Люна Дрекслер
| Люна-Амалія Дрекслер | |
| Luna Amalia Drexler | |
 | |
| Народилася | 10 листопада 1882 Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина |
|---|---|
| Померла | 5 листопада 1933[1] (50 років) Львів, Польська Республіка |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Польща
|
Люна-Амалія Дрекслер (пол. Luna Amalia Drexler, 9 листопада 1882, Львів — 5 листопада 1933, там само) — польська скульпторка, живописиця, громадська діячка.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 9 листопада 1882 у Львові в родині підприємця Ігнатія Дрекслера молодшого (1847—1905) і Євгенії Амалії зі Смутних (1857—1930)[2]. Завдяки впливу матері з дитинства цікавилася мистецтвом, займалася музикою. 1899 року записалася до мистецької школи Марцелія Гарасимовича у Львові, де живопис у той час викладали Станіслав Рейхан і Станіслав Батовський-Качор, а скульптуру — Антоній Попель[3]. Паралельно, упродовж 1899—1902 років, відвідувала публічну залу рисунку і моделювання львівської Промислової школи. Деякий час також навчалась на Вищих жіночих курсах імені Адріана Баранецького у Кракові[4].
1907 року виїздила до Парижа, де в Академії де ла Гранд Шом'єр навчалась в Антуана Бурделя і Жана Енжальбера[4]. Тоді ж ознайомилась із творами Родена. 1908 року знову у Львові. У цей час працювала в колишній майстерні Тадеуша Баронча в готелі «Краківському». У 1909—1910 роках знову перебувала в Парижі, навчаючись у Бурделя. Пізніше в академії Медічі в Римі і врешті в Мюнхені. Паралельно брала участь у львівських виставках[5]. 1913 року в Мюнхені познайомилась з Рудольфом Штайнером і стала членкинею його Антропофізичного товариства. Тоді ж узяла участь в оздоблювальних роботах при спорудженні першого Гетеанума у Швейцарії за проєктом Штайнера[6]. 1917 року повернулася до Львова. Викладала скульптуру у школі імені К. Танської, що на вулиці Яблоновських, 13 (тепер вулиця Руставелі). Протягом тривалого часу була членкинею міської ради Львова. Співзасновниця Союзу польських мисткинь (пол. Związek Artystek Polskich)[7].
Творчість Люни Дрекслер припадає на перші десятиліття XX століття і тісно пов'язана з львівським мистецьким середовищем. У світогляді скульпторки відбились новаторські підходи Станіслава Островського. Характерними є різні технічні підходи, експерименти з тонуванням і поліхромією[4]. У роботах з часу навчання у Парижі відчутний вплив Родена.[5] Роботи скульпторки завжди отримували численні схвальні відгуки у пресі[4].
Померла 5 листопада 1933 року. Похована на Личаківському цвинтарі (поле № 49)[8]. На могилі встановлено гранітний надгробок, в якому поміщено відлитий у бронзі барельєф «Втаємничення» авторства Дрекслер[9]. Пам'ятник був понищений і багато років простояв у такому стані. Відреставрований у 2005 році[8]. Навесні 1934 року відбулася посмертна виставка, на якій експонувалось 126 робіт переважно довоєнного періоду. Ще одна виставка, меншого масштабу, експонувалась 1978 року у Кракові[9].
У Львові Люна Дрекслер після 1918 року мешкала разом із матір'ю в будинку № 14 на вулиці Парковій.[10]. Мала трьох братів: Казімежа, Александера, Ігнатія-Тадеуша, урбаніста[11].
Роботи[ред. | ред. код]
- Скульптура
- Погруддя дівчини, або «Задумана» (1905)[4].
- «Дама, що сидить» (бл. 1905)[4].
- «Мати з дітьми» (бл. 1905)[4].
- «Сирітка» (1905, бронза, Національний музей на Вавелі)[4].
- «Погруддя старої Француженки» (1906). Авторська репліка у приватній колекції в Закопаному[4].
- Портрет молодого хлопця, проєкт надгробка (не пізніше 1907)[4].
- Портрет художниці Елі Модраковської, проект надгробка (не пізніше 1907)[4].
- «Маруся», проект надгробка (1906—1907, гіпс)[4].
- Два жіночі погруддя (не пізніше 1907, тонований гіпс, Львівська галерея мистецтв)[4].
- «Дама в капелюсі», або «Відпочинок» (1907, тонований гіпс, Львівська галерея мистецтв)[4].
- «Дівчина з лялькою», поліхромована скульптура (не пізніше 1908, Львівська галерея мистецтв)[5].
- «Студія жіночого портрету» (не пізніше 1908, Львівська галерея мистецтв)[5].
- «Голова дитини» (не пізніше 1908, бронза, Львівська галерея мистецтв)[5].
- Ескіз до пам'ятника (не пізніше 1908, Львівська галерея мистецтв)[5].
- «Думка» (не пізніше 1908, приватна колекція у Хшанові)[5].
- «Співак Олександр Сас Бандровський» (не пізніше 1908, Національний музей у Кракові)[5].
- «The blue boy» (1908, тонований гіпс). Дві версії. Перша у Львівській галереї мистецтв, друга — в Національному музеї у Кракові[4].
- «Дівчина у кріслі» (1908, Львівська галерея мистецтв)[5].
- Погруддя священика Бокановського (бл. 1909, Львівська галерея мистецтв)[5].
- Погруддя Шопена в концертній залі Львівського музичного товариства (1910)[5].[5].
- Погруддя Монюшка в концертній залі Львівського музичного товариства (1910)
- «Largo» (1910)[6].
- «Дама з хутром» або «В ложі» (1910, тонований гіпс, Львівська галерея мистецтв)[5].
- «Йоланта» (1910)[5].
- «Кора» (1910)[5].
- «Маскарон» (1910)[5].
- «Портрет брата» (1910)[5].
- Погруддя архієпископа Юзефа Теодоровича (бл. 1910—1913, гіпс, Львівська галерея мистецтв)[5].
- Символічні капітелі і архітрави в Гетеанумі в місті Дорнах (1913, дерево)[6].
- Пам'ятна таблиця на парафіяльному костелі в Перемишлянах (1917)[7].
- «Мадонна з дитятком на троні» (не пізніше 1917, гіпс, Львівська галерея мистецтв)[7].
- Бронзове погруддя Марії Конопницької для надгробного пам'ятника на Личаківському цвинтарі. Встановлене після 1922 року. Втрачене під час другої світової війни. 1950 року погруддя відновив за фотографіями скульптор Володимир Сколоздра[12]
- «Воскресіння дочки Іаіра», рельєф на надгробку доктора Тренкнера на євангелістському цвинтарі у Варшаві (1920—1924, пісковик). Варіант цього ж сюжету використано на надгробку Ігнатія і Казимира Дрекслерів на Личаківському цвинтарі[7].
- «Мадонна з малим Ісусом», встановлена в каплиці цвинтаря Орлят у Львові (1921—1924, пісковик)[7].
- Статуя «Непорочне Зачаття», перед костелом у Стрию (1926—1927, полянський пісковик, 1962 року втрачена)[7].
- Барельєф «Архангел Михаїл» (1926—1927)[7].
- «Втаємничення» барельєф (1927)[9].
- Плакета із зображенням Юзефа Томіцького (1927).[13]
- «Святий Георгій» (бл. 1929, штучний камінь, приватна колекція у Польщі)[7].
- Портрет композитора Мечислава Солтиса, барельєф на надгробку (1926, гіпс, 1929, бронза)[7].
- Погруддя Станіслава Жолкевського для львівської школи його імені (1931, втрачене).
- Погруддя Рудольфа Штайнера[6].
- Інше
- Автопортрет (не пізніше 1906, живопис)[4].
- Пейзажні студії (не пізніше 1906, живопис)[4].
- «Русинка» (не пізніше 1908, живопис)[5].
- «Автопортрет у святині» (не пізніше 1923, живопис, Львівська галерея мистецтв)[6].
- Пам'ятна таблиця Пйотрові Скарзі в костелі єзуїтів у Львові[14] (1912[15]).
- Виставки
- «Весняний салон» TPSP 1906 року у Львові. Живопис, графіка, скульптура[4].
- Львівський мистецький форум 1906[4].
- Виставка TPSP лютий-червень 1907 року у Львові[4].
- Виставка TPSP навесні 1908 року у Львові[5].
- «Перша виставка польських мисткинь у Львові», 1917[7].
- Персональна виставка навесні 1934 року у Львові. 126 робіт переважно довоєнного періоду[9].
- Персональна виставка 1978 року у Кракові.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://european-art.net/person/redirect?i=15&p=person%2F163905
- ↑ Wiórkiewicz H. Pamiątki Drexlerów w zbiorach Muzeum Niepodległości w Warszawie. Dar Jadwigi Kern-Bałaty // Niepodległość i Pamięć. — 2013. — № 3—4 (43—44). — S. 311—312, 317. — ISSN 1427—1443.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 190. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Biriulow J. Rzeźba… — S. 191.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Biriulow J. Rzeźba… — S. 192.
- ↑ а б в г д Biriulow J. Rzeźba… — S. 193.
- ↑ а б в г д е ж и к л Biriulow J. Rzeźba… — S. 194.
- ↑ а б Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 281—282. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ а б в г д Biriulow J. Rzeźba… — S. 195.
- ↑ Wiórkiewicz H. Pamiątki Drexlerów… — S. 317.
- ↑ Wiórkiewicz H. Pamiątki Drexlerów… — S. 313.
- ↑ Nicieja S. Łyczaków: dzielnica za Styksem. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1998. — S. 217. — ISBN 83-04-04414-5. (пол.)
- ↑ Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1927. — № 20. — S. 336.
- ↑ Betlej A. Kościół p.w. ŚŚ. Piotra i Pawła oraz dawne kolegium Jezuitów // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków, 2012. — T. 20. — S. 126. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). (пол.)
- ↑ Там само. — С. 87.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюльов Ю. О. Дрекслер Люна Амалія // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2: Д—Й. — С. 151—152. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- Бірюльов Ю. О. Дрекслер Люна-Амалія // Енциклопедія сучасної України. — К. : Поліграфкнига, Укрвидавполіграфія, 2008. — Т. 8. — С. 394—395. — ISBN 978-966-02-4458-0.
|
