Луцій Доміцій Агенобарб (консул 16 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Доміцій Агенобарб
Народився 49 до н. е.
Стародавній Рим
Помер 25
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Знання мов латина
Посада давньоримський сенатор[d], претор, едил і консул
Батько Гней Доміцій Агенобарб[1]
Мати Aemilia Lepidad
У шлюбі з Антонія Старша
Діти Domitiad, Lucius Domitius Ahenobarbusd, Доміція Лепіда Старша, Гней Доміцій Агенобарб і Доміція Лепіда

Луцій Доміцій Агенобарб (49 рік до н. е. — 25 рік н. е.) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул 16 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду нобілів Доміціїв. Син Гнея Доміція Агенобарба, консула 32 року до н. е., та Емілії Лепіди. Його батько був одним з найвпливовіших прихильників Марка Антонія.

У 37 році до н. е. з метою зміцнення політичного союзу тріумвірів Луцій Доміцій Агенобарб був заручений з Антонією Старшою, донькою Антонія і небогою Октавіана Августа. Одруження відбулося вже після смерті Антонія, десь у 25—24 роках до н. е. У 29 році до н. е. отримав звання патриція згідно із законом Сенія. У 22 році до н. е. обіймав посаду еділа, а у 19 році до н. е. був претором. У 16 році до н. е. Агенобарба обрано консулом разом з Публієм Корнелієм Сципіоном. Під час претури та консулату влаштовував міми за участю римських вершників й матрон, звірині цькування у кожному кварталі міста, а також гладіаторський бій, настільки кривавий, що Октавіан Август у своєму едикті висловив Агенобарбові осуд. У 12 році до н. е. виконував обов'язки проконсула провінції Африка.

У 2 році до н. е. Луція Доміція призначено намісником Ілліріка. Тут він перешкодив масовому переселенню племені германдурів й розселив їх на території маркоманнів, згодом потім перейшов Ельбу, не зустрівши опору, уклав союз з місцевими племенами і встановив вівтар Авуста на березі річки. Надалі Агенобарб був переведений до Германії. де у 1 році н. е. проклав шлях через болота між річками Рейном і Емсомом (так звані довгі гаті). Домагався повернення вигнанців-херусків, однак зазнав військової невдачі. Після повернення до Риму отримав тріумф.

З 14 року до н. е. Луцій Доміцій Агенобарб став членом колегії арвальських братів. У заповіті Августа був призначений виконувачем духівниці.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Антонія Старша

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Suet. Nero 1; 4—5
  • Plut. Ant. 87
  • Dio XLVIII 54, 4; LV 10a, 1—3.
  • Smith, William (1867), «Ahenobarbus (9), Lucius Domitius», in Smith, William, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, pp. 86
  • Syme, Ronald (1996), «Domitus Ahenobarbus, Lucius (2)», in Hornblower, Simon, Oxford Classical Dictionary, Oxford: Oxford University Press.
27 до н.е.: Октавіан Август (7-й раз) і Марк Віпсаній Агріппа (3-й раз) — 26 до н.е.: Октавіан Август (8-й раз) і Тит Статілій Тавр (2-й раз) — 25 до н.е.: Октавіан Август (9-й раз) і Марк Юній Сілан — 24 до н.е.: Октавіан Август (10-й раз) і Гай Норбан Флакк — 23 до н.е.: Октавіан Август (11-й раз) і Авл Теренцій Варрон Мурена, суффекти — Луцій Сестій Альбаніан Квіринал і Гней Кальпурній Пізон — 22 до н.е.: Марк Клавдій Марцелл Езернін і Луцій Аррунцій — 21 до н.е.: Марк Лоллій і Квінт Емілій Лепід — 20 до н.е.: Марк Аппулей і Публій Сілій Нерва — 19 до н.е.: Гай Сентій Сатурнін і Квінт Лукрецій Веспілон, суффект — Марк Вініцій — 18: Публій Корнелій Лентул Марцеллін і Гней Корнелій Лентул — 17 до н.е.: Гай Фурній і Гай Юній Сілан — 16 до н.е.: Луцій Доміцій Агенобарб і Публій Корнелій Сципіон, суффект — Луцій Тарій Руф — 15 до н.е.: Марк Лівій Друз Лібон і Луцій Кальпурній Пізон — 14 до н.е.: Марк Ліціній Красс Фругі і Гней Корнелій Лентул Авгур — 13 до н.е.: Тиберій Клавдій Нерон і Публій Квінтілій Вар — 12 до н.е.: Марк Валерій Мессала Барбат Аппіан і Квіріній, суффекти — Гай Валгій Руф, Луцій Волузій Сатурнін і Гай Каніній Ребіл — 11 до н.е.: Квінт Елій Туберон і Павло Фабій Максим — 10 до н.е.: Африкан Фабій Максим і Юл Антоній — 9 до н.е.: Децим Клавдій Друз і Тит Квінкцій Криспін Сульпіціан — 8 до н.е.: Гай Марцій Цензорін і Гай Азіній Галл — 7 до н.е.: Тиберій Клавдій Нерон (2-й раз) і Гней Кальпурній Пізон — 6 до н.е.: Децим Лелій Бальб і Гай Антістій Вет — 5 до н.е.: Октавіан Август (12-й раз) і Луцій Корнелій Сулла, суффекти — Луцій Вініцій, Квінт Гатерій і Гай Сульпіцій Гальба — 4 до н.е.: Гай Кальвізій Сабін і Луцій Пассієн Руф, суффекти — Гай Целій Руф і Гай Сульпіцій — 3 до н.е.: Луцій Корнелій Лентул і Марк Валерій Мессала Мессалін — 2 до н.е.: Октавіан Август (13-й раз) Марк Плавцій Сільван, суффекти — Луцій Каніній Галл, Гай Фуфій Гемін і Квінт Фабріцій — 1 до н.е.: Косс Корнелій Лентул і Луцій Кальпурній Пізон, суффекти — Авл Плавцій і Авл Цецина Север — 1: Гай Юлій Цезар Віпсаніан і Луцій Емілій Лепід Павло, суффект — Марк Геренній Піцен — 2: Публій Вініцій і Публій Алфен Вар, суффекти — Публій Корнелій Лентул Сципіон і Тит Квінкцій Криспін Валеріан — 3: Луцій Елій Ламія і Марк Сервілій, суффекти — Публій Сілій Нерва і Луцій Волузій Сатурнін — 4: Секст Елій Кат і Гай Сентій Сатурнін, суффекти — Гай Клодій Ліцин і Гней Сентій Сатурнін — 5: Луцій Валерій Мессала Волез і Гней Корнелій Цинна Магн, суффекти — Гай Вібій Постум і Гай Атей Капітон — 6: Марк Емілій Лепід і Луцій Аррунцій, суффект — Луцій Ноній Аспренат — 7: Квінт Цецилій Метелл Критський Сілан і Авл Ліциній Нерва Сіліан, суффект — Луцилій Лонг — 8: Марк Фурій Камілл і Секст Ноній Квінтіліан, суффекти — Луцій Апроній і Авл Вібій Габіт — 9: Гай Поппей Сабін і Квінт Сульпіцій Камерін, суффекти — Квінт Поппей Секунд і Марк Папій Мутіл — 10: Публій Корнелій Долабелла і Гай Юній Сілан, суффекти — Сервій Корнелій Лентул Малугінен і Квінт Юній Блез — 11: Маній Емілій Лепід і Тит Статілій Тавр, суффект — Луцій Кассій Лонгін — 12: Германік Юлій Цезар і Гай Фонтей Капітон, суффект — Гай Віселій Варрон — 13: Гай Сілій Авл Цецина Ларг і Луцій Мунацій Планк — 14: Секст Помпей і Секст Аппулей
  1. ↑ Любкер Ф. Domitii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 427–429.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луцій_Доміцій_Агенобарб_(консул_16_року_до_н._е.)&oldid=25333004