Фармацевтична промисловість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фармацевтична промисловість — галузь промисловості, пов'язана з дослідженням, розробкою, масовим виробництвом, вивченням ринку і розподілом лікарських засобів, переважно призначених для профілактики, полегшення і лікування хвороб. [1][2] Фармацевтичні компанії можуть працювати з дженериками чи оригінальними (брендовими) препаратами. Вони підпорядковані різноманітності законів і інструкцій щодо патентування лікарських засобів, клінічних і доклінічних випробувань і особливостей маркетингу готових до продажу продуктів. В наш час[Коли?] фармацевтична промисловість одна з найбільш успішних і впливових галузей, відгуки про яку можуть бути суперечливі.

Історія розвитку[ред.ред. код]

Виробництво лікарських засобів було відомо ще в глибоку давнину. Виникнення промислових підприємств з виробництва медикаментів відноситься до кінця XIX ст. Особливо швидко стали виникати вони на початку ХХ ст. після відкриття синтетичних препаратів. Найбільш інтенсивно розвивалося виробництво медикаментів в Німеччині, Великобританії, Швейцарії; з багатьох видів медикаментів до 2-ої світової війни 1939-45 Німеччина панувала на світовому ринку. У 70-х рр.. сильно зросло виробництво синтетичних медикаментів та антибіотиків у США і Великобританії. Розвиток промисловості спирається на досягнення хімічної науки.

Розвиток фармацевтичної промисловості в Україні[ред.ред. код]

Хімічно-фармацевтична промисловість в Україні розвинулася досить давно, чому сприяла наявність місцевої сировини (мінеральні солі, спирт, брам, лік. води тощо). Піонерами її були споч. чужинці: лабораторії — І. Зінґера (заснована 1874), П. Леґрана (1875) і К. Левітона (1884) — всі три в Одесі, пізніше постали ін, фармацевтичні лабораторії: Ф. Деля в Лубнях, С. Снапіра в Кременчуці, К. Дебу біля Слов'янського, К. Шмідта й А. Марцінчика в Києві. 1914 найбільшими підприємствами Х.-ф. п. були лабораторії зав. «Санітас», «Стелля», «Лябор», «Фарм-ґален». Аж до другої світової війни велику ролю відогравали аптеки, в яких за рецептами лікарів виготовляли ліки зі складових (найчастіше імпортованих) матеріалів. Однією з перших аптек в Україні була аптека у Львові (1392 — 1400); щойно з поч. 18 ст. постали аптеки в Глухові (1707) і Лубнях. 1896 у Києві було всього 7 аптек; перша з них була аптека Бунґе (1728).

В УССР після першої світової війни усі незруйновані підприємства зосереджено в т. зв. «Укрмедторзі» й з об'єднаних менших підприємств створено більші фармацевтичні зав. (ім. Свердлова, «Здоров'я трудящим», «Червона зоря»). Розпочато заходи для виготовлення з лікарських рослин мед. препаратів у Лубнях і Житомирі. Безпосередньо перед другою світовою війною побудовано нові фармацевтичні зав. в Одесі і Львові. Але виробництво складніших ліків та препаратів (чи вітамінів) перебувало ще в експериментальній стадії, покищо лише з лабораторіях н.-д. інститутів (головні з них: Укр. Інститут Експериментальної Фармації та Всеукр. Н.-Д. Інститут Ендокринології й Органотерапії, обидва в Харкові). Потреба населення в медикаментах покривалася лише на 50 — 60%, важливіші ліки одержували лише великі лікарні та поліклініки. До 1930 — 35 pp. більші фармацевтичні підприємства УССР перебували у віданні нар. комісаріату здоров'а УССР, але в 1935 — 37 pp. великі зав. підпорадковано Москві, і з цього часу Х.-Ф. п. працює за планами і програмами, визначеними «главками» моск. мін-ств.

Стан Х.-Ф. п. покращав помітно аж у 1950-их pp. Тоді наладнано продукцію антибіотиків, у першу чергу типу пеніциліни та стрептоміцини (зав. ім. Свердлова); неоцид та ґлюкозокадази почали випускати в 1963 — 65 pp.; імацину та левіміцентину пізніше. В Україні побудовано нові зав. вітамінів та рослинних антибіотиків (в Умані, Борщагівці та Дарниці). 1957 почали масово продукувати протитифозні вакцини, а також біогенні стимулятори (в Лубнях та Одесі). Розбудовано випуск зуболікарських препаратів у Харкові, медичного гіпсу в Щирці, гігроскопічної вати в Чернівцях. 1964 на Дарницькому зав. наладнано виробництво іньєкційних розчинів у ампулах. У 1950 — 60-их pp. почали вироблати фітохімічні препарати для лікуванна і контролю серцево-судинної системи (строфантина, гетоксина, давкарина, корглікон, резерпіна); їх випуск концентрований на зав. «Здоров'я трудящим» (Харків) та на Львівському хім.-фармацевтичному зав.

1980 в Україні працювали 24 великі фармацевтичні зав. та 30 допоміжного профілю. Асортимент продуктів Х.-Ф. п. охоплював на поч. 1970-их pp. бл. 900 назв, у тому ч. низка вітамінних препаратів. Частина готових, масово випродукованих ліків у рецептурі аптек України становила 1974 бл. 65% (в США 95%); 35% ліків виготовлають аптеки. Деакі препарати виготовляють окремі цехи зав. ін. галузей промисловості, наприклад, глюкозу продукує Верхньодніпровський крохмальний зав., органотерапевтичні препарати з тваринної сировини — цехи-лабораторії м'асокомбінатів у Полтаві, Вінниці, Донецькому, Ворошиловграді. Водночас велику кількість найновіших, експериментальних ліків комплексної структури випускають лабораторії н.-д. інститутів, не лише фармацевтичного профілю, але й Інститут колоїдної хімії та хімії води АН УРСР, інститути сектора ендокринології та токсикології (в Харкові і Києві), Інститут Органічної Хімії АН УРСР й ін. Ріст продукції Х.-Ф. п. за повоєнні pp. видно з таблиці:

УРСР у 1950 — 1975 pp[ред.ред. код]

Продукціа деяких хім.-фармацевтичних виробів в УРСР у 1950 — 1975 pp.

Продукти 1950 1965 1970 1975
Готові ліки, млн пакетів чи флаконів 114 642 927 1302
Готові вакцини в млн ампуль 59 439 572 700
Вітаміни у формі таблеток чи драже (т) 381 1779 2293 3637
Синтетичні вітаміни (т) 0,19 39,7 147 304
Сировина (і півфабрикати) з лікарських рослин (т) 217 1444 2653 3952
Зуболікарські апарати 821 1092 1781 2067

У 1970-их pp. Х.-ф. п. покривала бл. 80% потреби в ліках установ та пацієнтів. Не вистачає деяких сульфоамідних препаратів, анальгезуючих засобів антикоагулянтів, галенових препаратів та ін. Досить примітивне було упакування готових ліків; щойно побудова двох нових спеціальних зав. (у Мар'янівці і Баківці на Житомирщині та в с. Кодра на Київщині) 1975 дещо поліпшила ситуацію. Пізно наладнано виробництво розпилювачів для хвороб носа, горла (на Білгород-Дністровському зав., повної потужности він досяг лише під кінець 1970-их pp.), а також рентґенологічних і автоматично рекордуючих фільмових плівок для модерної апаратури, пов'язаної з технікою комп'ютерної діагностики. На поч. 1980-их pp. мед.-лікувальна автоматика та комп'ютери застосувались уже в кількох спеціалізованих лікарнях УССР, зокрема в секторі онкології та ендокринології.

Н.-д. інститути видають два журнали: «Фармацевтичний журнал» (6 разів на рік), та «Украинский биохимический журнал» (6 разів на рік), а також періодичний збірник «Фармакология и токсикология»[3].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фармацевтическая промышленность – Энциклопедия «Кругосвет»
  2. John L. McGuire, Horst Hasskarl, Gerd Bode, Ingrid Klingmann, Manuel Zahn «Pharmaceuticals, General Survey» Ullmann's Encyclopedia of Chemical Technology" Wiley-VCH, Weinheim, 2007.DOI: 10.1002/14356007.a19_273.pub2
  3. ІЗБОРНИК

Посилання[ред.ред. код]