Критичний реалізм (філософія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Крити́чний реалі́зм у філософії - напрям сучасної філософії науки , веде своє походження від «критичної філософії» І. Канта . Вихідні принципи критичного реалізму були сформульовані в Німеччині наприкінці XIX - початку XX ст . А. Рілем , О. Кюльпе , А. Мессером та ін Як самостійна школа критичний реалізм сформувався в США , коли Д. Дрейк , А. Лавджой , Дж. Пратт , А. Роджерс , Дж. Сантаяна , Р. В. Селлерс і Ч. Стронг випустили в 1920 «Нариси критичного реалізму» , де була дана детальна розробка доктрини критичного реалізму. Найбільш істотна для неї теорія пізнання , в якій критичний реалізм протиставляє себе неореалізму : якщо останній вважає , що в процесі пізнання зовнішній світ безпосередньо включається у свідомість суб'єкта , « схоплюється » ним таким , як він є, то критичний реалізм виходить з того , що процес пізнання опосередкований «даними» (англ. data) , або змістом свідомості . При цьому проблема природи « даних » вирішується представниками критичного реалізму по-різному. Пратт і Лавджой ототожнюють його з сприйняттям , вважаючи , що « дані» умовно представляють властивості зовнішньої дійсності , знання яких дає можливість суб'єкту орієнтуватися в навколишньому світі ; це зближує їх погляди з суб'єктивно - ідеалістичною «теорією ієрогліфів». Сантаяна , Дрейк , Стронг і Роджерс розуміють під « даними » абстрактне поняття - логічну «сутність » речі , яка у разі правильного пізнання може збігатися з реальною сутністю речі. Тут ідеальні «сутності » набувають онтологічний характер , що призводить до своєрідного варіанту платонізму . Особливу позицію займає Селлерс, який ототожнює « дані» з адекватним відображенням у свідомості зовнішнього світу , що веде його до матеріалістичного трактування процесу пізнання.

Тези[ред.ред. код]

Нійнілуото формулює ряд тез критичного реалізму :

  • Принаймні , частина реальності онтологічно незалежна від людського розуму .
  • Істина є семантичне відношення між мовою і реальністю. Це означає , що визначення істини Тарського - сучасна версія кореспондентної теорії і її найкращий індикатор - дається за допомогою систематичного викладу використовуваного в науці методу .
  • Поняття істинності чи хибності в принципі можна застосовувати до всіх лінгвістичних похідних наукової діяльності , включаючи звіти про спостереження , закони і теорії. Зокрема , твердження про існування мають істиннісні значення .
  • Досягнення істини є основною метою науки . Істину нелегко виявити і розпізнати і навіть найкращі наукові теорії можуть виявитися помилковими. Тим не менш, можливо наближення до істини і раціональне уявлення про когнітивний процес.
  • Найкраще пояснення практичного успіху науки полягає в тому , що наукові теорії є приблизно істинними або успішно наближаються до відкриття істини в релевантних відносинах . Прогрес науки можна раціонально пояснити.

Ця послаблена реалістична позиція найкраще захищена від стандартних аргументів , висунутих проти реалізму . Якщо в першій половині XX століття у філософії науки основна увага приділялася обгрунтуванню наукового методу , то в останні десятиліття обговорюються , в основному , питання онтологічного статусу об'єктів , що вводяться науковими теоріями. У сучасній літературі триває дискусія з приводу реалізму наукових понять , яка займає значне місце в англомовному світі.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]