Казарін Павло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казарін Павло Володимирович
Народився 3 грудня 1983(1983-12-03) (40 років)
Сімферополь, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність журналіст, радіоведучий, публіцист, телеведучий
Галузь журналістика[1], публіцистика[1] і засіб масової інформації[1]
Alma mater ТНУ
Знання мов українська і російська
Батько Казарін Володимир Павлович
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Казарін.

Павло Володимирович Казарін (нар. 3 грудня 1983, Сімферополь, Кримська область, Українська РСР) — український журналіст[2], публіцист, теле- i радіоведучий.

Батько — Володимир Павлович Казарін (1952), професор, викладач російської літератури, що переїхав з дружиною з м. Владивостока до м. Сімферополя. Мати — Серафіма Казаріна, за освітою - біохімік.

2006 року закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського за спеціальністю «російська мова та література» і здобув кваліфікацію магістра філології.

З 2004 року працює в медіа. Працював на ДТРК «Крим»[3] та ТРК «Чорноморська». З 2012 до 2014 року мешкав та працював у Москві. Співпрацював з виданнями «Slon.ru», «Радіо Свобода», «Нова газета» та Московський центр Карнегі[4][5].

Наприкінці березня 2014 року, після окупації Криму Росією, отримав в Сімферополі паспорт громадянина Російської Федерації[6][7][8]. Протягом наступних шести років не афішував отримання російського підданства, працюючи, зокрема, ведучим Національної суспільної телерадіокомпанії України. Казарін визнав факт отримання двох російських паспортів (внутрішнього та закордонного) лише після того, як блогер Анатолій Шарій опублікував фотографії відповідних документів[7][9].

У січні 2021 року Казарін завершив процедуру виходу з російського громадянства та позбувся російського паспорту[10][11][12].

Переїхав в Київ в жовтні 2014 року[джерело?].

Працював ведучим телеканалу ICTV.

Ведучий суспільно-політичного ток-шоу «Зворотний відлік» на суспільному телебаченні UA: Перший.

Автор та ведучий проекту «Грані правди»[13] на телеканалі «24».

Оглядач українського бюро «Радіо „Свобода“»[14].

Колумніст видання "Українська правда".

Співведучий проекту «Подвійні стандарти» на Радио НВ[15].

Автор книги "Дикий Захід Східної Європи" (2021).

З початком вторгнення Росії в Україну вступив до лав Збройних сил України[16]. В серпні 2022 року був нагороджений нагрудним знаком «Щит сил ТрО» [17]. Учасник бойових дій. [1]

Погляди[ред. | ред. код]

Виступав на захист ув'язненого у Російській Федерації українського режисера Олега Сенцова[18]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ 13-й семінар «Відповідальне лідерство». Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 9 липня 2017.
  3. ↑ Владимир Казарин: «Свой роман с Севастополем я пишу уже не один десяток лет». Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 24 серпня 2018.
  4. ↑ Павел Казарин. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
  5. ↑ Павел Казарин\. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
  6. ↑ Український журналіст Казарін визнав, що отримав російський паспорт після анексії Криму | Громадське телебачення. hromadske.ua. 12 червня 2020. Архів оригіналу за 4 листопада 2020.
  7. ↑ а б Володимир Пиріг. Український журналіст Павло Казарін має російський паспорт. zaxid.net (українською) . Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  8. ↑ Журналіст «Схем» обурився порівнянням Павла Казаріна з журналістом Гонгадзе. Букви (інформагентство). 16 червня 2020. Архів оригіналу за 10 липня 2020.
  9. ↑ Павло Казарін: Шарію злило мої документи ФСБ. Ukrainian Media Network. 20 червня 2020. Процитовано 28 липня 2023.
  10. ↑ Журналісту Казаріну нарешті вдалося позбутися громадянства РФ. Українська правда. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 11 лютого 2021.
  11. ↑ Журналісту Казаріну вдалося позбутися російського громадянства — документ. nv.ua. 2 лютого 2021.
  12. ↑ Журналіст Казарін повідомив про вихід з громадянства РФ. Укрінформ. 2 лютня 2021. Архів оригіналу за 2 лютого 2021.
  13. ↑ Грані правди. 24 Канал. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
  14. ↑ Павел Казарин - Информация об авторе - Крым.Реалии. ru.krymr.com (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
  15. ↑ Павел Казарин — биография, фото, новости, публикации / НВ. nv.ua. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  16. ↑ Кримчани у теробороні: ми більше не хочемо тікати
  17. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 19 грудня 2022.
  18. ↑ Сенцов против [Архівовано 24 червня 2018 у Wayback Machine.] // Українська Правда, 23.06.2018
  19. ↑ У Львові нагородили лауреатів премії «Високі стандарти журналістики-2017». detector.media. 15 грудня 2017. Архів оригіналу за 5 серпня 2019.
  20. ↑ Лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе 2020 року став Павло Казарін. PEN Ukraine. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021.
  21. ↑ Стало відомо ім’я переможця премії імені Георгія Ґонґадзе у 2020 році. Українська правда. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2021.
  22. ↑ Книга року BBC-2022 оголосила переможців. BBC News Україна (укр.). Процитовано 19 грудня 2022.
  23. ↑ Лауреатом Премії Шевельова 2022 року став Андрій Павлишин. PEN Ukraine (укр.). Процитовано 19 грудня 2022.
Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Казарін_Павло_Володимирович&oldid=40681761