Келеберда (Кременчуцький район)
| село Келеберда | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Полтавська область | ||
| Район | Кременчуцький район | ||
| Громада | Горішньоплавнівська міська громада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1646 (перша згадка поселення) | ||
| Населення | 451 | ||
| Поштовий індекс | 39754 | ||
| Телефонний код | +380 536 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°57′56″ пн. ш. 33°42′23″ сх. д. / 48.96556° пн. ш. 33.70639° сх. д.Координати: 48°57′56″ пн. ш. 33°42′23″ сх. д. / 48.96556° пн. ш. 33.70639° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
68 м[1] | ||
| Водойми | р. Дніпро | ||
| Відстань до центру громади/сільради |
5 км | ||
| Місцева влада | |||
| Карта | |||
  Келеберда | |||
 Келеберда | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Келеберда́ (Кереберда) — село в Україні, у Горішньоплавнівській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області на річці Дніпро, нижче гирла річки Псел. Населення за переписом 2001 року — 451 особа.
Географія[ред. | ред. код]
Село Келеберда лежить на лівому березі річки Дніпро, на виступаючому далеко в річку мисі, вище за течією на відстані за 5 км розташоване місто Горішні Плавні. До села прилеглі великі ставки рибогосподарств, тож село практично з усіх боків оточено водою.
Історія[ред. | ред. код]
Заснування та етимологія[ред. | ред. код]
Географічна назва Гербердієв Ріг, яку пов'язують з Келебердою, наведена (1550 р.) Михалоном Литвином.
Поселення засновано Іваном Сірком[2]. Як поселення Кременчуцької волості Келеберда (Короберда) уперше згадана 1646 року. Назва Келеберда/Кереберда походить, імовірно, від татарських слів «кале» — фортеця, «берда» — річка, отже — «укріплення над річкою».
Сотенне містечко[ред. | ред. код]
У 1660 року містечко Келеберда стає центром Келебердянської сотні в складі Полтавського полку, утвореної на Дніпровій переправі для захисту Лівобережжя від татарських нападників, чамбули яких, в обхід Переволочни й Кременчука, проривалися для грабунку Полтавського й Миргородського полків. 1675 року Іван Сірко просив російського царя надати Келеберду йому у володіння (близько того часу цей кошовий доклав певних зусиль до відбудови містечка, так що його навіть вважали новим осадником поселення). Це надання заблокував гетьман Іван Самойлович — особистий неприятель Сірка, якого небезпідставно вважав претендентом на гетьманську булаву. У 1764 році сотня була ліквідована, а територія включена до Новоросійської губернії (як ротне містечко Дніпровського пікінерного полку). 1768 року група козаків пробувала опротестувати переведення до пікінерів і вимагала повернути сотню під зверхність Полтавського козацького полку.
Татари спустошували Келеберду в 1675 і 1696 роках.
Знищення російськими військами[ред. | ред. код]
У 1709 році Келеберду було зруйновано російськими військами під час каральної експедиції Петра Яковлєва.
16 квітня Яковлєв напав на Келеберду, у якій стояв запорізький табір. Партія донців, переколовши немалу кількість запорожців, спалила містечко, залишивши неспаленою лише церкву[3] Келеберду було спалено на знак того, що келебердянці поставляли провіант Мазепі та вислали свої сім'ї в Переволочну під захист запорожців. В останній момент келебердянський сотник, бажаючи порятувати місто, запропонував покору, але після попереднього опору росіяни вже забули про милосердя.[4]
У селі в 1727-1767 роках були такі церкви: св. Миколая, св. Михаїла, Покрова Пресвятої Богородиці, Преображення Господнього, Пресвятої Трійці та Різдва Пресвятої Богородиці.[5]
Найдавніше знаходження на мапах — 1775 рік як Каліберда.[6]
На березі Дніпра тягнеться виступ світло-рожевого граніту. Цей камінь у 1804 році був використаний для п'єдесталу колони на честь Петра I в Полтаві.
На початку XX містечко Келеберда налічувала 1200 жителів. У містечку була православна церква, 15 лавок, 17 водяних млинів, лісові склади; щоденні базари, 4 ярмарки на рік.
Населення[ред. | ред. код]
Економіка та соціальна сфера[ред. | ред. код]
ЗАТ «Дніпровська хвиля» — підриємство рибної промисловості.
Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Преображенська церква.
- «Келеберда» — геологічна пам'ятка природи місцевого значення, площа 5 га. Унікальні геологічні утворення: виходи мігматитів, яким нараховується близько 3-х млрд років.
Люди[ред. | ред. код]
У селі народилися:
- Гапонюк Клавдія Іванівна (1929—2012) — українська художниця порцеляни.
- Голубовський Захарій (1736—1810) — український живописець, один із майстрів українського бароко.
- Кобилко Іван (1882—1951) — учасник Української революції 1917–1921.
- Козельський Яків Павлович (1729—1794) — письменник, філософ-просвітитель.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Погода в селі Келеберді.
- ↑ Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том II. — Ч., 2014 (334 с.)
- ↑ Шутой В. Народна війна на Україні проти шведських загарбників у 1708—1709 рр. — К., 1951. — С.181.
- ↑ Костомаров Н. И. — Мазепа. — С.287
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
- ↑ Карта течения рек Днепра и Буга 1775 года. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
- ↑ Кременчуччина в першій половині XIX ст. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 5 березня 2012.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 17 лютого 2022.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (росийскою) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 139 з 562.
| ||||||||
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |