Капіляр (біологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Illu capillary microcirculation.jpg
Illu capillary.jpg

Капіляри, гемокапіляри (лат. capillaris) — найтонші кровоносні судини, що виконують основну функцію кровоносної системи щодо обміну речовин між кров'ю та тканинами, відіграють роль гістогематичного бар'єра, а також забезпечують мікроциркуляцію.

Гемодинамічні умови в капілярах характеризуються низьким тиском (25—30 мм рт.ст. на артеріальному кінці та 8—12 — на венозному) і малою швидкістю кровоплину (0,5 мм/с).

Латинське слово capillaris означає «волосяний», хоча переважна більшість капілярів тонші за людську волосину. Просвіт капілярів іноді менший, ніж діаметр еритроцитів (3-5 мкм), однак є і великі капіляри діаметром понад 20-30 мкм, так звані синусоїдні капіляри і лакуни. Середня довжина капіляра 0,7-0,8 мм, площа поперечного розрізу 30 мкм2. Капіляри — найчисленніші судини організму.

Здебільшого капіляри утворюють сітку, але можуть формувати і петлі (наприклад, у сосочках шкіри і синовіальних волосинках суглобів), а також клубочки (в нирці). Різні органи мають різний рівень розвитку капілярної сітки. Наприклад, у шкірі на 1 мм² є 40 капілярів, а в м'язах — близько 1000. Значний розвиток капілярної сітки має сіра речовина органів центральної нервової системи (ЦНС), ендокринні залози, скелетні м'язи, серце, жирова тканина.

Стінка капілярів дуже тонка: вона утворена ендотелієм, базальною мембраною та перицитами.

Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, а також від діаметру просвіту капіляри класифікують на:

Транскапіля́рний о́бмін — переміщення речовин через стінку капілярів за допомогою дифузії, фільтрації, реабсорбції тощо.

Джерела[ред.ред. код]

  • Луцик О. Д., Іванова А. Й., Кабак К. С., Чайковський Ю. Б. «Гістологія людини»