Лишайники
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лишайники — (лат. Lichenes) — організми, що утворилися внаслідок симбіозу водоростей (автотрофів) і грибів (сапрофітів).
Зміст |
[ред.] Будова
Тіло лишайника складається з гіф гриба, що утворюють зовнішні (коркові) шари лишайників, і водоростей (хлорела, носток). До субстрату (каміння, ґрунт, дерева) лишайники прикріплюються ризоїдами.
[ред.] Типи лишайників
Розрізняють:
- коркові або накипні лишайники у вигляді накипу (кірки)
- листуваті — округлі пластини діаметром до 20 сантиметрів
- кущисті — стеблоподібна слань у вигляді кущиків, гриви (довжиною до 7 сантиметрів)
[ред.] Розмноження
Розмножуються вегетативно. Мають спеціальні утворення — соредії (з клітин водорості і гіф гриба) утворюються всередині слані, а виштовуються з неї назовні, та ізидії — вирости верхньої кірочки слані. На відміну від соредій, ізидії відламуються разом з кусочками лишайника.
[ред.] Особливості
Однією з характерних особливостей лишайників є висока стійкість до несприятливих умов, особливо водозабезпечення, інтенсивності освітлення, температури. Деякі види лишайників зникають з мінімальним забрудненням повітря (біоіндикатори).
[ред.] Значення
Лишайники нагромаджують біомасу, корм для тварин (ягель), виділяючи лишайникові кислоти, сприяють вивітрюванні гірських порід, ґрунтоутворенню. Є сировиною для хімічної та фармацевтичної промислоовостей (еверія, цетрарія), їжею людини (центрарія ісландська). Потребують охорони від надмірного пошкодження.
