Франц Йосиф I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Фра́нц Йо́сиф І, Franz Joseph I, Франц Йозеф (*18 серпня 1830 — †21 листопада 1916) — цісар (імператор) Австрії (з 1848) та король Угорщини (з 1867), який поділив свою імперію на подвійну монархію, в якій Австрія та Угорщина співіснували як рівноправні партнери. 1879 року вступив у союз з Прусією. Його ультиматум Сербії 1914 р. став початком 1-ї світової війни.

Час правління Франца-Йозефа вважався часом розквіту Австро-Угорщини.

[ред.] Ставлення до українців

Перші роки цісарства Франц Йосиф І ставився прихильно до українців, бо вони (на відміну від поляків й угорців) були лояльні до Габсбурґів. У кінці 1848 видав декрет про створення кафедри української мови й літератури у Львівському Університеті; 4. 3. 1849 зробив Буковину коронним краєм. 4. 9. 1849 видав нову конституцію, що зміцнювала абсолютизм, і 7. 3. 1849 ліквідував державний парламент; намісником Галичини призначив польського аристократа Аґенора Ґолуховського, який довів Головну Руську Раду до самоліквідації. 29. 9. 1850 надав Крайовий статут «Королівству Галичини і Володимирії», що утруднювало створення руського коронного краю зі Східної Галичини. Хоч галицькі українці кілька разів (1854, 1863, 1866) мали згоду, віденського уряду на адміністративний поділ Галичини на українську і польську частини, цісар кожного разу схилявся до польської більшости Галицького крайового сейму, яка була проти поділу. 31. 12. 1851 Франц Йосиф I скасував конституцію, і наслідком того почалися 10 років реакції, які сповільнили національне і політичне життя західних українців. 10. 10. 1860 видав нову конституцію, що спиралася на становий принцип; 26. 2. 1861 ухвалив виборчу ординацію до крайових сеймів за куріальною системою, яка звела до меншості представництво галицьких українців у сеймі. 1866, по програній війні з Італією та Прусією, Франц Йосиф І уклав угоду з польською шляхтою Галичини; за її лояльність віддав їй панування у Галичині (крайова адміністрація, судове самоврядування, керівництво шкільництвом перейшло до польських рук, польська мова стала урядовою, полонізовано Львівський Університет). На початку XX ст., з уваги на можливість війни з Росією, цісар волів замирення поляків з українцями в Галичині, у висліді чого 24. 1. 1914 підписано угоду між двома посольськими представництвами. Однак початок війни не дозволив її реалізувати.

[ред.] Література

• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)

Ця стаття не містить шаблону-картки. Ви можете допомогти проекту, додавши його у статтю. Можливо, вам варто звернутись за допомогою до Вікіпедія:Запити на шаблони.