Луцій Аррунцій (консул 6 року)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Аррунцій
Народився 27 до н. е.
Помер 37
Рим, Римська імперія
·знекровлення
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Знання мов латина
Посада консул і давньоримський сенатор[d]
Батько Луцій Аррунцій
У шлюбі з Aemiliad[1] і Pompeiad
Діти Луцій Аррунцій Камілл Скрибоніан

Луцій Аррунцій (лат. Lucius Arruntius; 28 рік до н. е. — 37 рік н. е.) — політичний діяч Римської імперії, консул 6 року, талановитий красномовець свого часу. Володів багатством, видатними здібностями й популярністю у народі, вів гідне життя і займав положення одного з перших людей в державі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Аррунціїв. Син Луція Аррунція, консула 22 року до н. е. У 6 році н. е. став консулом разом з Марком Емілієм Лепідом. Незадовго до своєї смерті імператор Август сказав про Аррунція, що той гідний імператорської влади і якщо випаде нагода, осмілиться її захопити. Це стало причиною для недовірливого й підозрілого відношення імператора Тиберія до нього. Після смерті Августа, на засіданні сенату 17 вересня 14 року Аррунцій у числі інших сенаторів умовляв Тиберія прийняти імператорську владу. У 15 році Аррунцій був призначений куратором берегів та русла Тибру. Разом з колегою Атеєм Капітоном вніс до сенату пропозицію загатити притоки Тибру, але у зв'язку з протестами муніціпіїв та колоній воно було відхилено.

У 19 році Луцій Аррунцій відмовився захищати Гнея Пізона, звинуваченого в образі величі римського народу і вбивстві Германіка. У 21 році виступив на захист свого родича Луція Корнелія Сулли, якого преторій Корбулон звинуватив у нешанобливості.

У 24 році Тиберій призначив Аррунція намісником Тарраконської Іспанії, але з підозрілості не дав йому дозволу виїхати до провінції, тому протягом 10 років Аррунцій виконував обов'язки через легатів, залишаючись у Римі.

У 31 році за ініціативи ворожого йому префекта преторія Сеяна, Аррунцій був звинувачений Арузеєм та Санквінієм в образі величі римського народу, проте Тиберій виправдав його, а донощики понесли покарання.

Наступник Сеяна Серторій Макрон також перебував у ворожих відносинах з Аррунцієм. На початку 37 року він притягнув Аррунція до суду у справі Альбуцілли, як її коханця, й звинуватив в образі величі. Хвороба і близька смерть Тиберія дозволяли сподіватися на порятунок, однак від його спадкоємця Калігули Аррунцій чекав ще гіршого і, не чекаючи суду та вироку, наклав на себе руки.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Емілія

Діти:

  • Павло Аррунцій
  • Фавст Аррунцій
  • Луцій Аррунцій Фурій Камілл Скрибоніан, консул 32 року н. е.

Джерела[ред. | ред. код]

  • R.S. Rogers. Lucius Arruntius. // CPh, Vol. 26, № 1 (Jan., 1931), pp. 31—45. (англ.)
  • Fasti Capitolini, CIL I. (лат.)
  1. http://www.strachan.dk/family/aemilius.htm