Ларіонова Ольга Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ларіонова Ольга Миколаївна
Ім'я при народженні рос. Ольга Николаевна Тидеман
Народилася 16 березня 1935(1935-03-16)[1][2][3] (89 років)
Ленінград, РСФРР, СРСР[1]
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність авторка, письменниця, письменниця наукової фантастики
Alma mater Фізичний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd
Жанр фантастика
Нагороди

Ольга Миколаївна Ларіо́нова (рос. Ольга Николаевна Ларионова), справж. прізвище Тідеман (рос. Тидеман; нар.. 16 березня 1935, Ленінград) — російська радянська та російська письменниця в жанрі наукової фантастики.

Навчання[ред. | ред. код]

Закінчила фізичний факультет Ленінградського університету.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Закінчивши виш працювала за спеціальністю — інженером в Центральному НДІ металургії та зварювання. Однак, почала змінювати професію: стала екскурсоводом на туристських поїздах. Їздила в основному в Прибалтику[4].

Літературна творчість[ред. | ред. код]

В 1964 році О.Тідеман написала свій перший літературний твір — оповідання «Кицька». Воно було опубліковане в антології ленінградської фантастики «У світі фантастики і пригод».

Автор книг «Острів мужності» (1971), «Казка королів» (1981), «Знаки Зодіаку» (1983), «Соната моря» (1985) і ряду повістей і оповідань. У 1987 році за книгу «Соната моря» О. Ларионовой була вручена премія «Аеліта», що присуджується

Наступного року з'явився і перший великий твір — роман «Леопард з вершини Кіліманджаро» (1965).

А в 1967 році вона остаточно стала професійним письменником Ольгою Ларіоновою.

Період з 1966 по 1968 роки найбільш успішний — щороку виходило кілька творів. Всі вони були оформлені у збірник «Острів мужності», що побачив світ 1971 року.

Наступне десятиліття О.Ларіонова працювала мало: не було видано жодної книги. І лише у 1981 році побачив світ другий авторський збірник «Казка королів». Через два роки (у 1983 році) ще одне видання — «Знаки Зодіаку».

Перша повість автора була написана у 1985 році. Це перший твір трилогії «Соната моря». Повністю трилогія, озаглавлена «Лабіринт для троглодитів», побачила світ у 1991 році. В цьому році було опубліковано авторський збірник О.Ларіонової «Формула контакту».

Космічна опера[ред. | ред. код]

У 1988 році О.Ларіонова змінила стилістику творчості на так звану стилізовану «космічну оперу>». Тому її повість «Чакра Кентавра» поєднала «високу» фентезі і традиційну радянську космічну наукову фантастику. Дещо згодом, у 1996 році з'явилося продовження повісті — твір «Делла-Уелла». Згодом, письменниця об'єднала ці два твори в роман «Вінценосний Крег»[5].

В 2001 році було опубліковано роман «Євангеліє від Крега», а в 2005 році побачив світ «Місячний нетопир»[6].

Вплив картин Мікалоюса Чюрльоніса[ред. | ред. код]

О.Ларіонова сворила цикл оповідань-повістей за мотивами картин Мікалоюса Чюрльоніса: «Чакра Кентавра» тощо.

О.Ларіонова про свою творчість[ред. | ред. код]

І тут я можу знову повернутися до місії письменника. Мені здається, що одне з найістотніших завдань, які стоять перед ним, - це множити добро, уводити в свідомість ті норми, які не можуть бути встановлені законодавчо. Треба так соковито, так смачно писати, щоб людям захотілося наслідувати героям. А можна, навпаки, налякати, зупинити людей, аби уникнули небезпеки. Фантастика створює ті ситуації, для яких сьогодні ще немає умов у житті. Діти читають ці книги - і принципи, закладені в них в дитинстві, залишаться на все життя.

Тому я і пишу фантастику. Я сподіваюся, що в світі додасться хоча б трохи співчуття, ніжності, мужності, романтики, добра. Хоча б трохи...

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

  • «Аеліта», 1987 — за повість «Соната моря» (1985) у номінації «Краща книга року», що присуджується Правлінням Спілки письменників РРФСР і редакцією журналу «Уральський слідопит».
  • Премія «Мандрівник», 2001 // Паладін фантастики

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Романи
Збірники
  • 1971 — Острів мужності
  • 1981 — Казка королів
  • 1983 — Знаки Зодіаку
  • 1988 — Чакра Кентавра
  • 1991 — Лабіринт для троглодитів
  • 1991 — Формула контакту
  • 1995 — Створення світів
  • 1996 — Вінценосний Крег
  • 2001 — Чакра Кентавра
  • 2001 — Леопард з Вершини Кіліманджаро
Повісті
  • 1966 — Вахта «Араміса», або Небесна любов Паоли Пінкстоун
  • 1968 — Літаючі кочівники: Глава 2 з повісті-буриме
  • 1976 — Казка королів
  • 1976 — Кільце Фернсуортов
  • 1979 — Картель
    • Лабіринт для троглодитів
      • 1985 — Соната моря
      • 1989 — Клітчастий тапір
      • 1991 — Лабіринт для троглодитів
    • Вінценосний Крег:
      • 1988 — Зірочка По-лобі (Чакра Кентавра)
      • 1996 — Делла — Уеллі
      • 1991 — Формула контакту
Оповідання
  • 1964 — Кицька
  • 1965 — Ромашка / інша назва: «Поки ти працювала …»
  • 1966 — Втрачено в майбутньому
  • 1967 — Перебіжчик / інша назва: «Повернись за своїм Сторі»
  • 1967 — На цьому самому місці
  • 1967 — Розлучення по-марсіанському
  • 1967 — Планета, яка нічого не може дати
  • 1968 — Острів мужності
  • 1968 — У моря, де край землі …
  • 1969 — Звинувачення
  • 1969 — Ця чортова волоть / інша назва: Під назвою «Чортова волоть»
  • 1972 — Подвійне прізвище
  • 1976 — Підсадна качка
  • 1976 — Чорна вода у лісопилки
  • 1977 — Дотягнути до океану
  • 1977 — Де королівське полювання
  • 1978 — «Лускунчик»
  • 1979 — Вибір
  • 1979 — Соната вужа
  • 1979 — Вітання
  • 1979 — Сторінки альбому / інша назва: «Сонце входить в знак Близнюків»
  • 1980 — Декапарсек
  • 1981 — Соната зірок. Алегро
  • 1981 — Соната зірок. Анданте
  • 1981 — Сонце входить у знак Водолія
  • 1981 — Сонце входить у знак Діви
  • 1981 — Несправжні
  • 1983 — Створено світів
  • 1986 — Ламаний гріш
  • 1988 — Сон в літній день
  • 1990 — Короткий діловий візит
  • 1990 — Перун
  • 1991 — Брехати до півночі
  • 2001 — Не кричи: люди!

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #103363246 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  4. Надеюсь, что в мире прибавится немного добра. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
  5. Ольга Ларионова. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 26 вересня 2017.
  6. Ларионова Ольга Николаевна. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]