Естонська академія мистецтв
| Естонська академія мистецтв | |
|---|---|
EKA | |
 | |
 | |
|
?координати:
| |
| Тип | академія |
| Країна |
 Естонія |
| Розташування |
Таллінн, Естонія |
| Засновано | 1914 |
| Ректор | Март Калм |
| Кампус | Інформація про університетський кампус. |
| Випускники | Категорія:Випускники Естонської академії мистецтв |
| Штаб-квартира | Таллінн[1] |
| Адреса | 10145, Тартуське шосе, 1 |
| Сайт | www.artun.ee |
 | |
 Estonian Academy of Arts у Вікісховищі | |
Естонська академія мистецтв (ест. Eesti Kunstiakadeemia, EKA) — єдиний вищий навчальний заклад в Естонії, що надає освіту в галузі мистецтва, дизайну, архітектури, історії мистецтв і реставрації.
Відповідно до Статуту основною метою діяльності Естонської академії мистецтв є сприяння творчій та дослідницькій діяльності, надання сучасної вищої освіти, що ґрунтується на комплексному навчанні, творчої та дослідницької діяльності і, згідно зі стандартом вищої освіту в галузі образотворчого мистецтва, дизайну, медіа, архітектури, історії мистецтва, реставрації та педагогічної освіти.
Після акту естонського міністра освіти і досліджень № 145 від 10 лютого 2007 року, міжнародна експертна комісія акредитувала Академію як вищий навчальний заклад.
Естонська академія мистецтв підписала близько 80 двосторонніх угод з університетами, які беруть участь в програмі Еразмус, а також установами-партнерами поза цією програмою - у Швейцарії, США, Росії, Австралії. Крім того Академія співпрацює з кількома приватними університетами в країнах Європейського Союзу.
Історія[ред. | ред. код]
Заснування[ред. | ред. код]
Виникнення Естонської академії мистецтв датоване 1914 роком, коли Естонське товариство мистецтв заснувало Талліннську індустріальну школу мистецтв[2]. Це була перша і довгий час єдина школа мистецтв у Естонії. Засновники взяли за основу програми, за якими заснував свою школу барон Олександр фон Штігліц[ru] в Санкт-Петербурзі. Ця система ставила на перше місце технічні й прикладні науки.
Міжвоєнний період незалежності[ред. | ред. код]
Після війни за незалежність Естонії 1920 року Талліннська індустріальна школа мистецтв стала Державною індустріальною школою мистецтв[2], пропонуючи освіту за всіма спеціальностями ужиткового мистецтва тих часів. Реформа системи навчання в школі завершилась 1922 року, перетворивши її на багаторівневу школу європейського типу. В результаті стало можливо отримати диплом спеціаліста або художника (від 1934 року). У 1920-х роках були відкриті нові робочі класи і факультети (типографіка, скульптура, графіка, кераміка, обробка металу, шліфування й гравірування скла, ткацька справа), які зробили навчальний заклад більш універсальним. Навчальний персонал включав велику кількість людей, які стажувалися в Європі. 1938 року Державна індустріальна школа мистецтв розділилась на дві незалежних установи: Державну школу індустріальних і витончених мистецтв і Вищу державну школу мистецтв[3].
Радянський період[ред. | ред. код]
1940 року, після радянської окупації Естонії, школу перейменували на Державну школу прикладних мистецтв імені Яана Коорта[ru]. Під час Другої світової війни школа часто була закрита і навчання відбувалося епізодично. У 1944 році школа змінила назву на Талліннський державний інститут прикладних мистецтв Естонської РСР[2]. 1951 року закрито школу мистецтв в Тарту, і спеціальності витончених мистецтв переїхали до столиці. Таким чином, всі мистецькі навчальні заклади зосередилися в Таллінні. Тепер школа стала називатись Державний інститут мистецтв Естонської РСР. Навчання набуло нових особливостей, характерних для радянського університету, маючи три основні напрями - суспільні науки, предмети із загальної теорії мистецтва і предмети прикладного мистецтва. 1949 року з Талліннського політехнічного інституту перевели факультет архітектури, який в 1966 році з появою спеціальностей архітектури інтер'єрів і дизайну сформував новий напрямок діяльності інституту. Після цього інститут став єдиною установою в Естонії, яка надає вищу освіту в усіх сферах мистецтва і архітектури. У 1959-1989 роках ректором інституту був Ян Варес, під чиїм керівництвом інститут став популярним навчальним закладом з ліберальними поглядами і європейським рівнем навчання, де протягом декількох десятиліть вчилися студенти різних національностей і де отримали свою освіту кілька поколінь естонських художників. Висока репутація інституту поширювалася також і на колишні соціалістичні країни Східної Європи, відбувався обмін студентами та студентськими групами, студенти та викладацький склад брали участь в міжнародних змаганнях і виставках, посідаючи високі місця і здобуваючи нагороди. Початкова будівля стала малою для інституту, який швидко розвивався, і головний будинок було реконструйовано відповідно до планів архітектора П. Тарваса (I етап 1965-1967 роки, II етап 1974 рік), також до складу академії передали будівлю архітектури інтер'єру в Старому місті, на вулиці Суур-Клоострі.
Після 1989 року[ред. | ред. код]
1989 року інститут був перейменований у Таллінський університет мистецтв, що ознаменувало початок нового періоду в історії школи. Ректором було обрано одного з найвідоміших істориків мистецтва Естонії - професора Яака Кангіласкі. Відповідно до змін, що відбувалися в системі вищої освіти держави, було розпочато реформу системи навчання в університеті. Період навчання скоротили до чотирьох з половиною років. Систему курсу зберегли, але ввели нову систему кредитів. У процесі змін з'явились нові рівні освіти: бакалаврат, магістратура та докторантура. У середині 1990-х років у школі посилилася економічна криза і загальний спад. У 1995 році Талліннський університет мистецтв змінив назву на Естонську академію мистецтв, цю назву було сертифіковано в 1996 році. Істотно збільшилися міжнародні контакти школи: студентський і викладацький обмін, участь в міжнародних освітніх програмах, таких як Сократес,Леонардо, TEMPUS, організація конференцій, семінарів та фестивалів. У 1997-2000 роках у школі побудовано нову й сучасну бібліотеку. 2002 року навчальні програми Академії приведено у відповідність до принципів Болонської декларації, яка лежить в основі системи вищої освіти в Європейському союзі. Перші студенти, що навчалися за оновленою програмою, закінчили навчання в 2006 році. 2005 року ректором Академії обрано художника по текстилю професора Сигне Ківі (міністр культури Естонської Республіки в 1999-2001 роках, член парламенту у 2002-2005 роках).
Ректори[ред. | ред. код]
Сігне Ківі у 2005—2015 рр.
Відомі випускники[ред. | ред. код]
- Арві Алтмяе
- Тиніс Вінт[4]
- Володимир Гамаль (1982) — український буковинський скульптор;
- Андрус Йогані — естонський живописець, графік.
- Тауно Кангро (1993)
- Харакоз Володимир Вікторович (* 1949) — український графік і живописець, член НСХУ, групи художників «Маріуполь-87», активіст грецького національного руху. Заслужений художник України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://dea.digar.ee/article/AKkunstee/2018/09/0/9.1
- ↑ а б в Rosenfeld, Alla (2001). Art of the Baltics. Rutgers University Press. с. 368. ISBN 0813530423. Архів оригіналу за 4 травня 2021.
- ↑ Raun, Toivo (2001). Estonia and the Estonians, Studies of nationalities. Hoover Press. с. 167. ISBN 0817928529. Архів оригіналу за 4 травня 2021.
- ↑ Зайцева С. Познайомили з живим класиком [Архівовано 20 травня 2014 у Wayback Machine.] // ВИРУ проспект. — 2012. — 12 сент.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Естонська академія мистецтв [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]