Зал Софії у Відні
| Зал Софії у Відні Sofiensäle | ||||
|---|---|---|---|---|
.JPG) | ||||
| Зал Софії після реконструкції. 2017 | ||||
|
48°12′24″ пн. ш. 16°23′26″ сх. д. / 48.20667° пн. ш. 16.39056° сх. д.Координати: 48°12′24″ пн. ш. 16°23′26″ сх. д. / 48.20667° пн. ш. 16.39056° сх. д. | ||||
| Країна |
 Австрія | |||
| Місто | ||||
| Адреса |
Marxergasse, 17 Ляндштрасе | |||
| Архітектор |
Август Сікард, Едуард ван дер Нюл | |||
| Тип | концертна зала, пам'ятка культури[1] | |||
| Статус | концертний зал | |||
| Статус спадщини | пам'ятка культурної спадщини[d][1] | |||
| Відкрито | 1826 | |||
| www.sofiensaele.com | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
 | ||||
 Зал Софії у Відні у Вікісховищі | ||||
Зал Софії у Відні (нім. Sofiensäle, Sophiensäle) — концертний зал та місце звукозапису на вулиці Марксера[de], 17 (Marxergasse, 17), у третьому районі Відня — Ляндштрасе, Австрія. Зал був названий на честь принцеси Софії Баварської, матері імператора Франца Йосифа І. 16 серпня 2001 року зал згорів, але після реконструкції 2013 року фасад будівлі був відновлений у первісному вигляді.
Історія[ред. | ред. код]
у середині XIX століття
Будівля була завершена в 1826 році за проєктом архітекторів Августа Сікарда[de] та Едуарда ван дер Нюла[de]. Спочатку вона використовувалася як санаторно-курортний комплекс, парова лазня та перший в Європі басейн, і називалася Софієнбад. Приміщення мало розміри 13,6 × 38 м і було у той час найбільшим громадським місцем у Відні. Влітку тут був басейн, а взимку басейн накривали дерев'яними дошками, що створювало прекрасну акустику, і приміщення викорисовували як танцювальний, концертний та актовий зал. Кількість слухачів на концертах становила 2 000, на балах — 2 300 і на зустрічах — 2 700 осіб.
У 1845—1849 роках лазню перебудували на танцювальний зал і перейменували як Зал Софії. Завдяки своїй високій опу́клій стелі та порожнині, що залишилася від басейну під підлогою, зал Софії мав прекрасну акустику. Йоганн Штраус (1804—1849) виступав тут регулярно починаючи з інавгураційного балу 1848 року. В стінах цього залу вперше прозвучали багато вальсів родини Штраусів.
З кінця ХІХ століття у залі також читали лекції, у 1912 році тут виступив Карл Май, творець головного героя низки книг про вигаданого вождя племені апачів — Віннету.[2]
Під час першої світової війни зал Софії став місцем для оздоровлення поранених солдатів. Після Другої світової війни зал Софії повернувся до мирних справ, тут у 1946 році відбулася австрійська прем'єра оперети Фреда Раймонда[de] «Синя маска»[de].
Третє переродження залу відбулося у середині 1950-х років, коли лондонська компанія звукозапису «Дека» прийняла будівлю як головне європейське місце звукозапису. В його стінах здійснював свої записи Віденський філармонічний оркестр під керівництвом Герберта фон Караяна. Тут виступали багато знаменитих диригентів від Йозефа Кріпса[de] до Карлоса Кляйбера та Ганса Кнаппертсбуша[de].[3] Серед відомих робіт студії можна відзначити перший повний студійний запис циклу з чотирьох епічних опер Ріхарда Вагнера «Перстень Нібелунга» під диригуванням Георга Шолті. Після від'їзду компанії звукозапису «Дека» у середині 80-х років зал Софії став одним з найбільших клубів Відня.[2]
.JPG)
У 2001 році після ремонту даху зал Софії був зруйнований пожежею. Полум'я вирувало вісім годин, все вигоріло, впав дах, залишилися лише фасад і деякі опорні стіни. Знесення того що залишилося здавалося неминучим. Однак, з 2011 по 2013 рік історичний зал і головний портал у сецесійному стилі відновили. Вартість проєкту 52 млн. Будівля навколо залу була перебудована як житловий будинок (90 квартир з підземним паркінгом) та готель, фітнес-центр, ресторан, кав'ярня і комерційні приміщення.[4]
Після реконструкції великий Зал Софії (700 м², Sofiensaal) використовується для різноманітних культурних заходів, виставок, конференцій, нарад, корпоративних заходів та урочистих обідів. Крім великого залу є ще два менших: Дзеркальний бар (160 м², Spiegelbar) та Салон Софії (130 м², Sofie's Salon). Тут можна святкувати приватні ювілеї, дні народження і т. д.
Новий фітнес-центр (2000 м²) обладнаний найсучаснішими пристроями та кардіоапаратурою. Для відпочинку є оздоровчі та релаксаційні зони: сауни, спа для жінок, солярій, кімната для масажу тощо. Тут можна займатися йогою, пілатесом, зумбою[es] та іншими фітнес-програмами[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ а б Танцзал відроджується [Архівовано 14 квітня 2018 у Wayback Machine.] THE VIENNA REVIEW 25.11.2013 (англ.)
- ↑ Божі сутінки для залу Софії archive.org (англ.)
- ↑ Зал Софії dasrotewien.at (нім.)
- ↑ Зал Софії [Архівовано 21 травня 2018 у Wayback Machine.] sofiensaele.com (нім.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт залу Софії у Відні [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Johann Strauss Konzerte Sofiensale [Архівовано 12 квітня 2018 у Wayback Machine.] tripadvisor.com (англ.)