Йоан Тінкторіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Йоан Тінкто́ріс (лат. Johannes Tinctoris) (бл. 1435, поблизу Нівеля (нині - Бельгія)  — 1511, ймовірно у Фландрії) — франко-фламандський теоретик музики і композитор. Розквіт наукової кар'єри пов'язаний з періодом життя Тінкторіса в Неаполі, де він написав усі музично-теоретичні трактати, що дійшли до нас.

Біографія[ред.ред. код]

Батьком Тінкторіса імовірно був Мартін ле Тентеньє (Martin Le Taintenier), суддя в містечку Braine-l'Alleud. У 1460 служив вікарієм в кафедральному соборі Камбре, де ймовірно брав уроки музики у Ґійома Дюфаї. У 1460—1462 роках — головний співочий собору в Орлеані. У 1462 вступив до Орлеанського університету, де вивчав цивільне і римське право, в 1463 став повіреним у справах німецького земляцтва (студентів). На початку 1470-х поступив на службу короля Фердинанда I (1423—1494) в Неаполі, де протягом 20 років виконував обов'язки капельмейстера, придворного юриста та викладача музичних дисциплін. У 1490 подав заявку на отримання титулу доктора права, якого по всій ймовірності був удостоєний. Під час роботи при дворі неаполітанського короля відвідував Феррару (1479), Рим (1492), подорожував по Європі з метою вербування нових півчих (1487). Біографічні відомості про останніх 20 років життя практично не збереглися. Після смерті короля Фердинанда (1494) Тінкторіс найвірогідніше повернувся на батьківщину, де і помер.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

У своїх трактатах Тінкторіс торкнувся всіх основних проблеми музичної науки: контрапункту, вчення про лади, проблеми нотації і ритміки, естетику. Найвідоміші його праці «Книга про мистецтво контрапункту» (1477), «Книга про природу і властивості тонів» (1476), в якій відчувається сильний вплив теорії Маркетто Падуанського, і енциклопедичний «Визначник музичних термінів» (бл. 1475). Вінцем наукової діяльності Тінкторіса повинен був стати трактат «Про винаходження і застосування музики» у 5 книгах, який за обсягом перекривав все написане раніше. На жаль, від цієї праці залишились лише фрагменти[1].

Крім власне наукових вишукувань цінність представляють посилання (також у вигляді нотних прикладів) у трактатах на композиторів (найбільше Окегема і Бюнуа) і вчених музикантів, які свідчать про широку обізнаність Тінкторіса в сучасному йому музичному житті Європи. Завдяки Гафурі, на якого Тінкторіс мав прямий вплив, вчення Тінкторіса широко поширилося в Італії. Цитати з опублікованого в 1495 році "Визначника» зустрічаються в трактатах італійських і німецьких теоретиків аж до XVII століття.

Музична творчість[ред.ред. код]

Тінкторис — автор шести мес, кількох мотетів і багатоголосних шансонів (на французькі тексти).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Про розмах праці можна судити за збереженим конспекту, див. у статті: Woodley R. The printing and scope of Tinctoris's fragmentary treatise De inventione et usu musice // Early Music History, vol.5(1985), pp.239-68.

Нотні видання[ред.ред. код]

  • Johannis Tinctoris opera omnia, edidit W. Melin // Corpus mensurabilis musicae XVIII (American Institute of Musicology), 1976

Література[ред.ред. код]

  • Melin W.E. The Music of Johannes Tinctoris (c. 1435—1511): a Comparative Study of Theory and Practice Ph.D. diss., Ohio State U., 1973.
  • Gerritzen G. Untersuchungen zur Kontrapunktlehre des Johannes Tinctoris. Köln, 1974.
  • Sachs K.-J. Der Contrapunctus im 14. und 15. Jahrhundert: Untersuchungen zum Terminus, zur Lehre und zu den Quellen. Wiesbaden, 1974.
  • Palisca C.V. Humanism in Italian Renaissance Musical Thought. New Haven, CT, 1985.
  • Page C. Reading and reminiscence: Tinctoris on the beauty of music // Journal of the American Musicological Society XLIX (1996), pp. 1–31.
  • Palenik J. The early career of Johannes Tinctoris: An examination of the music theorists Northern education and development. PhD Diss., Duke University, 2008.
  • Поспелова Р. Л. Трактаты о музыке Иоанна Тинкториса. Москва: Научно-издательский центр «Московская консерватория», 2009 (исследование и комментированный перевод на русский язык трактатов Тинкториса).

Посилання[ред.ред. код]