Магнус VI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Магнус VI

Магнус VI (1 травня 1238 — 9 травня 1280) — король Норвегії з 1263 до 1280 року. Мав прізвисько «Виправник законів».

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився у місті Тонсберг. Був молодшим сином Гокона IV, короля Норвегії, та Маргарет, доньки герцога Скуле Бардсона. Значну частину часу мешкав у місті Берген. Після смерті у 1257 році старшого брата Гокона Магнуса було оголошено спадкоємцем трону. У 1261 році відбулося його весілля з донькою Еріка IV, короля Данії, а 14 вересня цього року пройшла коронація у місті Берген.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Після смерті у 1263 році Гокона IV Магнус VI став королем. У зовнішній політиці новий король відмовився від агресивної зовнішньої політики. Його дії були спрямовані на зміцнення гарних стосунків з сусідніми країнами. У 1266 році було укладено договір у місті Перт з Олександром III, королем Шотландії. За ним Норвегія відмовлялася від Гебридських островів та острова Мен на користь Шотландії, а та у свою чергу від Оркнейських та Шетландських островів на користь Норвегії. Цого ж року укладено союз з Вальдемаром I, королем Швеції. Цією ж угодою було встановлено кордон між двома країнами. У 1275 році після втечі Вальдемара до Норвегії Магнус VI із значною потугою намагався змусити нового шведського короля Магнуса III розділити владу зі своїм братом Вальдемаром I, проте без успіху. У 1269 році було укладено мирний договір у місті Вінчестер з Генріхом III, королем Англії.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Після залогодження стосунків з сусідніми країнами Магнус VI зайнявся розбудовою та зміцненню Норвегії. У першу чергу він зайнявся вдосконаленням законодавства. У 1273 році на зборах знаті, міщан, кліра було прийнято збірку (кодекс) законів — Ландслов, а у 1276 році — Біловен. У 1274 році король затвердив закон, який стосувався всієї Норвегії, а також земель підвладних королю — Орнейських, Шетландських, Фарерських островів, Гренландії, Ісландії (для останньої були прийняті свої законодавчі акти у 1271—1273). У 1276 році доповнений муніціпальним закон, який стосувався життєдіяльності міст, що отримали більше волі. Цим було покінчено з правовою розділеністю областей, королівська влада отримала дієвіший механізм правницького контролю над підданими, який здійснювався лангманами та сюсельманами. До Магнуса VI подібні кодекси законів існували лише у королівствах Сицилія та Кастилія. За правління Магнуса ради збиралися лише з магнатів та аристократів без долучення найкращих бондів, як це було за Гокона IV.

За Магнуса VI набула швидкого розвитку торгівля з балтійськими країнами, Англією, Шотландією, Новгородською республікою, німецькими містами. Розбудовуються міста, які все більше підвищують свій статус. Водночас відбувається просунення до Норвегії німецьких промисловців та торгівців, особливо з міста Любек.

Політика Магнуса VI спочатку зустріла спротив з боку вищого духівництва. Втім, у 1277 році в Тонсберзі було укладено конкордат між королем та Йоном Рудим, архієпископом Нідароса. Конкордатом закріплювалися деякі привілеї духівництва, визнавался свобода виборів єпископів без права короля втручатися до них, церква зберігла певну незалежність у судових справах, а натомість відмовилася від принципу зверхності церкви над світською владою та королем.

Культура[ред.ред. код]

У культурному житті Магнус VI продовжував політику свого попередника з долучення норвезького суспільства до європейської культури, особливо французької. Дедалі більше набувала розвитку куртуазність серед знаті. Магнус впровадив нові титули лицаря та барона. Він був першим королем, який використовував свій порядковий номер. Стурлу Тордалсону у 1263 році Магнус VI замовив сагу про свого батька, а у 1278 році — сагу про себе.

Останні роки[ред.ред. код]

Навесні 1280 Магнус VI захворів. Тоді ж було остаточно заявлено про спадкоємництво трону, яке закріплювалося законом 1263 року. А вже 9 травня 1280 року король Магнус VI помер у місті Берген. Тут його й було поховано.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Інгеборг (1244—1287), донька Еріка IV Естрідсена, короля Данії

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Knut Gjerset History of the Norwegian People The Macmillan Company New york 1915.
  • Lucien Musset, Les Peuples scandinaves au Moyen Âge, Paris, Presses universitaires de France, 1951