серію на цих кортах, яка почалася у 2009 році. Проте уже виходом у фінал Надаль гарантував собі повернення на перше місце в рейтингу. Наступного тижня Джокович переміг на Мастерсі у Шанхаї, здолавши у фіналі Хуана Мартіна дель Потро 6-1, 3-6, 7-6(7-3).

На початку листопада у Парижі Джокович виграв свій третій Мастерс сезону, здолавши у фіналі Давида Феррера 7-5, 7-5. Наступного тижня він захистив свій титул на Підсумковому Турнірі, вигравши усі 5 матчів на турнірі та перемігши у фіналі Рафаеля Надаля 6-3, 6-4.

15-17 листопада Джокович взяв участь у фіналі Кубка Девіса проти збірної Чехії. Він виграв обидва свої одиночні матчі проти Радека Штепанека і Томаша Бердиха, але збірна Сербії поступилася із рахунком 2-3. Джокович завершив рік в статусі другої ракетки світу та з 24-матчевою переможною серією.

2014[ред.ред. код]

Сезон Джокович традиційно почав на Відкритому чемпіонаті Австралії, де був триразовим чинним чемпіоном. Свої перші чотири матчі на турнірі проти Лукаша Лацко, Леонардо Маєра, Дениса Істоміна та Фабіо Фоньїні Джокович виграв, не віддавши жодного сета. У чвертьфіналі він зустрівся зі Станісласом Вавринкою, із яким торік двічі грав 5-сетові матчі на ТВШ. Проте цього разу серб поступився із рахунком 9-7 у п'ятій партії. Таким чином, завершились три його серії: 28-матчева переможна серія після поразки у фіналі US Open 2013, 25-матчева переможна серія на Відкритому чемпіонаті Австралії та серія із 14 поспіль півфіналів ТВШ. Вавринка зрештою виграв турнір.

Наступним турніром Джоковича був Dubai Tennis Championships, де він не зумів захистити минулорічний титул, поступившись у півфіналі Роджеру Федереру.

У березні серб виграв обидва Мастерси: у фіналі Індіан-Веллса переміг у трьох сетах Роджера Федерера, а у фіналі Маямі переміг у двох сетах Рафаеля Надаля.

На Ролан Гаррос Джокович знову програв Надалю у фіналі, але через місяць здобув свій сьомий титул ТВШ, перемігши у фіналі Вімблдону Федерера у 5 сетах.

Протистояння[ред.ред. код]

Джокович-Надаль[ред.ред. код]

Джокович і Надаль зустрічалися 42 рази - це протистояння є найбільшим за кількістю матчів у Відкриту еру.[67] Надаль лідирує 23-19.[68] Надаль веде на траві 2-1 і 14-4 ґрунті, але Джокович веде на хардових покриттях 14-7. Це суперництво було визнане як третє найвизначніше за останнє десятиліття офіційним сайтом АТР.[69] Джокович став першим гравцем, хто зумів перемогти Надаля принаймні десять разів і єдиним, хто зумів перемогти Надаля сім разів поспіль.[70] Гравці зіграли між собою найдовший матч в історії Відкритого чемпіонату Австралії у фіналі 2012 року (гра тривала 5 годин 53 хвилини[71]), а також найдовший трисетовий поєдинок на Мастерсі в Мадриді у 2009 році (матч тривав 4 години 3 хвилини).

У фіналі Вімблдону-2011 Джокович виграв у чотирьох сетах — це була його перша перемога над Надалем на мейджорах.[72] Таким чином, він став другим після Роджера Федерера, хто зумів перемогти Надаля у фіналі турніру Великого шолома. Джокович переміг Надаля і у фіналі Відкритого чемпіонату США-2011, вигравши свій третій мейджор за сезон і четвертий за кар'єру. Крім того, Джокович став єдиним гравцем, хто перемагав Надаля у фіналі мейджора не на траві. Джокович переміг у фіналі Відкритого чемпіонату Австралії-2012, зробивши Надаля єдиним гравцем, хто програв три фінали мейджорів поспіль.

У 2012 році у фіналі Мастерса в Монте-Карло Надаль нарешті переміг Джоковича вперше з листопада 2010 року. Вони зустрілися в семи фіналах з січня 2011 по січень 2012 року, всі з яких Джокович виграв. У фіналі Монте-Карло Надаль переміг Джоковича 6-3, 6-1. Надаль знову переміг Джоковича 7-5, 6-3 у фіналі Мастерса в Римі. У 2013 році Джокович переміг Надаля у фіналі Монте-Карло, перервавши його восьмирічну тріумфальну серію на цьому турнірі.

У фіналі Ролан Гаррос-2012 знову зіграли Джокович і Надаль, ставши таким чином першими тенісистами в історії, які розіграли між собою чотири поспіль фінали турнірів Великого шолома. Через дощ матч кілька разів відкладався і був дограний лише на другий день. Незважаючи на те, що Джокович зумів повісити Надалю приховану баранку і повести з брейком у четвертому сеті, Надаль у підсумку виграв 6-4, 6-3, 2-6, 7-5.

Півфінальний матч на Ролан Гаррос-2013 було названо найдраматичнішим матчем століття[73] - у четвертому сеті Джокович відіграв подачу Надаля на матч, а у п'ятому одразу ж повів із брейком, проте не втримав його, віддавши свою подачу за рахунку 4-3 через свою ж помилку. Зрештою Надаль переміг 9-7 у вирішальній партії.

На Мастерсі у Монреалі 2013 року Джокович поступився Надалю на харді вперше з сезону-2010. Вони зіграли свій шостий фінал ТВШ на US Open 2013. Надаль переміг, зрівнявши рахунок за цим показником (3-3). Ця зустріч стала 37-ю між Джоковичем і Надалем, що зробило їхнє протистояння найбільшим за кількістю матчів в історії.

У фіналі China Open Джокович переміг Надаля у двох сетах. Він повторив цей успіх у фіналі Підсумкового турніру.

У 2014 році Джокович переміг Надаля на Мастерсі в Римі, проте поступився йому у фіналі Ролан Гаррос.

Джокович-Федерер[ред.ред. код]

Джокович і Федерер зустрічалися 36 разів, і Федерер лідирує 19-17. Джокович, тим не менш, виграв 9 із останніх 12 їхніх ігор, і 4 із останніх 6 зустрічей на турнірах Великого Шолома. Федерер лідирує на ґрунті 4-3 та на харді 14-13. На траві нічия 1-1. Джокович є єдиним гравцем, крім Надаля, хто перемагав Федерера в кількох поспіль матчах на турнірах Великого Шолома.

Федерер закінчив 41-матчеву виграшну серію Джоковича з початку сезону 2011. Це сталося у півфіналі Ролан Гаррос — у матчі, який уже називають класичним.[74] Тим не менш, у наступному році Джокович взяв реванш, перемігши у трьох сетах.[75] Джокович грав з Федерером у своєму першому фіналі мейджора у 2007 році на Відкритому чемпіонаті США і програв в трьох сетах.[76] Джокович займає друге місце (після Надаля) за кількістю перемог над Федерером.

Джокович і Федерер тричі зустрічалися на Відкритому чемпіонаті Австралії — у 2007 Федерер виграв у трьох сетах, а у 2008 і 2011 це зробив Джокович. П'ять років поспіль вони зустрічалися на Відкритому чемпіонаті США — перші три гри виграв Федерер (включаючи фінал 2007 і півфінали у 2008 і 2009 роках), а наступні дві виграв Джокович. При цьому в обох випадках йому доводилося відігравати подвійний матчбол у 5 сеті. 6 липня 2012 Джокович програв Федереру у півфіналі Вімблдону, віддавши таким чином долю першої сходинки рейтингу у руки швейцарця.[77] У фіналі Мастерса в Цинциннаті Джокович поступився Федереру вперше за два роки на харді, внаслідок чого збільшилося його відставання від № 1 рейтингу.

Перед Підсумковим Турніром 2012 року Джокович повернув собі перше місце в рейтингу, і перемога над Федерером у фіналі у двох сетах зміцнила його позиції. Наступна гра відбулася майже через рік - у півфіналі паризького Мастерсу-2013, де Джокович переміг у трьох сетах. І вже через чотири дні вони зустрілися знову - на груповому етапі Підсумкового турніру. Джокович знову переміг у трьох сетах.

У 2014 році Джокович переміг Федерера у фіналі Вімблдону.

Джокович є єдиним гравцем, який перемагав Федерера на всіх чотирьох ТВШ. У той же час Федерер також є єдиним гравцем, який перемагав Джоковича на всіх мейджорах.

Джокович-Маррей[ред.ред. код]

Джокович і Маррей зустрічалися 23 рази, і Джокович лідирує 15-8. Джокович веде 2-0 на ґрунті і 13-6 на хардових покриттях. Маррей виграв обидві їхні зустрічі на траві. Вони разом займалися у тренувальному таборі, і Маррей виграв їхній перший матч у підлітковому віці.

Джокович 9 разів зустрічався із Марреєм у фіналах, і Маррей за цим показником лідирує 5-4. Чотири із цих фіналів прийшлися на турніри Великого шолома — на Australian Open 2011 та Australian Open 2013 переміг Джокович, а у фіналі US Open 2012 та Вімблдоні 2013 Маррей брав реванш. Інші п'ять були фіналами Мастерсів. Маррей виграв перші три з них, але Джокович переміг Маррея в у наступних двох. Вони також грали майже п'ятигодинний півфінальний матч на Відкритому чемпіонаті Австралії 2012, у якому Джокович виграв останній сет із рахунком 7-5, при цьому відігравшись із рахунку 1-2 за сетами. У півфіналі Олімпіади Маррей переміг Джоковича у двох сетах. З березня 2009 року до листопада 2012 року Джокович і Маррей вигравали по черзі свої матчі на харді, поки Джокович не виграв два матчі підряд — у фіналі Шанхайського Мастерсу та на груповій стадії Підсумкового турніру.

Статистика виступів[ред.ред. код]

З фіналу Кубка Девіса 2010 року до Відкритого чемпіонату Франції 2011, Джокович мав 43-матчеву виграшну серію — третю в історії після серій Гільєрмо Віласа (46 матчів в 1977 році) та Івана Лендла (44 матчі у 1981/1982).[78][79]

Він виграв 41 матч з початку сезону 2011 року до півфіналу Відкритого чемпіонату Франції, і поступається тільки рекордові Джона Макінроя (він почав 1984 рік із балансу 42-0).[80])

Новак Джокович є одним із двох гравців (другий - Рафаель Надаль), які перемагали Роджера Федерера чотири рази протягом календарного року, а також одним із двох гравців (інший — Хуан-Мартін Дель Потро), які перемагали Роджера Федерера і Рафаеля Надаля послідовно на одному турнірі Великого Шолома. Він єдиний гравець, кому тричі вдалося перемогти Надаля і Федерера послідовно на одному турнірі (Монреаль 2007, Індіан-Веллс 2011, Відкритий чемпіонат США 2011). Він також є наймолодшим гравцем Відкритої ери, який переміг першу, другу і третю ракетку світу послідовно — він це зробив, перемігши Енді Роддіка (№ 3), Рафаеля Надаля (№ 2) і Роджера Федерера (№ 1) на Rogers Cup у 2007 році. Джокович є одним із двох гравців, хто зумів більше, ніж один раз, перемогти Федерера у півфіналі чи пізніше на турнірах Великого Шолому (другий — Надаль). Він також є єдиним гравцем, хто перемагав Федерера на турнірах Великого Шолома без втрати сету більше, ніж один раз.

У 2011 році він виграв 5 турнірів серії Мастерс, що є рекордом для одного сезону.[81]

Статистика виступів на турнірах Великого шолома[ред.ред. код]

Турнір 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 Титулів В-П % перемог
Турніри Великого шолома
Australian Open A A П ЧФ ЧФ П П П ЧФ 4 / 10 43-6 87.76
Ролан Гарос A A ЧФ ПФ ПФ ЧФ ПФ[a] Ф ПФ Ф 0 / 10 42-10 80.76
Вімблдон A A ПФ ЧФ ПФ П ПФ Ф П 2 / 10 45-8 84.91
US Open A A Ф ПФ ПФ Ф П Ф Ф ПФ 1 / 10 50-9 84.91
Перемоги-поразки 0-0 0-0 5-4 9-4 19-4 18-3 15-4 19-4 25-1 24-3 24-3 22-3 7 / 40 174-33 84.07

a Відкритий чемпіонат Франції з тенісу 2011 нараховує 4 перемоги і 1 поразку. Джокович пройшов без боротьби через зняття Фабіо Фоньїні,[82] не зараховується як перемога Джоковича[83][84] (чи поразка Фоньїні).

Фінали: 14 (7 перемог, 7 поразок)
Статус Рік Турнір Покриття Суперник у фіналі Рахунок у фіналі
Фіналіст 2007 US Open (1) Хард Швейцарія Роджер Федерер 6-7(4-7), 6-7(2-7), 4-6
Переможець 2008 Australian Open (1) Хард Франція Жо-Вілфрід Тсонга 4-6, 6-4, 6-3, 7-6(7-2)
Фіналіст 2010 US Open (2) Хард Іспанія Рафаель Надаль 4-6, 7-5, 4-6, 2-6
Переможець 2011 Australian Open (2) Хард Велика Британія Енді Маррей 6-4, 6-2, 6-3
Переможець 2011 Вімблдон (1) Трава Іспанія Рафаель Надаль 6-4, 6-1, 1-6, 6-3
Переможець 2011 US Open (1) Хард Іспанія Рафаель Надаль 6-2, 6-4, 6-7(3-7), 6-1
Переможець 2012 Australian Open (3) Хард Іспанія Рафаель Надаль 5-7, 6-4, 6-2, 6-7(5-7), 7-5
Фіналіст 2012 Ролан Гаррос (1) Ґрунт Іспанія Рафаель Надаль 4-6, 3-6, 6-2, 5-7
Фіналіст 2012 US Open (3) Хард Велика Британія Енді Маррей 6-7(10-12), 5-7, 6-2, 6-3, 2-6
Переможець 2013 Australian Open (4) Хард Велика Британія Енді Маррей 6-7(2-7), 7-6(7-4), 6-3, 6-2
Фіналіст 2013 Вімблдон (1) Трава Велика Британія Енді Маррей 4-6, 5-7, 4-6
Фіналіст 2013 US Open (4) Хард Іспанія Рафаель Надаль 2-6, 6-3, 4-6, 1-6
Фіналіст 2014 Ролан Гаррос (2) Ґрунт Іспанія Рафаель Надаль 6-3, 5-7, 2-6, 4-6
Переможець 2014 Вімблдон (2) Трава Швейцарія Роджер Федерер 6-77-9, 6-4, 7-67-4, 5-7, 6-4

Рекорди[ред.ред. код]

Часовий проміжок Обрані досягнення Інші гравці з таким досягненням
Ролан Гаррос 2007 —
Australian Open 2008
Наймолодший гравець, що досягав півіфналів усіх чотирьох турнірів Великого Шолома (20 років, 250 днів) Одноосібно
Ролан Гаррос 2007 —
Australian Open 2008
Наймолодший гравець, який вийшов у чотири півфінали турнірів Великого Шолома підряд Одноосібно
Australian Open 2012 Найдовший фінал Australian Open[a][85][86] Рафаель Надаль
Турнір Великого Шолома Часовий проміжок Рекорд на кожному з мейджорів Інші гравці з таким досягненням
Australian Open 2011-2013 3 титули підряд Одноосібно
US Open 2012 Найдовший фінал (за тривалістю) на US Open Енді Маррей
US Open 2012 Найдовший тай-брейк (за очками — 22) на US Open Енді Маррей
Часовий проміжок Інші досягнення Гравці з такими ж досягненнями
Досягнення на турнірах серії Мастерс
2011 Володар «Синього шолома» (Australian Open, Indian Wells, Miami) Піт Сампрас
Андре Агассі
Роджер Федерер
2011 5 титулів за 1 сезон Рафаель Надаль
2011 6 фіналів за 1 сезон Родждер Федерер
2011 3 титули поспіль Рафаель Надаль
2011 31 перемога поспіль Одноосібно
2007-2012 вихід у фінали 9 різних турнірів Роджер Федерер
2007-2012 перемога на 8 різних турнірах Одноосібно
Інші досягнення
2011 Найшвидша кваліфікація на ATP World Tour Finals — 18 тижнів, 6 днів Одноосібно
2009 Найдовший трисетовий матч з тайбрейком (півфінал проти Надаля)[b][87] Одноосібно
2007 Наймолодший гравець, який обіграв підряд топ-3 рейтинга Одноосібно
2011 5 підряд виграних матів проти першої ракетки світу (Рафаель Надаль)[c][88] Одноосібно
2012 Найбільші призові за один сезон ($12,803,737) Одноосібно
2007-2010 4 роки підряд закінчив на 3 сходинці рейтинга Джиммі Коннорс

Стиль гри[ред.ред. код]

Джокович — універсальний гравець зі схильністю до агресивної гри з бейслайну.[89] Його удари з задньої лінії глибокі та пронизливі. Його бекхенд багатьма визнається найкращим у сучасному тенісі. Коронний удар Джоковича — бекхенд по лінії, який він виконує у високому темпі та з високою точністю. Його також визнають одним із найкращих за якістю руху по корту. Це уміння дозволяє йому виконувати гострі атакуючі удари із положень, які на перший погляд здаються захисними. У сезонах 2009 та 2010 років Джокович мав великі проблеми із подачею (кількість подвійних помилок була найбільшою серед гравців топ-100 рейтингу), але у 2011 році вона знову стала його сильною стороною. Першу подачу він зазвичай виконує пласкою, а другу — крученою.[89] Його найкраща зброя — це повернення подачі, яке він може виконувати і в захисному і в атакувальному стилі. Завдяки його гнучкості та балансу у рухах, проти Джоковича дуже рідко виконують ейси. Повернення подачі у виконанні Джоковича ефективне як з форхенда, так і з бекхенда; воно нейтралізує перевагу, яку за замовчуванням має гравець, що подає. Джон Макінрой назвав Джоковича одним із найкращих на прийомі подачі в історії тенісу. Також Джокович якісно виконує укорочені удари та слайси з бекхенду.[90]

Джокович прокоментував сучасний стиль гри, включаючи свій власний, у інтерв'ю Джиму Кур'є після свого півфінального матчу на Відкритому чемпіонаті Австралії 2012 проти Енді Маррея:[91]

Сьогодні я мав честь особисто поспілкуватися із містером Лейвером … дякуємо Вам, сер, що Ви залишилися тут так допізна … мабуть, краще б нам було декілька разів зіграти в serve-and-volley, але ми не знаємо, як це робити … ми зазвичай тут бігаємо [показує на задню лінію]…

Після перемоги Джоковича на Мастерсі у Монреалі, тенісний тренер Нік Боллетьєрі назвав його «найбільш завершеним» гравцем усіх часів: «У нього є бекхенд, форхенд, подача, друга подача, рух, психологія, і він грає однаково добре на всіх покриттях».[92] Оцінюючи виступи Джоковича у 2011 році, Джиммі Коннорс сказав, що Джокович створював проблеми своїм опонентам, граючи «трохи старомодно, приймаючи м'яч трохи раніше, ловлячи його на підйомі, і б'ючи його плоско».[93]

Тренерський штаб[ред.ред. код]

З осені 2005 року до червня 2006 Джоковича тренував Ріккардо Піатті, який розподіляв свої обов'язки між 18-річним сербом та Іваном Любичичем. Їхня співпраця перервалася після того, як Піатті відмовився працювати із Джоковичем весь час.[94]

З червня 2006 Джоковича тренує колишній словацький тенісист Мар'ян Вайда. Вони вперше зустрілися на тогорічному Ролан Гаррос, після чого Вайду найняли тренувати 19-річного Джоковича. Періодично Джокович наймав додаткових тренерів, які працювали разом із Вайдою: у 2007 році протягом весняного хардового сезону він співпрацював із австралійським парним гравцем Марком Вудфордом, який повинен був навчити його грати біля сітки та виконувати удари зльоту; з серпня 2009 до квітня 2010 року у тренерському штабі серба перебував американець Тодд Мартін, який повинен був покращити подачу Джоковича.[95]

З початку 2007 року Джокович працює з фізіотерапевтом Міланом Амановичем, який до цього працював у баскетбольному клубі Црвена Звезда та з гравцем НБА Владіміром Радмановичем.[96]

З осені 2006 року з Джоковичем працював ізраїльський тренер з фітнесу Ронен Беґа, але вони припинили співпрацю навесні 2009[97] після того, як Джокович сказав, що почувається фізично виснаженим після програного Рафаелю Надалю матчу.[98] У квітні 2009 перед Мастерсом у Римі Джокович найняв на цю посаду австрійця Ґебхарда Філ-Ґріча (раніше працював із Томасом Мустером).[99][100]

У липні 2010 перед матчем Кубка Девіса проти збірної Хорватії Джокович розширив тренерський штаб, найнявши дієтолога Іґора Четоєвича, який зосередився на китайській медицині та виконував акупунктуру.[101] Він виявив, що тенісист страждає на непереносимість глютену і не може його вживати. Внаслідок нової дієти Джокович став почуватися сильнішим, швидшим і помітно більш придатним до боротьби на високому рівні. Після перемоги Джоковича на Вімблдоні-2011 Четоєвич залишив команду.[102]

Після завершення професійної тенісної кар'єри у серпні 2011 року сербський гравець Душан Вемич приєднався до команди Джоковича як спаринг-партнер.

Поза тенісом[ред.ред. код]

Спонсори[ред.ред. код]

Після того, як Джокович отримав статус професіонала у 2003 році, він підписав угоду із фірмою Adidas на постачання одягу та взуття. У 2009 році керівництво Adidas вирішило припинити співпрацю із Джоковичем на користь нової угоди з Енді Марреєм. Після цього Джокович підписав 10-річний контракт з новим спонсором — компанією Sergio Tacchini.[103] Оскільки Sergio Tacchini не виробляє взуття, серб продовжив користуватися взуттям Adidas. У 2011 році, коли Джокович показав найкращі результати у кар'єрі, компанія Sergio Tacchini виявилася неспроможною виплачувати обумовлену контрактом суму, хоча продаж їхніх товарів і виріс у декілька разів.[104]. 23 травня 2012 року Джокович підписав п'ятирічний контракт із новим спонсором — компанією Uniqlo. Перша поява у їхній формі відбулася 27 травня на Ролан Гаррос.

У серпні 2011 Джокович став послом компанії-виробника швейцарських годинників Audemars Piguet.[105] Через місяць він підписав угоду із німецьким автомобільним холдингом Mercedes-Benz.[106]

Бізнесові проекти[ред.ред. код]

2005 році, коли почався стрімкий підйом Джоковича у рейтингу, його сім'я заснувала в Сербії компанію під назвою «Family Sport». Зареєстроване як товариство з обмеженою відповідальністю, воно в першу чергу було зосереджено на ресторанному бізнесі. Наразі компанія управляється батьком Новака Срджаном та його дядьком Гораном, які розширили сферу її діяльності на нерухомість та організацію спортивних та розважальних заходів.

Компанія відкрила мережу кафе, названих Novak Café. Одне із них знаходиться в муніципалітеті Белграду Нові Београд.

У 2008 році компанія домовилася з місцевою владою міста Крагуєваць про закупівлю 4 гектар землі у парку, яку планувалося перетворити на тенісний центр із 14 кортами. Але у 2010 році від ідеї відмовилися.[107][108]

У 2009 році компанія Family Sport придбала турнір серії ATP 250 Dutch Open та перенесли його до Сербії, після чого він став називатися Serbia Open. За підтримки влади Белграда перший турнір було проведено у травні 2009 на кортах комплексу 'Milan Gale Muškatirović' у передмісті Белграда Дорколі.[109]

У понеділок, 4 липня 2011 року, наступного дня після перемоги Джоковича на Вімблдоні, Family Sport організувала урочисту зустріч спортсмена біля будівлі парламенту, на яку прийшло понад 80,000 людей.[110][111]

У популярній культурі[ред.ред. код]

У 2009 і 2010 роках, Джокович виграв Оскар популярності як найвідоміший спортсмен із Сербії.

Джокович також фігурує в кліпі на пісню «Hello» Мартіна Сольвейга. На відео, знятому на стадіоні Ролан Гаррос, показується, як Сольвейг грає тенісний матч з іншим ді-джеєм Бобом Сінклером. Коли суддя повідомляє, що м'яч не влучив у корт, Джокович виходить на арену і переконує суддів у протилежному.[112] Також він знявся у рекламі мережі супермаркетів Idea, які є сербською філією великої хорватської мережі Konzum.

У 2010 році сербський блюз-рок-гурт Zona B записав пісню «Джокер», присвятивши її Джоковичу.[113]

25 червня 2011 року на сімдесятому конгресі в Чикаго його нагородили Орденом Національного Захисту Сербів в Америці І класу. Таким чином було визнано його заслуги на міжнародній спортивній арені та його внесок в покращення репутації сербів по всьому світу.

Завдяки його жвавому характеру, вільному володінню кількома мовами і готовності розважати глядачів, Джокович став невід'ємною частиною телевізійних ток-шоу по всьому світу відразу після досягнення певних успіхів на корті. Після перемоги на Відкритому чемпіонаті Австралії на початку 2008 року Джоковича запросили на американську нічну передачу The Tonight Show with Jay Leno. У травні 2008 року він був спеціальним гостем на першому півфіналі Євробачення, який відбувся в Белграді в цьому році. Він кинув великий тенісний м'яч в натовп, оголосивши про початок голосування, і разом з одним зі співведучих шоу Желько Йоксимовичем, Джокович заспівав пісню про Белград.[114] Протягом весни 2009 року, під час турнірів серії Мастерс у Мадриді та Римі, серб був гостем на телепередачах Hormiguero і Fiorello Show.

Появи Джоковича на телебаченні значно почастішали у 2011 році, коли він демонстрував неймовірну гру. Після перемоги на Вімблдоні та досягнення першого рядка рейтингу ATP він знову відвідав The Tonight Show with Jay Leno, а також на шоу Конана О'Браєна на каналі TBS. Після драматичної перемоги Джоковича на Відкритому чемпіонаті США були прямі включення на передачі Live! with Kelly, The Early Show на CBS, Today на NBC, а також на Late Night with Jimmy Fallon. В кінці листопада Джокович дав інтерв'ю Девіду Фросту у передачі Frost Over the World на каналі Al Jazeera English.

Він був названий 19-м найвпливовішим чоловіком на сайті AskMen.com. На запрошення продюсера Аві Лернера Джокович став частиною високобюджетного бойовика Нестримні 2, де зіграв камео.[115] Втім, його роль була вирізана з остаточної версії фільму. Джокович увійшов до списку 100 найвпливовіших людей за версією журналу TIME у 2012 році.

Нагороди і визнання[ред.ред. код]

Список нагород[ред.ред. код]

  • Найкращий тенісист Сербії та Чорногорії (1): 2005
  • Найкращий тенісист Сербії (6): 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011
  • Золотий знак DSL Спорт (3): 2007, 2010, 2011
  • Найкращий спортсмен за OCS (3): 2007, 2010, 2011
  • BBC заморським Спорт Особистість року (1): 2011
  • GQ ACE of the year (1): 2011
  • Спортсмен року AIPS (1): 2011
  • Золотий бублик (1): 2011
  • Найбільш прогресуючий гравець року ATP (2): 2006, 2007
  • Гравець року ATP (1): 2011
  • Чемпіон світу ITF (1): 2011
  • Спортсмен року Laureus World Sports (1): 2012
  • Найкращий тенісист ESPY (1): 2012

Ордени і спеціальні нагороди[ред.ред. код]

  • Орден Святого Сави
  • Орден Зірки Карагеоргія
  • Червона медаль за Фізичне виховання і спорт (Альбер II, князь Монако)

Див. також[ред.ред. код]

Зауваження[ред.ред. код]

  1. Фінал тривав 5 годин 53 хвилини[85]
  2. Матч тривав 4 години 3 хвилини.[87]
  3. Джокович продовжив сеію на US Open 2011 і Australian Open 2012, коли вони помінялися місцями в рейтингу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Current ATP Rankings (singles)». atpworldtour.com (англ.). Асоціація тенісистів-професіоналів. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  2. «Djokovic finishes World No. 1 for second year» (англ.). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  3. «Novak Djokovic to finish year as No. 1» (англ.). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  4. «Novak Djokovic is one of the greatest tennis players ever, says Pat Cash» (англ.). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  5. «Roger Federer vs. Novak Ðoković Australian Open Preview» (англ.). Процитовано 2013-02-04. 
  6. Saporito, Bill (2012-04-18). «100 найвпливовіших людей за версією журналу Тайм» (англ.). Time.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  7. «Пет Кеш: Джокович - один із найкращих в історії» (англ.). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  8. Djokovic celebrates 100 weeks at № 1 на офіційному сайті ATP
  9. а б в «Novak Djokovic's Official Website» (англ.). Novakdjokovic.rs. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  10. Найсильніший тенісист планети Джокович покінчив з холостяцьким життям на сайті Телевізійної служби новин
  11. «Djokovic cracks up crowd with Sharapova impersonation - ABC News (Australian Broadcasting Corporation)» (англ.). Abc.net.au. 2008-01-15. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  12. «Novak Djokovic makes 55th Champion for Peace» (англ.). Sportsfeatures.com. 2011-04-18. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  13. «Tennis stars' favourite football teams» (англ.). Yahoo!. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  14. «Djokovic: "I Am A Big Milan Fan"» (англ.). AC Milan. 2011-04-11. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  15. «Have a Nice Day, Nole!» (англ.). tennis.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  16. «Novak Djokovic and Ana Ivanovic hit it off since young» (англ). The Australian. 2012-09-28. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  17. «Impressive Safin opens Melbourne account – ABC News (Australian Broadcasting Corporation)» (англ). Abc.net.au. 2005-01-17. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  18. «After topping Nadal, Djokovic put away Federer to win Rogers Cup» (англ). ESPN. 2013-02-04. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2011-07-10. 
  19. «Borg: 'Djokovic can win a Grand Slam'» (англ). BlackRock Tour of Champions. 13 August 2007. Архів оригіналу за 29 September 2007. Процитовано 4 лютого 2013. 
  20. Hodgkinson, Mark (27 January 2008). «Novak Djokovic wins Australian Open». The Daily Telegraph (англ) (London). 
  21. «Djokovic Upset In First Round Match At Brisbane» (англ). The Sports Network. Canadian Press. 2009-01-06. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  22. «Djokovic Upset By Nieminen In Sydney International Semifinal» (англ). The Sports Network. Canadian Press. 2009-01-16. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-05. 
  23. «Djokovic wins Serbia Open final». BBC Sport (англ). 4 лютого 2013. Процитовано 11 травня 2009. 
  24. «Best Matches of the Year». ATP World Tour (англ). 2009-12-09. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  25. «Haas beats Djokovic to win title» (англ). BBC Sport. 14 June 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  26. Westbrook, Ian (1 July 2009). «Haas stuns Djokovic to make semis». BBC Sport (англ). Процитовано 4 лютого 2013. 
  27. «Federer secures Cincinnati title». BBC Sport (англ). 23 August 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  28. «Federer & Del Potro into US final». BBC Sport (англ). 13 September 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  29. «Djokovic beats Cilic in Beijing». BBC Sport (англ). 11 October 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  30. «Djokovic gets first career double bagel, beats Hernych at Swiss Indoors» (англ). Associated Press. 9 November 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  31. «Djokovic beats Federer in final». BBC Sport (англ). 8 November 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  32. «In-Form Djokovic Cruises Past Nadal, Reaches 10th Final Of Year» (англ). atpworldtour.com. 2009-11-14. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  33. «Djokovic wins superb Paris final». BBC Sport (англ). 8 November 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  34. «Djokovic edges past Davydenko». BBC Sport (англ). 23 November 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  35. «Robin Soderling beats Novak Djokovic to reach semis». BBC Sport (англ). 25 November 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  36. «Novak Djokovic beats Nadal but is knocked out of Finals». BBC Sport (англ). 27 November 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  37. «Djokovic results at AAMI classic 2010» (англ). 2010-01-14. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  38. «Djokovic blames illness» (англ). 2010-01-28. Процитовано 2010-01-28. 
  39. Сайт ATP — Djokovic In Command Before Rain Hits. ATP World Tour (27 лютого 2010). Процитовано 4 лютого 2013.
  40. «Djokovic Admits That Martin Messed Up His Serve» (англ). 2010-04-12. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  41. «Novak Djokovic beaten in Rome by Fernando Verdasco» (англ). BBC News. 30 April 2010. Процитовано 4 лютого 2013. 
  42. «Tennis – ATP World Tour – Tennis Players – Filip Krajinovic» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  43. Сторінка доступна підписникам GlobePlus. The Globe and Mail. Процитовано 4 лютого 2013.
  44. Nadal and Djokovic to play double together. Сайт news.tennisty.com. Процитовано 4 лютого 2013.
  45. Proglašeni najuspešniji u 2010-oj. Oks.org.rs. 9 березня 2011.
  46. ATP Staff (2011-08-14). «Djokovic Makes Masters 1000 History In Montreal» (англ). ATP World Tour. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  47. Hal Habib (2011-09-21). «After putting on 'couch potato' weight in retirement, Pete Sampras is fit again and playing competitively». The Palm Beach Post (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  48. Danielle Rossingh (19 November 2011). «Djokovic’s Season Ranks Among Greatest Ever, Becker Says». Bloomberg (англ). 
  49. «Nadal returns in unfamiliar role of underdog» (англ). Yahoo! News. 2011-11-19. Архів оригіналу за 2013-06-24. 
  50. «Djokovic and Kvitova named 2011 ITF World Champions». ITF (англ). 2011-12-13. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  51. Fisher, Jon (27 January 2012). «Andy Murray defeated by Novak Djokovic in epic semi-final». The Independent (англ) (London). Процитовано 4 лютого 2013. 
  52. «Djokovic has that unbeatable feeling» (англ). Процитовано 2013-02-04. 
  53. «Rafael Nadal beats Novak Djokovic to win Italian Open» (англ). BBC. 2012-05-21. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  54. «French Open men's semi-finals» (англ). BBC. 2012-06-08. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  55. Henson, Mike (2012-06-11). «Rafael Nadal beats Novak Djokovic to win seventh French Open» (англ). BBC. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  56. «Nadal tops Djokovic for record seventh French» (англ). Tennis.com. 2012-06-11. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  57. «Novak Djokovic will be Serbia’s flag bearer at Olympics» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  58. «Djokovic sets up Murray showdown» (англ). Архів оригіналу за 2012-08-03. Процитовано 2013-02-04. 
  59. «Del Potro beats Djokovic to take bronze» (англ). Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2013-02-04. 
  60. «Andy Murray: US Open success 'means the world to me'» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  61. «Novak Djokovic and Victoria Azarenka win the China Open» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  62. «Novak Djokovic beats Andy Murray to win Shanghai Masters» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  63. «Novak Djokovic ousts Roger Federer to regain world number one» (англ). 2012-10-29. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  64. «ATP World Tour Final 2012: world No 1 Novak Djokovic seals season with defeat of Roger Federer in fitting finale» (англ). The Telegraph. 2012-11-12. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  65. «Novak piše istoriju Melburna!» (англ). B92. 2013-01-27. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  66. Нелепейшая ошибка Джоковича на сайті каналу Євроспорт (відео)
  67. Sharko, Greg (2011-09-13). «Shark Bites – Djokovic's $10m Season» (англ). ATP World Tour. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  68. «FEDEX ATP HEAD 2 HEADs» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  69. «RIVALRIES OF THE DECADE» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  70. «Rafael Nadal career statistics» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  71. «Australian Open 2012 Sunday – Djokovic Wins Epic Contest to Retain Melbourne Title» (англ). ATP World Tour. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  72. Clarey, Christopher (3 July 2011). «Djokovic Overwhelms Nadal for Wimbledon Title». The New York Times (англ). Процитовано 3 July 2011. 
  73. 11 самых драматичных мужских матчей XXI века на сайті sports.ru (рос.)
  74. Chadband, Ian (3 June 2011). «French Open 2011: Roger Federer destroys Novak Djokovic's run of victories to surge into final». The Daily Telegraph (англ) (London). Процитовано 4 лютого 2013. 
  75. «French Open 2012: Djokovic crushes Federer to set up Nadal Final» (англ). emirates247. 9 June 2012. Процитовано 4 лютого 2013. 
  76. «Federer grabs fourth straight U.S. Open win, 12th career Grand Slam title» (англ). ESPN. 2007-09-10. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  77. «Federer stuns Djokovic, makes eighth Wimbledon final» (англ). Архів оригіналу за 2012-07-07. Процитовано 2013-02-04. 
  78. «Ðoković Passes Gasquet Test» (англ). 2011-05-26. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  79. B92: Novak Đoković — stvarno najbolji! (Novak Djokovic — really the best!), (серб.) Процитовано 4 лютого 2013
  80. USA Today: Weekly net post: Djokovic Djuggernaut on an amazing roll, (англ). 4 лютого 2013
  81. «Djokovic Makes Masters 1000 History In Montreal» (англ). 2011-08-14. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  82. Newbery, Piers (2011-05-30). «French Open: Djokovic into semis after Fognini withdraws». BBC Sport -- Tennis (англ). BBC. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  83. Tennis Guru (2011-05-30). «Roland Garros 2011: Novak Djokovic walkover win won't count, needs to win title to break record» (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  84. Associated Press (2011-05-31). «Nadal advances to French Open quarters; Djokovic into semis». TSN Radio (англ). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  85. а б «Longest Men's Singles Championship Final» (англ). ESPN Sports. 30 January. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  86. «Djokovic wins epic final». ABC Radio Grandstand (англ) (Australian Broadcasting Corporation). January 30, 2012. Процитовано 2012-07-02. 
  87. а б «BBC SPORT | Tennis | Nadal defeats Djokovic in classic» (англ). BBC News. May 16, 2009. Процитовано 4 лютого 2013. 
  88. Badenhausen, Kurt (June 8, 2012). «Federer, Nadal And Djokovic Represent Golden Age For Men's Tennis» (англ). Forbes. Процитовано 4 лютого 2013. 
  89. а б «Djole's Frames of Mind» (англ.). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-03-16. 
  90. «Novak Djokovic's Drop Shot» (англ.). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-03-16. 
  91. Інтерв'ю Джоковича після матчу проти Енді Маррея на Australian Open 2012, Eurosport ефір 27 січня 2012 (англ.)
  92. «Novak Djokovic's Official Website» (англ.). Novakdjokovic.rs. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-03-16. 
  93. Sandra Harwitt (2011-09-27). «Past greats awed by Novak Djokovic» (англ.). ESPN. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  94. Harman, Neil (8 червня 2006). «Djokovic unable to take the strain in battle with Nadal». The Times (англійською) (London). Процитовано 16 березня 2013. 
  95. Martin-Djokovic doomed from the outset;tennis.com blog, квітень 2010 (англ.)
  96. Amanović:Nole se kupa u ledu posle meča;Press, 11 березня 2010 (серб.)
  97. Novak Djokovic's Israeli connection;YNetNews.com, 12 липня 2011 (англ.)
  98. Djokovic @ Svedok;RTS, 4 травня 2009 (відео)
  99. Nole Hires Muster Fitness Coach;TennisConnected, 26 квітня 2009 (англ.)
  100. Novak Djokovic: The man who met his match with Murray;The Independent, 25 жовтня 2009 (англ.)
  101. Ko je sedi čovek u Novakovoj loži?;B92, 31 січня 2011 (серб.)
  102. Razišli se Đoković i dr Četojević;B92, 30 серпня 2011 (серб.)
  103. Mamudi, Sam, «Djokovic dominance boosts Sergio Tacchini», MarketWatch, 27 липня 2011. Процитовано 4 лютого 2013.
  104. Kurt Badenhausen (2012-06-18). «#61 Novak Djokovic – Kurt Badenhausen». Forbes (англійською). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  105. «Novak Djokovic newly appointed ambassador». Audemars Piguet (англ). 2011-08-29. 
  106. «Nole signs up with Mercedes» (англ). 2011-09-20. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  107. Teniski centar Đokovića od jeseni;B92, 3 July 2008
  108. «Đokovići odustali od gradnje teniskog centra u Kragujevcu» (серб). Blic.rs. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  109. «Novak Tennis Center» (англ). Teniskicentarnovak.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  110. Trifunovic, Dragan. «Djokovic reception – aerial video» (англ). Vimeo.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 
  111. «Djokovic reception» (серб). Prva.rs. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2011-10-29. 
  112. Martin Solveig & Dragonette — Hello (Smash Episode 1). YouTube. Процитовано 4 лютого 2013.
  113. Novak Djokovic's Official Website. (серб) Novakdjokovic.rs. Процитовано 4 лютого 2013.
  114. Nole esc — ein Muziek Video. (англ) Процитовано 4 лютого 2013.
  115. Andreeva, Nellie (2011-11-29). «Tennis Ace Novak Djokovic To Do Cameo In ‘Expendables 2′» (англ). Deadline.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2013-02-04. 

Посилання[ред.ред. код]