Локотко Володимир Володимирович (менеджер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Локотко
Генеральний директор «Нового каналу»
2012 — 2019
Народився 21 листопада 1976(1976-11-21) (47 років)
Усть-Каменогорськ, Казахська РСР
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Alma mater Московський державний університет економіки, статистики та інформатики
У шлюбі з Ольга Фреймут

Володимир Володимирович Локотко (21 листопада 1976, Усть-Каменогорськ, Казахська РСР, СРСР)[1] — генеральний директор «Нового каналу», продюсер. Чоловік Ольги Фреймут.

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Локотко народився 21 листопада 1976 році в Усть-Каменогорську (Казахстан).

Освіта[ред. | ред. код]

Локотко має вищу освіту. У 1998 закінчив Московський державний університет економіки, статистики та інформатики. Має диплом за спеціальністю «Міжнародна економічна статистика».

У 2001 Володимир Локотко, продюсер і гендиректор, закінчив Московську школу економіки. Також він є випускником Школи телебачення «Останкіно». Закінчив курс за фахом «телерадіоведучого».

Кар'єра і бізнес[ред. | ред. код]

Володимир Локотко почав свою кар'єру в Україні в 2006 році. До цього працював у Москві, зокрема, в компанії «Газпром Медіа». Однак, в РФ у Локотка кар'єра не склалася і він прийняв пропозицію працювати в Україні — в інвестиційно-консалтинговій компанії «East One», що належить українському олігарху Віктору Пінчуку. В Україні Локотко займався керуванням управління інвестиціями і підвищенням операційної ефективності. Також відповідав за стратегічний розвиток медіа-активів Пінчука.

У 2012 Володимир Локотко стає генеральним директором Нового каналу, змінивши тодішнього керівника Ірину Лисенко. На новій посаді займається кадровими перестановками і оновленням стратегії розвитку. На початках московський начальник українського каналу продовжив «годувати» своїх глядачів низькопробним російським серіальним продуктом: «Воронины», «Папины дочки», «Счастливы вместе» та ін[джерело?].

З початком російської агресії в Україні займався створенням національного продукту[джерело?]. Під його керівництвом з'явилися такі хіти, як «Шоумастгоуон», «Вар'яти», «Серця трьох», «Половинки», «Від пацанки до панянки», «Київ вдень та вночі», «Хто зверху?», «Топ-модель по-українськи», «Аферисти»[джерело?].

У 2018 році в «StarLightMedia» — холдингу Віктора Пінчука, що включає в себе «Новий канал», СТБ, ICTV та М1 почалася «Трансформація». Система організації та роботи топових каналів країни реформується з метою оптимізації витрат і посилення позицій, зважаючи на конкуренцію з новими видами розваг[джерело?].

У листопаді 2018 Володимир Локотко потрапив до санкційного списку Росії[1], однак у квітні 2019 санкції з нього були зняті[2].

У 2014 році «Новий канал» звинуватили[хто?] в пропаганді російського культурного продукту[джерело?]. Російський глава розважального каналу не поспішав відмовлятися від «рідного» контенту навіть після анексії Криму і початку війни на Сході України[джерело?]. Так, в розпал конфлікту на Донбасі «Новий канал» демонстрував від 7,5 годин російського ТБ-продукту на день. Сам Локотко звинувачення в москвофільстві не коментував, але з 2015 року почав змінювати політику свого каналу та сконцентрувався на українському продукті[джерело?].

Найбільшим провалом закінчилося співробітництво глави «Нового каналу» і його дружини Ольги Фреймут. Спеціально для коханої і колишньої зірки «Нового каналу» Локотко закупив дорогий американський формат шоу Еллен Дедженерес[джерело?]. Новій програмі дали назву «Оля», а його промо-компанія стала найбільшою на українському ТБ за весь 2018 рік. Однак, «Оля» стала грандіозним розчаруванням. Шоу мало низькі рейтинги і жахливі відгуки глядачів через що закрилося після першого ж сезону[джерело?].

Родина[ред. | ред. код]

Стосунки між Локотко і Фреймут почалися у квітні 2015, після візиту Фреймут на могилу Габріель Шанель в Швейцарії. У 2016 у пари народився син Валерій, у 2017 — донька Євдокія[джерело?].

Локотко і Фреймут взяли шлюб 25 квітня 2017[джерело?]. Телезірка взяла прізвище чоловіка[джерело?].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Постановление Правительства Российской Федерации от 25 декабря 2018 г. № 1656 «О внесении изменений в постановление Правительства Российской Федерации от 1 ноября 2018 г. № 1300» (PDF). Уряд Росії. 25.12.2018. Архів оригіналу (PDF) за 13 січня 2020. Процитовано 07.01.2022. (рос.)
  2. Постановление Правительства Российской Федерации от 18.04.2019 № 461 «О внесении изменения в приложение № 1 к постановлению Правительства Российской Федерации от 1 ноября 2018 г. № 1300». Официальный интернет-портал правовой информации. 26.04.2019. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 07.01.2022. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]