Магістраль для Європи
 | Ця стаття чи розділ висвітлює запланований або споруджуваний об'єкт залізничної інфраструктури. |  |
Магістраль для Європи — проект створення високошвидкісної залізничної лінії між Парижем і Братиславою, в рамках транс'європейських транспортних мереж (англ. Trans-European Transport Networks, TEN-T); в рамках проекту передбачається також відгалуження на Будапешт. В 1995 році Європейська комісія поставила даний проект під № 17 (Париж — Братислава) в своєму списку TEN-T[1]. Будівництво магістралі ведеться на кінець 2010-х: її планується завершити до 2020 року. Магістраль зв'яже 34 мільйони людей в п'яти державах Європи. Загальна протяжність маршруту від Парижа до Будапешта складе 1592 км.
Секції маршруту[ред. | ред. код]
Частини маршруту до 2009 року обслуговували поїзда Orient Express, які сьогодні припинили роботу. На кінець 2010-х залізничне сполучення від Парижа до Штутгарта або до Мюнхена здійснюється компаніями TGV і City Night Line. Крім того, Австрійські федеральні залізниці (ÖBB) в даний час пропонують прямі рейси між Мюнхеном і Будапештом під марками Railjet та EuroNight.
Франція[ред. | ред. код]
Французька частина лінії отримала назву LGV Est. Перша дільниця даної секції: до Бодрекуру, на схід від Мецу — знаходиться в експлуатації з 2007 року. Друга частина: до Венденайму, біля Страсбургу — відкрилася у липні 2016 року[2]. Нова залізнична лінія дозволяє поїздам рухатися зі швидкістю до 320 км/год і скорочує час у дорозі від паризького Східного вокзалу до реконструйованого вокзалу Страсбурга до двох годин.
Німеччина[ред. | ред. код]
У Німеччині лінія прямує залізничним маршрутом Аппенваєр — Страсбург[en] (нім. Europabahn) — від знаменитого Рейнського мосту[en] у Келі до Аппенваєру — а потім прямує залізницею Мангейм — Карлсруе — Базель[en] (нім. Rheintalbahn) до Брухзалю. Europabahn розрахований на максимальну швидкість 200 км/год, а Rheintalbahn — 250 км/год. Друга частина оновленого Rheintalbahn мала відкритися в 2014 році. В районі Брухзаль «Магістраль для Європи» проходить залізницею Мангейм — Штутгарт[en], яка розрахована на максимальну швидкість в 250 км/год. Штутгарт-Головний передбачається перебудувати як наскрізну станцію в ході проекту «Штутгарт-21», що викликає критику [3].
У Штутгарті магістраль прямує новою залізницею Штутгарт — Аугсбург[en] (включаючи високошвидкісні залізниці Штутгарт — Вендлінген[en] і Вендлінген — Ульм, що замінили залізницю долини Фільс[en]), яка, як очікується, буде завершена в 2020 році і забезпечить максимальну швидкість 250 км/год (між Штутгартом і Ульмом) і 200 км/год на залізниці Ульм — Аугсбург[en]). При цьому залізниця Мюнхен — Аугсбург[en] модернізується для повільніших поїздів (вантажних та близькомагістральних). Плани з реконструкції станції Мюнхен-Головний, аналогічні Штутгарт 21, були скасовані.
Потяги з Мюнхена далі прямують через Зальцбург-Головний залізницею Мюнхен — Мюльдорф[en] та Мюльдорф — Фрайлассінг[en] з максимальною швидкістю 160 км/год. У Фрайлассінг магістраль приєднується до існуючої залізниці Розенгайм — Зальцбург[en], що перетинає австрійський кордон і з'являється третя колія, що обслуговує потяги Зальцбурзького S-бана.
Австрія[ред. | ред. код]
В Австрії лінія Західної залізниці мала бути розширена, щоб скоротити час у дорозі між Мюнхеном, Зальцбургом, Лінцом і Віднем до однієї години на кожній дільниці: дільниця поблизу Лінца вже зазнала модернізацію (жовтень 2012 року), що забезпечує максимальну швидкість руху до 230 км/год. Між Лінцем і Віднем будівництво нової паралельної високошвидкісної залізничної лінія (нім. Neue Westbahn, до 250 км/год) мало завершитися в 2015 році — включаючи прокладку тунелю Вінервальд.
У самому Відні колишній вокзал на станції Відень-Південний[en] (нім. Südbahnhof) був знесений і на його місці був побудований новий центральний вокзал (нім. Wien Hauptbahnhof). З австрійської столиці поїзди прямуватимуть Східною залізницею[en] до станції Братислава-Петржалка[en] (включаючи сполучення з Міжнародним аеропортом Відня); південно-західне відгалуження прямує через Дьйор до Будапешту.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ TEN-T priority axes and projects 2005 (PDF). Trans-European Transport Network. European Commission. 2005. Архів оригіналу (PDF) за 30 жовтня 2020. (14.4 MB, axis No 17, p44)
- ↑ Archived copy (нім.). Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 16 липня 2011.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Reddehase, 2011, с. 5—7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Main Line for Europe [Архівовано 8 лютого 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |