Марк Віпсаній Агріппа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Віпсаній Агріппа
Agrippa altes Museum.jpg
Народився 63 до н. е.
Помер 12 до н. е.

Діяльність політик, військовий очільник
Звання консул
Термін 37, 28, 27 роки до н.е.
Батько Луцій Віпсаній
Рід Віпсанії
Дружина 3 дружини
Діти 4 сина та 6 доньок

Марк Віпсаній Агріппа — (Marcus Vipsanius Agrippa, бл. 63 — 12 до н. е.) — полководець і державний діяч Стародавнього Риму, консул 37, 28, 27 років до н. е.

Життєпис[ред.ред. код]

Участь у громадянській війні[ред.ред. код]

Походив з плебейської родини Віпсаніїв. Був найближчим другом Гая Октавія, згодом імператора Августа, виховувався разом з ним. У 46 році до н. е. скористався його допомогою для порятунку свого брата, що воював на боці Марка Порція Катона Молодшого.

Наприкінці 45 року до н. е. супроводжував Гая Октавія до Аполлонії, звідки вони повинні були відправитися на парфянської війну. У березні 44 році до н. е. після звістки про вбивство Гая Цезаря Агріппа переконував Октавіана вдатися до захисту і допомоги легіонів, що знаходяться в Епірі, проте той відмовився і повернувся до Італії без війська. У 43 році до н. е. Агріппа був обраний народним трибуном замість Гая Сервілія Каски, одного з вбивць Цезаря. Виступав обвинувачем Гая Кассія в ході заочного суду над ним за вбивство Цезаря. В цей час увійшов до колегії квіндецімвіров священнодійств.

У 42 році до н. е. разом з Октавіаном брав участь у війні проти республіканців, відзначився у битві при Філіппах. У 41 році до н. е. в якості легата командував армією, що наступала на Луція Антонія з півдня, потім спільно з Октавіаном і Сальвідіеном облягав його в Перузії. Після поразки Луція Антонія переконав перейти на сторону Октавіана два легіони Мунація Планка, прихильника Антонія.

У 40 році до н. е. обіймав посаду міського претора, влаштував Аполлонові ігри. Керував обороною проти Секста Помпея і відбив напад Марка Антонія на Сіпонт. Після претури відправився як проконсула в трансальпійськю Галлію, охоплену заколотами. Успішно придушив заворушення, здійснив експедицію за Рейн, переселив союзних Риму убіїв на лівий берег річки. Октавіан надав за це Агріппі право на тріумф, однак той відмовився його святкувати.

У 37 році до н. е. стає консулом. Більшу частину року присвятив підготовці флоту для боротьби з Секстом Помпеєм: побудував захищену Лукрінськую гавань, забезпечив кораблі і навчив команди. У 36 році до н. е. Віпсаній керував військовими діями на море проти Секста Помпея, перемігши при Мілах, що дозволила зайняти північ Сицилії. Згодом здобув вирішальну перемогу при Навлосі, захопивши Мессану. Був нагороджений морським вінком.

У 35—34 роках до н. е. брав участь в іллірійській війні, захопив велике місто Метулу, почав кампанію проти далматійців. У 33 році до н. е. обіймав посаду курульного едила. За свій рахунок здійснив програму благоустрою Риму: побудував низку нових громадських будівель і акведуків, відремонтував застарілі, очистив міську каналізацію. Водночас влаштував пишні ігри й безкоштовні роздачі. Агріппа забезпечив всім римським жителям безкоштовне відвідування лазень протягом року. Своїм наказом вигнав з міста астрологів і віщунів.

У 32—31 роках до н. е. командував флотом Октавіана у війні проти Марка Антонія. Навесні 31 року до н. е. перебрався до Греції, перервав шляхи постачання Антонія і захопив низку стратегічних пунктів: Метон, Коркіру, Левкаду і Патри. 2 вересня здобув рішучу перемогу над Антонієм при Акції, знищив його флот і змусив капітулювати армію. Після цього на чолі численних ветеранів Агріппа вирушив до Італії, де разом з Меценатом, не займаючи жодної офіційної посади, виконував функції повноважного представника Октавіана, поки той перебував на Сході.

Подальша діяльність[ред.ред. код]

Взимку 31—30 років до н. е. в Італії відбулися серйозні заворушення серед ветеранів, і Агріппа змушений був викликати Октавіана з Самоса. Тоді ж отримав патриціанську гідність за законом Сенія у 29 році до н. е.

У 28-27 роках до н. е. обіймав посаду консула. У 28 році до н. е. спільно з Октавіаном здійснив ценз, влаштував ігри на честь перемоги при Акції. Тоді ж одружився другим шлюбом з небозі Октавіана. У 27 році до н. е. почав будівництво гаваней для римського флоту в Мізене та Равенні. Після від'їзду Августа з Риму керував державою спочатку в якості консула, потім в якості приватної особи, користуючись впливом і авторитетом другої людини в державі. У 26 році до н. е. закінчив будівництво септи Юлія, розпочате ще Гаєм Юлієм Цезарем, в 25 році до н. е. — портиків Нептуна і аргонавтів, храму Доброго Виходу і Пантеону. У 23 році до н. е., під час важкої хвороби, Август передав Агріппі свою особисту печатку.

Пізніше в цьому ж році Агріппа був призначений намісником всіх східних провінцій з надзвичайних імперієм . Перебуваючи в Мітілені, Агріппа підтвердив влада юдейського царя Ірода над м. Гадара . У 22 році до н. е. відвідав Грецію.

У 21 році до н. е., коли Август перебував на Сицилії, в Римі виникли заворушення, пов'язані з консульськими виборами. Зважаючи на це Октавіан викликав Агріппу і доручив йому управління Римом і західними провінціями, тоді як сам вирішив відправитися на Схід. Водночас Агріппа розлучився і одружився на Юлії, доньці Августа. Прибувши до Риму, він приборкав безлади і виселив з міста єгипетських жерців. Влітку того ж року відправився до Трансальпійської Галлії, там припинив чвари між галльськими племенами і убезпечив провінцію від германських нападів. При цьому побудував чотири дороги з Лугдуна: на захід до Атлантики, на північний схід до Рейну, на північний захід до Белгіки і на південь до Нарбонської Галлії.

У 19 році до н. е. виїхав до Іспанії у зв'язку з поновилася війною з кантабрами. Після кількох поразок, які спричинили значні втрати, Агріппа нарешті домігся вирішального успіху, знищивши майже всіх кантабрів, здатних носити зброю. Тих, що залишилися в живих роззброїв і переселив на рівнину. На прохання Августа Агріппі було надано тріумф, але той відмовився його святкувати. Повернувся до Риму на початку 18 року до н. е.

Імперій Агріппи був продовжений ще на 5 років і поширений на всю територію країни. Водночас йому були надані трибунські повноваження. На підставі продовженого імперія , Агріппа спільно з Августом здійснив у 18 році до н. е. перегляд списку сенату. Під час своєї каденції провів Секулярні ігри. Потім вирушив на Схід, відвідав Грецію і Херсонес Фракийский. Тут доручив понтийському цареві Полемону I відновити порядок у Боспорі, де почалися династичні чвари. З Херсонеса переправився до Малої Азії, де повернув свободу місту Кізику. У Сирії заснував колонію ветеранів у Беріті і розширив територію Антіохії, а також на запрошення царя Ірода відвідав Юдею.

У 14 році до н. е. був змушений особисто втрутитися у справи Боспору, з огляду на те, що цар Полемон не справлявся з безладами. Агріппа приїхав до Сінопи, маючи намір вести військові дії проти боспорцев, проте ті склали зброю і підкорилися Полемону. Після цього разом з царем Іродом Агріппа об'їхав усю Малу Азію, відвідав острови Самос і Лесбос; розглянув скаргу іонійських юдеїв на греків і прийняв рішення на користь юдеїв.

У 13 році до н. е. Агріппа повернувся до Риму, де його імперій і трибунська влада були продовжені ще на 5 років. Наприкінці 13 року до н. е. відправився до Паннонії, де назрівало повстання. Дізнавшись про наближення Агріппи, паннонці налякалися і підкорилися. На зворотному шляху, проїжджаючи через Кампанію, Агріппа захворів і помер. Був похований в мавзолеї Октавіана Августа

Творчість[ред.ред. код]

Написав дві праці. Перша — історична «Про моє життя». Тут охоплюються події часів громадянської війні та перші роки Римської імперії. Іншею працею Агріппи була «Про водопроводи у Римі». В ній надається характеристика, історія побудови та особливості римських водопроводів.

Брав участь у складанні однієї з перших географічних карт імперії. Вподальшому за матеріалами зібраними Агріппою була зроблена перша географічна мапа Римської держави.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Цецилія Помпонія Аттіка

Діти:

2. Дружина — Клавдія Марцелла Старша

Діти:

  • Віпсанія
  • Віпсанія Марцелла

3. Дружина — Юлія Старша

Діти:

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Gray, E.W. (1970). "The Imperium of M. Agrippa: A Note on P. Colon. Inv. No. 4701". Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik 6: 227–238.