Лорика сквамата

Фрагмент лорика сквамата. Музей у Тонтоні (Англія)

Лори́ка сквама́та (лат. lorica squamata) — тип давньоримського панцира (лорика), який складався з лусок на тканинній основі. Термін lorica squamata походить від лат. squama («луска», «лусочка») і означає буквально «лускатий панцир». Не знайдено жодного екземпляра цілої лорики сквамати, але її фрагменти часто зустрічаються в археологічних знахідках.

Історія

Римський вершник у лорика сквамата. Сучасна реконструкція

Лускаті обладунки уперше з'явилися на Сході, римляни познайомилися з ними під час підкорення Азії. За правління династії Северів (193—235 р.р.) лускатий обладунок набув поширення у римській армії під назвою lorica squamata — «луската лорика». Первісно його використовували виключно центуріони, проте на ІІІ ст. поширився і серед простих легіонерів.

Технологія

Матеріалом для лорика сквамата слугувала сталь або бронза, іноді використовували інші метали. Пластини могли бути луженими: такі обладунки відомі з археологічних знахідок. Розміри лусок становили зазвичай 1,3 на 2,5 см, завтовшки від 0,5 мм. Для кріплення вони мали 4-12 отворів: 2 або більш з кожної крайки для з'єднання з сусідніми в ряду, 1-2 зверху для пришивання до основи, та іноді 1-2 унизу для додаткового з'єднання з основою або одної до одної. Окремі пластини-луски (squamae) прикріплювали на тканинну основу, схожу на звичайну туніку, скріплювали між собою кілечками. Пластини також могли бути пришнуровані до основи. Сусідні пластинки трошки заходили одна за одну, а кожен вищий ряд частково перекривав нижчий, цим створювався добрий захист від рублячих та різальних ударів і влучання стріл. Припускають, що лорика сквамата погано тримала удари списом, особливо спрямовані знизу догори, але це питання є дискусійним.

Основою для лорика сквамата слугувала, ймовірно, полотняна сорочка-туніка, підбита вовною. Матеріал сприяв пом'якшенню (амортизації) ударів та не дозволяв пластинкам вдавлюватися у тіло. Для додаткового захисту до панцира часто додавали птеруги — полотняні або шкіряні смуги, які утворювали «спіднички» на стегнах і на плечах.

Інше

Поряд з лускатим обладунком, де окремі пластини пришивали до основи, у давньоримській армії застосовували інший тип лускатого панцира — лорика серта. Його відмінність від лорика сквамата полягала у тому, що луски не пришивали до основи, а прикріпляли одну до одної (ламелярний обладунок).

Див. також

Пластинки лорика сквамата. Музей у Вельсі (Австрія)

• Лорика — загальна назва давньоримського панцира
• Лорика сегментата — давньоримський панцир з металевих поперечних смуг
• Лорика гамата — давньоримська кольчуга
• Лорика лінтеа — давньоримський панцир з кількох шарів лляної тканини, аналогічний давньогрецькому лінотораксу
• Лорика мускулата — давньоримська анатомічна кіраса (складалася з нагрудної та наспинної пластин із зображенням м'язового рельєфу)
• Лорика плюмата — давньоримський лускатий панцир на кольчужній основі
• Лорика серта — давньоримський панцир з пластин, з'єднаних кільцями
• Лускаті обладунки
• Ламелярний обладунок

Галерея

• 
  Рельєф «Колони Траяна» (метопа XXVIII), що зображує битву римлян з сарматами. На останніх — лускаті обладунки
• 
  Рельєф «Колони Траяна» із зображеннями «Дакійського Дракона» та лускатого панцира
• 
  Лускатий панцир дакійського воїна. Копія з рельєфу «Колони Траяна»
• 
  Пластини лускатого панциру, знайдені у Масаді (Ізраїль)
• 
  Фрагмент сучасної реконструкції лорика сквамата
• 
  Сучасна реконструкція лорика сквамата
• 
  Римський центуріон у лорика сквамата. Сучасна реконструкція

Джерела

• Лорика: доспех римского легионера (рос.)

Посилання

• M. C. Bishop. Lorica Segmentata Volume I: A Handbook of Articulated Roman Plate Armour. — Armatura Press.(англ.)