Козулін Олександр Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козулін Олександр Владиславович
Народився 25 листопада 1955(1955-11-25) (68 років)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна  Білорусь
Діяльність політик, міністр
Alma mater механіко-математичний факультет БДУd (1983)
Галузь технології освіти
Заклад Білоруський державний університет
Посада ректор
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор педагогічних наук[d]
Партія Білоруська соціал-демократична партія
У шлюбі з Iryna Kazulinad
Нагороди
медаль «За трудову відзнаку»
Особ. сторінка kozylin.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козулін.

Олександр Владиславович Козулін (біл. Алякса́ндар Уладзісла́вавіч Казу́лін; (25 листопада 1955(1955-11-25), Мінськ)) — білоруський політичний і громадський діяч. Один з організаторів громадського руху «Воля Народу», колишній лідер Білоруської соціал-демократичної партії (Громада). Академік Академії освіти Республіки Білорусь та Міжнародної академії вищої школи, почесний професор Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, віце-президент Петровської академії наук і мистецтв, голова Товариства «Білорусь—Австрія»; ректор Білоруського державного університету (1996—2003).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 листопада 1955 року в Мінську, виходець з робітничої сім'ї. Білорус. У 1972 році закінчив мінську спеціалізовану (англійська мова) середню школу № 87, після чого там же два роки працював лаборантом кабінету фізики. Одночасно навчався на вечірньому відділенні механіко-математичного факультету Білоруського державного університету (БДУ). Служив на Балтійському флоті в морській піхоті (1974—1976). Після демобілізації працював у ковальському цеху Мінського тракторного заводу.

В 1976—1983 роках — студент механіко-математичного факультету БДУ. Закінчив університет з червоним дипломом. Активно брав участь у студентському русі, п'ять разів виїжджав командиром будівельних загонів. У 1983—1986 роках — секретар комітету комсомолу БДУ.

У 1986—1988 роках працював у БДУ викладачем, старшим викладачем, доцентом, деканом факультету. Активно займався науковою, педагогічною та громадською діяльністю. Захистив кандидатську дисертацію з проблем аналітичної теорії диференціальних рівнянь.

З 1988 по 1996 рік працював у Міністерстві освіти Республіки Білорусь: спочатку — начальником відділу аналітичної роботи та перспективного розвитку, начальником головного управління перспективного розвитку та безвідривного освіти, потім — заступником міністра, першим заступником міністра. Вніс суттєвий вклад у становлення системи освіти незалежної білоруської держави, був ініціатором її реформування та переходу на інноваційний шлях розвитку. Один з авторів закону «Про освіту» Республіки Білорусь. Одночасно не переривав наукової роботи, захистив докторську дисертацію за тематикою нових освітніх технологій.

У 1996 році був призначений ректором Білоруського державного університету[1]. У 2000 році обраний на цю ж посаду абсолютною більшістю Об'єднаної ради БДУ.

З 1998 по 2001 рік — член уряду Республіки Білорусь, міністр. Був головою Ради ректорів закладів вищої освіти Білорусії, членом Президії Національної академії наук Білорусі[2].

Вдівець, має двох дочок (Ольга і Юлія). 23 лютого 2008 року на 49-му році життя дружина Ірина померла від важкої тривалої хвороби[3].

Захоплюється тенісом, волейболом і шахами.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Є автором понад 100 наукових робіт.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

10 квітня 2005 року обраний на об'єднавчому з'їзді головою Білоруської соціал-демократичної партії (Громада). У 2005 році став засновником та координатором громадської ініціативи зі створення Загальнонаціонального руху «Воля народу», організаційні структури якого планувалося створити в містах і районних центрах Білорусі, проте ініціатива не отримала продовження.

У грудні 2005 року Козулін був зареєстрований кандидатом у президенти Білорусі. На виборах за офіційними даними набрав 2,3 % голосів. За даними незалежних соціологічних опитувань — у кілька разів більше. 25 березня 2006 року був заарештований, і потім 13 липня того ж року засуджений на 5,5 років позбавлення волі за злісне хуліганство та організацію масових заворушень". З 20 жовтня 2006 року більше півроку проводив голодування протесту, вимагаючи розгляду ситуації в Білорусі в Раді Безпеки ООН[4]. За словами його родичів, за вісім місяців ув'язнення, під час голодування Олександр Козулін схуд на 40 кг.

13 грудня 2006 року представник США Вільям Бренсік підняв питання про ситуацію з правами людини в Білорусі під час закритого засідання Ради Безпеки ООН. На думку заступника голови «Грамади» Анатолія Левковича, ця ініціатива продемонструвала визнання Козуліна як опозиційного лідера. У той же день сенат США підтримав законопроєкт, в якому закликав президента США ввести додаткові санкції проти Білорусі.

У грудні 2006 року правозахисна організація Міжнародна Амністія визнала Олександра Козуліна в'язнем совісті[5].

У серпні 2008 року, разом з Андрієм Кімом та Сергієм Парсюкевичем помилуваний спеціальним указом президента Білорусії Олександра Лукашенко.

Інший кандидат від опозиції на президентських виборах 2006 року Олександр Мілінкевич сказав в інтерв'ю радіо «Ехо Москви» про Козуліна та його походу на приймач-розподільник[6]:

«Я йому [Козуліну] сказав, коли ми стояли на трибуні, що ні в якому разі не треба цього робити… Я засуджую провокаторів, які повели людей до в'язниці… „Взяття Бастилії“ зараз вже не треба робити… Ці провокації не пробачаються, це злочин з боку людей, які називають себе опозицією».

3 серпня 2008 року був переобраний лідер партії БСДП (Громада). Замість Олександра Козуліна лідером партії був обраний колишній заступник Анатолій Левкович. 21 грудня 2008 року Олександр Козулін вийшов зі складу партії[3].

Восени 2009 року офіційний сайт Козуліна припинив роботу через хакерської атаки[7].

У 2015 році відхилив усі пропозиції відновити свою політичну діяльність і стати кандидатом на Президентських виборах 2015 року, або ж увійти до команди когось із опозиційних кандидатів. Закликав лідерів опозиції бойкотувати вибори, яких немає"[8][9].

В даний час екс-кандидат в президенти не веде ніякої політичної діяльності.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ О назначении А. В. Козулина ректором Белорусского государственного университета [Архівовано 29 Січня 2019 у Wayback Machine.] Указ Президента Республики Беларусь от 28 августа 1996 г. № 332
  2. ↑ Козулин Александр Владиславович — биография. [Архівовано 16 Квітня 2021 у Wayback Machine.] 24 News.
  3. ↑ а б Козулин Александр Владиславович. [Архівовано 2 червня 2009 у Wayback Machine.] Кто есть кто в Республике Беларусь.
  4. ↑ 49 день голодовки А. Козулина.(біл.) сайт «Радыё Свабода»
  5. ↑ Александр Козулин — узник совести. Архів оригіналу за 29 Березня 2016. Процитовано 16 Квітня 2021.
  6. ↑ В Белоруссии лидеры оппозиции разошлись во взглядах на методы борьбы. Архів оригіналу за 18 Квітня 2021. Процитовано 16 Квітня 2021.
  7. ↑ Прекратил работу сайт Александра Козулина. Архів оригіналу за 20 Вересня 2020. Процитовано 16 Квітня 2021.
  8. ↑ Александр Козулин: Идея бойкота уже популярна в обществе [Архівовано 16 Квітня 2021 у Wayback Machine.] Хартія 97
  9. ↑ Александр Козулин: Какое участие в выборах, если выборов нет?

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козулін_Олександр_Владиславович&oldid=41012031