Ліскулька
|
Ліскулька Період існування: Середній Міоцен — сучасність |
||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Muscardinus avellanarius (Linnaeus, 1758) |
||||||||||||||||
 Географічний ареал ліскульки |
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
Ліскулька, або ліщиновий вовчок (Muscardinus Kaup, 1829) — рід мишовидих гризунів з родини вовчкові (Gliridae) підряду Вивірковиді (Sciuromorpha).
Зміст |
Систематика [ред.]
Рід входить до складу підродини соневих (Leithiinae) разом з родами Chaetocauda, Dryomys, Eliomys, Myomimus та Selevinia. Інколи цей рід відносять до номінативної підродини вовчкових (Glirinae), до якої відносять роди Glirulus та Glis.
Рід є монотиповим, принаймні в обсязі сучасної фауни.
Типовий вид роду: Mus avellanarius L., 1758 — ліскулька руда.
Вернакулярні назви [ред.]
Цей рід гризунів є одним з найпопулярніших об'єктів зоологічних описів і лідером за кількістю вернакулярних назв серед усіх ссавців фауни України. Він відомий під такими назвами (за[2]):
- ліскогриз, ліскуля, ліскулька (Грінченко, 1907/1997), ліскулька, лускгорішок (Шарлемань, 1920), ліскулька, лускорішок (Шарлемань, 1927), ліскулька (Храневич, 1925; Підоплічко, 1937), вовчки горішкові (Мигулін, 1938), соня, вовчок, ліскулька (Татаринов, 1956), вовчки горішникові (Корнєєв, 1952, 1965), ліщинова соня (Маркевич, Татарко, 1983), вовчок, ліскулька (Загороднюк, Покиньчереда, 1997а; Загороднюк, 2006а), вовчок (Загороднюк, 1999, 2004; Дулицький, 2001), вовчок-ліскулька (Загороднюк, 2002а; Делеган та ін., 2005).
Морфологія [ред.]
Забарвлення вохристо-іржаве. Розміри малі: довжина тіла не перевищує 100 мм. Хвіст 60-75 мм, круглий і густо вкритий коротким (до 5 мм) одноманітним волоссям.
Поширення [ред.]
Ліскулька є широко поширеною в лісовій смузі Європи та суміжних районів Азії. Цей вид відомий з більшості західних, центральних та північних областей України. Особливо він характерний для лісових комплексів неморального типу.
Посилання [ред.]
- ↑ Amori, G., Hutterer, R., Kryštufek, B., Yigit, N., Mitsain, G., Meinig, H. & Juškaitis, R. (2008). Muscardinus avellanarius. 2008 Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. МСОП 2008. Переглянуто 29 October 2009.
- ↑ Загороднюк І. В., 2009: Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України
Література [ред.]
- Безродный С. В. Распространение сонь (Rodentia, Gliridae) на Украине // Вестник зоологии. — 1991. —. № 3. — С. 45-50.
- Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України. — Київ, 2002. — 60 с. (Праці Теріологічної школи, випуск 5).
- Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185.
- Лозан М. Н., Белик Л. И., Самарский С. Л. Сони (Gliridae) юго-запада СССР. — Кишинев, 1990. — 144 с.
- Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. — 426 с.
- Рід ліскулька (Muscardinus) // Wilson D. E., Reeder D. M. (eds). Mammal Species of the World. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2005.
